З іншого боку, людям, які одночасно є виборцями, стало
зрозуміло, що ядерне паливо не лише захищає світ від парникового ефекту,
а й дешеве. А платити все більше й більше за струм не хочеться нікому.
Поштовх до роздумів дали, вочевидь, і вибори до ландтагів у Тюрінгії та
Саксонії, де «зелені» з тріском провалилися, не потрапивши до парламентів.
Тому саме від «зелених» походила ініціатива зібратися разом
і обговорити перспективи. «Зелені» політики запропонували не «граничний»,
як раніше, а лише «базисний» час експлуатації реакторів — 25 років. Старіші
й слабкіші реактори можуть відключатися від мережі раніше, новіші й потужніші
— працювати довше. Щоб уникнути частих транспортних перевезень, Юрген Тріттін
запропонував також стару як світ «нову ідею» будувати тимчасові сховища
поблизу електростанцій. Ця «ідея» є результатом, зокрема, напружених стосунків
із сусідами — Великою Британією та Францією. Річ у тім, що саме ці країни
мають переробляти німецьке відпрацьоване ядерне паливо, й угоди були укладені
на багато років. Після того як до влади в Німеччині прийшли соціал-демократи
й «зелені», які передусім заходилися зупиняти АЕС, було зроблено спробу
ці договори переглянути. Це викликало хвилю обурення за кордонами Німеччини:
адже партнери були б змушені скорочувати своє виробництво, що мало б для
них неприємні економічні та соціальні наслідки. Сама Німеччина переробляти
відпрацьоване ядерне паливо не має права, бо таким чином вона впритул наблизиться
в технологічному ланцюжку до виробництва ядерної зброї, що заборонено рядом
ратифікованих Німеччиною міжнародних договорів.
І от тепер вихід із глухого кута: не транспортувати за
кордон і не переробляти самим, а до певного часу зберігати у своїх сховищах.
Як довго?
Переговори «зеленої» верхівки та енергетичних концернів
відбулися за зачиненими дверима, учасники ухвалили їхню повну конфіденційність.
