Уперше в історії Латинської Америки президентом стала жінка. Чилійські виборці віддали перевагу кандидату від лівого центру, символу національного примирення Мішель Бачелет. Вона набрала 52,3% голосів і обійшла свого суперника, мультимільйонера Себастьяна Піньєру. Не чекаючи остаточних результатів, він привітав переможницю, підкресливши, що країна вступає в нову еру.
«Хто б міг думати ще двадцять, десять чи навіть п’ять років тому, що Чилі обере жінку за президента?», — завила пані Бачелет після перемоги. У католицькій консервативній країні Мішель Бачелет є нетиповою жінкою, яка все-таки спромоглася переконати чилійське суспільство у своїй перевазі над кандидатом-чоловіком. Вона — дочка генерала, який залишився вірним президенту Сальвадору Альєнде після військового перевороту 11 вересня 1973 року. Після приходу до влади Августо Піночета її батька було заарештовано. Його звинуватили у зраді, й через шість місяців, не витримавши катувань, він помер у в’язниці. Його дружина та дочка також були піддані жорстоким допитам у стінах чилійської таємної поліції ДІНА, а після звільнення вони емігрували з країни спочатку до Австралії, а потім до НДР. Там Мішель продовжила навчання в берлінському університеті Гумбольта, а після повернення на батьківщину закінчила освіту в університеті в Чилі.
54-річна Мішель Бачелет не має підкресленої зверхності, притаманної політичним діячам вищого ешелону. Саме своєю наближеністю до пересічного громадянина вона й «спокусила» чилійців. Її супротивника на президентських виборах ліберала Себастьяна Піньєру підтримували великі бізнесові групи. Але те, що цей блискучий підприємець є головним акціонером авіакомпанії LAN CHILE, володіє телевізійним каналом, значною мірою відлякало багатьох виборців.
Починаючи від 1989 року, коли Августо Піночет був змушений дозволити вибори, в Чилі й досі присутнє протистояння між лівоцентристською коаліцією, яка має назву «Консентрасьон», та чилійськими правими. Об’єднані чилійські ліві постійно протистоять правим силам, котрі досі не можуть позбутися ланцюгів, що пов’язують їх із піночетівською диктатурою. Під час виборів вiсiм мільйонів чилійських виборців мали для себе вирішити: знову надати вотум довіри лівоцентристам, котрі керували країною 16 років після режиму Августо Піночета, чи ж віддати перевагу політичному віражу правих згідно з пропозицією Себастьяна Піньєри.
Передвиборна стратегія Бачелет включала залучення на свій бік молоді, яка досі більше довіряла обіцянкам Піньєри. Також перед її штабом стояло завдання знайти дорогу до тієї частини електорату, котра не збиралася голосувати за Бачелет лише тому, що вона — жінка. Мішель Бачелет під час телевізійних дебатів закликала виборців забути про переваги «епічної сили м’язів» і віддати пріоритет жінці.
Перемога Мішель Бачелет продовжує латиноамериканську тенденцію. На континенті вже давно правлячими є ліві «різних відтінків» — зокрема, в Аргентині, Бразилії, Уругваю та Венесуелі. Також незабаром соціаліст займе найвищий пост у Болівії. У лівих є усі шанси для перемоги у липні на президентських виборах у Мексиці. Колишньому сенатору Себастьяну Піньєрі не вдалося надихнути більшість виборців, незважаючи на обіцянку вирішити найголовніші проблеми чилійців — безробіття та злочинність. Таким чином, Мішель Бачелет має нагоду продемонструвати у Чилі й регіоні успішне лідерство жінки з великим практичним досвідом.
