«Статус нейтральної держави для України — це нонсенс, — заявив Президент Леонід Кучма. — Але це вихід, щоб не потрапити до ще більш складної ситуації». А життя, мовляв, покаже, «куди і з ким». Спочатку ж треба стати на ноги, бо слабких у світі не люблять.
Слабких не люблять — то правда. І дуже не люблять, коли слабкі щоразу наголошують на своєму винятковому значенні і прохають грошей невідомо на що.
Нейтральний статус не був би нонсенсом, якби Україна була невеликою, повністю залученою до європейських механізмів державою, чий нейтралітет був би знахідкою для всіх сторін — як у випадку Швейцарії або Швеції (хоча і її нейтралітет порушувався).
Нинішній нейтральний статус України тим більш є нонсенсом, бо на її території містяться військово-морські бази іншої держави, яка не має жодного бажання кудись їх пересувати. Натомість Україна не має можливості контролювати ні кількість озброєнь на своїй території, ні начебто свої суверенні чорноморські акваторії; у випадку цілком можливої забаганки Москви когось полякати військово-морською акцією Україна автоматично стає заручницею цієї акції, а у випадку теж не неможливого рішення Росії поставити ядерну зброю на кораблі ЧФ вона автоматично втрачає статус без'ядерної держави.
Чого варті гарантії та «особливе партнерство», можна помітити на прикладі Косово. Операція НАТО проти Югославії неначе навмисно була проведена для того, щоб в Україні з найвищих трибун заговорили про необхідність спільного оборонного простору з Росією — і, відповідно, нового протистояння із Заходом.
«Життя покаже, куди і з ким» — то вже, мабуть, надто по-філософськи й зовсім безвідносно до майбутніх виборів, бо, здавалося, ще минулого тижня найвище керівництво держави черговий раз запевняло, що іншого вибору, крім європейського, в неї немає. А раз так, раз європейська безпека неподільна, як часто казав і Кучма, і його західні колеги, то не мали б виникати й питання. Однак українська протиповітряна оборона інтегрована зовсім не в європейську систему, і навряд чи щось тут найближчим часом зміниться.
Те, що «життя покаже», очевидно, означає, що є якісь сумніви і немає нічого незворотного. Як, наприклад, проголошений курс на європейську інтеграцію, котра так досі й не починалася, виходячи хоча б із тих проблем, які Україна має стосовно Ради Європи.
Життя може показати, що набагато легше повернутися до чогось до болю знайомого, назвавши його «інтеграцією до СНД», з утратою і нейтрального, і позаблокового статусів, і будь-яких сподівань на якусь європейськість.
Шкода лише, що сьогодні життя, в тому числі й зовнішнє, дуже непевне.
