«Я йду додому», — ці слова тепер уже колишнього президента ознаменували успіх проекту «Грузія без Шеварднадзе». Успіх, в якому раніше багато хто сумнівався, особливо враховуючи досвід протистояння влади й опозиції в інших пострадянських країнах. Парламентські вибори 2 листопада в Грузії називали вирішальними, але не всі могли передбачити, наскільки далеко зайдуть їхні наслідки. Перемога грузинської опозиції тепер очевидна. Не ясно, однак, чи стане ця перемога цілковитою та остаточною.
Цими вихідними Грузія пережила «оксамитову революцію». «Я зрозумів, що у таких обставинах не обійдеться без крові. Я ніколи не зраджував свій народ. У моєму становищі зараз краще піти і припинити все це мирним шляхом, без крові та жертв», — заявив Едуард Шеварднадзе. Лідери опозиції зазначили, що президент вчинив мужньо. «Вважаю, історія це оцінить», — заявив Михаїл Саакашвілі, який пообіцяв надати гарантії безпеки Шеварднадзе та його сім’ї.
Тепер обов’язки президента країни виконує глава парламенту минулого скликання Ніно Бурджанадзе. І Росія, і США, які спочатку явно займали вичікувальну позицію, вже дали зрозуміти, що готові розвивати відносини з новою грузинською владою. Як представник і Росії, і СНД (за узгодженням із головою Ради президентів країн Співдружності Леонідом Кучмою) Грузію відвідав міністр закордонних справ Російської Федерації Ігор Іванов, який провів переговори з Шеварднадзе, лідерами опозиції та главою Аджарії Асланом Абашидзе. Іванов заявив, що Росія не втручалася і не втручається у внутрішні справи Грузії, однак для неї «принципово важливо, щоб усі процеси відбувалися в рамках законності».
А за словами прес-секретаря Державного департаменту США Річарда Баучера, держсекретар Колін Пауелл зателефонував Ніно Бурджанадзе і запропонував їй свою підтримку. Баучер сказав, що Пауелл розмовляв і з Едуардом Шеварднадзе. Прес-секретар Держдепу відгукнувся про нього дуже тепло, мовляв, на Заході цінують Шеварднадзе за його діяльність на посту міністра закордонних справ СРСР за Михайла Горбачова. Відставку Шеварднадзе вже порівнюють із відставкою де Голля, сам екс-президент сказав, що йде писати мемуари. Однак поки що зарано говорити, чи стануть усі ці декорації вистави про «відхід лідера минаючої епохи» реальністю, якими будуть роль і вплив Шеварднадзе у новій Грузії.
Нестабільність у цій країні суперечить інтересам і Росії, і США, і України — як давнього партнера Грузії, учасника спільних із Тбілісі проектів — зокрема, ГУУАМ. Проте сьогодні звучать і голоси, які передрікають Грузії ледь не югославський сценарій громадянської війни та остаточної втрати територіальної цілісності країни. Ці побоювання підігріваються повідомленнями з Аджарії — лідер автономії Аслан Абашидзе оголосив про запровадження на її території надзвичайного стану. Він не визнає нове керівництво Грузії і називає його антиконституційним. Після переговорів з Абашидзе міністр закордонних справ Росії Ігор Іванов заявив, що поки зарано робити оптимістичні прогнози подальшого розвитку подій у Грузії.
Крім того, подав у відставку губернатор Імереті, який заявив, що не має наміру співробітничати з Саакашвілі, Бурджанадзе та Жванією. За повідомленнями грузинських ЗМІ, губернатор має намір сам узяти участь у президентських виборах. Учора також очікувалася відставка деяких міністрів, однак загалом уряд, і що найголовніше, склад силових відомств визнали легітимність нової грузинської влади.
Грузини — і не тільки затяті прихильники опозиції — вважають хорошим знаком те, що зміна влади відбулася безкровно. Водночас багато хто як у Грузії, так і за її межами, побоюється, що прихід до влади націоналістів, головним із яких є Михаїл Саакашвілі, якого можна рівною мірою називати як харизматичним, так і популістським лідером, матиме найнегативніші наслідки. Перед новими грузинськими лідерам сьогодні стоїть набагато серйозніше завдання, ніж витиснення Шеварднадзе, з яким вони впоралися. Насамперед необхідно гарантувати абсолютну стабільність у країні — на тій частині її території, яку ще контролює Тбілісі. А потім, якщо прогнози оптимістів виправдаються, новому грузинському парламенту, уряду та президенту, які прийдуть до влади на хвилі «дружби проти» Шеварднадзе, на хвилі невдоволення населення умовами життя, доведеться довести, що вони здатні ефективно співпрацювати і після своєї перемоги, насправді здатні змінити життя людей на краще. Тільки тоді проект «Грузія без Шеварднадзе» матиме успіх. В іншому разі він справді перетвориться на катастрофу «Грузія без Грузії».
КОМЕНТАРI
Грігол КАТАМАДЗЕ, Надзвичайний і Повноважний Посол Грузії в Україні:
— Те, що сталося у неділю у Грузії, показало всьому світові, що ми цивілізована країна, європейська держава, що ми можемо обійтися без кровопролиття. Не можна заявляти, що тепер у Грузії не буде жодних проблем. Однак останні події засвідчили, що наше суспільство йде демократичним шляхом розвитку. Слід віддати належне президенту Шеварднадзе за його мужній крок, зроблений заради того, щоб уникнути кровопролиття.
Переговорний процес щодо абхазького врегулювання, з проблеми Південної Осетії буде продовжено. Лідери колишньої опозиції заявили, що питання, пов’язані з територіальною цілісністю країни, повинні вирішуватися мирним переговорним шляхом. Сподіваюся, що лідер Аджарії Аслан Абашидзе не прийматиме рішень, які зможуть ускладнити відносини між Тбілісі та Батумі.
Монолітність опозиційної трійки показала, що вони розуміють усю відповідальність, яку беруть на свої плечі. Я думаю, що в ім’я майбутнього Грузії вони не мають допустити розколу або сварок. Вийшовши у понеділок вранці на роботу, люди не побачили і сліду того, що відбувалося у Тбілісі усі ці двадцять днів. Це дає мені підстави говорити, що політичний діалог у Грузії буде спокійним. Звісно, буде політична боротьба, звісно, знову буде опозиція, але такого протистояння більше не повинно бути. Бо у разі повторення таких подій мирний розвиток уже не буде можливим.
Коте КЕМУЛАРІЯ, «Національний рух»:
— Я впевнений, що югославський сценарій у Грузії не повториться. Учора, після завершення оксамитової революції, виконуюча обов’язки президента пані Бурджанадзе заявила, що будуть поновлені всі контакти з регіонами, з якими за останні десять-дванадцять років мали місце конфліктні ситуації. Немає жодних підстав побоюватися ускладнень із регіонами. Я навпаки впевнений, що ненасильницька зміна влади, що відбулася конституційним шляхом — президент пішов у відставку і обов’язки глави держави прийняла спікер парламенту — сприятиме врегулюванню цих питань.
Я впевнений, що нові владні структури порозуміються з Аджарією. Головна причина конфлікту полягала в тому, що не було офіційного конституційного закону про розмежування влади між центром і регіонами. Усе вирішувалося на основі телефонного права. Я сподіваюся, що буде створено державну комісію, яка вирішить це питання.
Зовнішньополітичний курс Грузії не зазнає змін. Він буде орієнтований на дружні відносини зі США та відрізнятися поліпшенням відносин із Росією. З Україною у нас відносини чудові й залишаться такими ж дружніми.
Георгій СЕПАШВІЛІ, редактор інтернет-журналу «Civil Georgia»:
— Об’єднана опозиція має шанси отримати на наступних виборах близько 80% голосів. Пересваритися ж опозиційна «трійка» зараз просто не може — вони розуміють, що тоді втратять усе, за них ніхто не проголосує. Насправді Жванія, Саакашвілі та Бурджанадзе — ідеальна команда, вони добре балансують одне одного. Зураб Жванія — досвідчений політик, який має досвід роботи «в кулуарах», Михаїл Саакашвілі — харизматичний лідер, який уміє просто розмовляти з людьми. А Ніно Бурджанадзе — інтелігентний політик.
Люди у Грузії сьогодні нескінченно горді собою, адже вони змогли примусити Шеварднадзе піти. Усі дії опозиції були бездоганно організовані. На всіх мітингах був порядок, жодного пограбування, жодних інших подібних випадків. Із регіонів до Тбілісі їхали двох-трикілометрові колони машин із прихильниками опозиції. Чому в Грузії вийшло усунути Шеварднадзе, а спроби зміни влади, наприклад в Азербайджані, провалилися? Річ у тому, що у Грузії рівень розвитку громадянського суспільства набагато вищий, ніж у тому ж Азербайджані або Вірменії. Недержавні організації та незалежний телеканал «Руставі-2» відіграли ключову роль у зміні влади.
Події у Грузії не розвивалися за сценарієм, написаним у Москві або Вашингтоні. Про це може свідчити хоча б реакція Росії та США на те, що відбувалося у Тбілісі, — це не була реакція режисерів. Сьогодні і Москва, і Вашингтон побачили, що Шеварднадзе більше нічого не зможе зробити. І зробили ставку на нових лідерів.
Після зміни влади справді виникла проблема Аджарії. Втрата такого союзника, як Шеварднадзе, є катастрофічною для лідера автономiї Аслана Абашидзе. Однак його майбутнє і майбутнє Аджарії залежить від політики нового керівництва Грузії. Серед населення ж автономії жодних сепаратистських настроїв немає. Там живуть такі ж самі грузини. Отже, думаю, ситуація в Аджарії має бути врегульована. Що ж до Абхазії та Південної Осетії — зміна керівництва країною навряд чи вплине на ситуацію. Там Грузії вже просто нічого втрачати.
