Президент Білорусі Олександр Лукашенко, схоже, зовсім відмовився будувати союзну державу з Росією й тим самим змінює зовнішню орієнтацію. На зустрічі з українськими журналістами в Мінську він висловився за створення союзної держави Білорусі та України, з якою б, на його думку, усі рахувалися. «Ми дуже багато могли б у світі виторгувати для своїх народів, бо це була б впливова держава», — сказав білоруський президент. Він не має сумнівів щодо здійсненності своєї ідеї. «Білорусам та українцям сам Бог велів бути разом: ми дуже близькі й схожі», — відзначив Лукашенко. Новиною для українських журналістів став вираз симпатії до українського Президента Віктора Ющенка з боку білоруського лідера, який раніше критикував демократичну помаранчеву революцію. «Під час зустрічей з Ющенком ми завжди дуже комфортно почуваємося», — сказав білоруський керівник. Він також повідомив, що вважає важливою участь Президента України в саміті глав держав країн Співдружності в Мінську, який відбудеться наступного тижня. Цікаво, що Лукашенко назвав усіх українських лідерів — Юлію Тимошенко, Віктора Ющенка й Віктора Януковича — проукраїнськими.
Однак основною метою для білоруського лідера є укладення угоди з питань енергетичної безпеки. Білорусь переживає період погіршення відносин iз союзною їй Росією, яка оголосила про підвищення наступного року вартості газу до $200 за 1000 кубометрів з $46,68 й вимагає уніфікації з російськими експортними митами білоруських на нафту й нафтопродукти, які нижчі й дозволяють вигідно перепродувати сировину на Захід. Тому зрозуміло бажання Лукашенка знайти нових союзників, за допомогою яких можна було б протистояти Росії. І, схоже, що такого союзника Мінськ хоче побачити в Києві. «Варто тільки домовитися Білорусі й Україні, й абсолютно зміниться конфігурація в цьому регіоні економічних і політичних взаємин, — вважає О. Лукашенко. — Це надто вигідно білорусам, а ще вигідніше українцям, і можливості для цього є». Білоруський лідер зазначив, що з газових та з нафтових питань разом Україна й Білорусь мають колосальні можливості й потрібні важелі. Лукашенко вважає можливою координацію з Україною тарифної політики стосовно транзиту російського газу до Європи. «А що, якби ми проводили єдину політику в переговорах з Росією щодо питань газу, було б гірше? Було б краще. Так давайте», — заявив О. Лукашенко. Як стимул для України білоруський лідер навіть назвав свою ціну енергетичної угоди. Він хотів підписати «одним пакетом» усі документи з неврегульованих білорусько-українських проблем: питання кордону, реадмісії, урегулювання питань боргів — «якщо українське керівництво до цього готове». При цьому Лукашенко пропонує співпрацю у вельми прагматичних рамках, залишивши політику за дужками: «Не в нашій звичці втручатися у внутрішні справи суверенної держави. І до своєї країни ми чекаємо такого ж ставлення».
Першу реакцію України на пропозиції білоруського лідера потрібно чекати під час візиту українського прем’єр-міністра Віктора Януковича до Білорусі, який проводитиме переговори в Мінську. Як зазначив Янукович під час зустрічі з першим віце-прем’єром Білорусі Володимиром Семашко в Києві, що один із найперспективніших напрямів співробітництва — питання енергетики будуть обговорюватися на переговорах у Мінську. Але сумнівно, що Україна погодиться на умови Білорусі з енергетичної угоди тримати єдину позицію проти Росії щодо газу. Зрозуміло, що Україна може збільшити постачання електроенергії до Білорусі й навіть домовитися з білоруським державним Білтрансгазом про можливості зберігання природного газу для білоруських споживачів в українських сховищах.
КОМЕНТАР
Леонід ЗАЇКО , директор аналітичного Центру «Стратегія», Білорусь:
— Останні заяви Олександра Лукашенка не випадковість. Кілька днів тому він заявив, що взагалі міняє зовнішню політику. Фактично поки йдеться про спробу вийти за рамки звичайних уявлень. Адже досі зовнішня політика Білорусі з одного боку орієнтувалася на Росію, а з іншого — на протидії Заходу. Останнім часом у зовнішній політиці з’явився новий елемент — третій світ, рух неприєднання. Однак білоруський президент одночасно став розкручувати й інші варіанти. Оскільки для нас основна проблема — енергоресурси, то зараз ставка робиться на Україну. Я не вважаю, що справа йде до стратегічних довгих розрахунків, але опрацювання такого напряму, коли Білорусь повинна шукати собі партнера вже поза Росією — це дійсно новий елемент. Це вже не кон’юнктура, це вже вектор.
Звичайно, президент Білорусі хотів би продемонструвати Кремлю, що Путін як президент, який йде — «кульгава качка», повинен враховувати досить серйозні просування Білорусі на шляху протистояння російському тиску. Заява Лукашенка про формування нової зовнішньої політики є деякою мірою формальною. Він вийшов на третій термін і, напевно, буде подумувати про четвертий. Цілком можливо, що, знаходячись у новій якості, президент хотів би показати велику самостійність Білорусі. Тому його заяви не можна розглядати як кон’юнктуру, пов’язану з підвищенням Росією цін на газ. Лукашенко серйозно побачив, що з Москвою, Кремлем далеко заходити не треба. Такий урок він отримав. І кроки, що робляться ним, не можна розглядати суто з утилітарної точки зору. Це більшою мірою спроба знайти нові вектори зовнішньої політики.
Лукашенко — це політик, який пропонує. Він виголошував промову перед журналістами й заявив про прагнення об’єднати транзитні потужності України та Білорусі. Це вже давно у нас серед фахівців обговорювалося. Ми робили стратегічну розробку щодо можливих геополітичних ситуацій на нашому просторі. У нас була одна з таких моделей, коли об’єднуються зусилля країн Балтії, Білорусі й України в реалізації своїх спільних інтересів проти Росії. Тим більше, що Кремль вживає заходів для підвищення цін на енергоресурси. Ми проаналізували всю динаміку підвищення цін на енергоресурси в країнах Європи. Ніде ніколи не було таких стрибків цін у два чи більше разів у відносинах Росії та Євросоюзу. Скрізь було прийнятна й лінiарна політика. Настав такий момент, коли треба шукати союзників.
Чи прислухався Лукашенко до напрацювання вчених? Лукашенко дуже уважно читає наші публікації, і сам диригує тими або іншими телепередачами. Будучи частково продюсером, він переглядає найбільш ударні політичні програми. Через якийсь час, інтуїтивно відчуваючи наближення того чи іншого фактора, що може бути ефективно використаний, він дає вказівки як його випустити в ефір, як, наприклад, заяву про розвиток співробітництва з Україною. Лукашенко це робить сам, не дослуховуючись до своїх радників.
Ідея будівництва союзної держави з Росією не реалізувалася. Кремль максимум, що міг запропонувати, — пост першого віце-прем’єра з отриманням права після входження Білорусі до складу Росії балотуватися на наступних виборах на президентський пост.
Пропозиції допомоги ЄС в обмін на демократію, дотримання прав людини не актуальні для Лукашенка. Білоруський уряд просто на це жодним чином не реагує. Тут абсолютно позиція міцна, й у цьому немає нічого дивного. Річ у тім, що соцопитування показують, що такі цінності як демократія, права людини в наших рейтингах знаходяться на сьомому-восьмому місці.
