Інтернет-видання «Обозреватель» розмістило доповідь Робочої групи з боротьби з корупцією у вищих ешелонах влади Державної Думи Росії. Секретна доповідь була нібито передана одним із депутатів Нижньої палати російського парламенту.
Початок документа інтригує. Автори звертаються до президента Дмитра Медведєва: «Робоча група... доводить до вашого відома винятково важливу інформацію для... захисту Конституційного ладу в Росії та можливого перевороту з боку вкрай корумпованих вищих державних чиновників і передусім керівництва правоохоронних органів, здатних... у будь-яку мить здійснити будь-яку економічну диверсію та спровокувати соціальний вибух і захоплення влади, що загрожує національній безпеці країни». Далі у доволі довгому документі наводяться факти крадіжки величезних сум грошей, виведення їх закордон, контрабанди золота, платини, коштовного каміння, нафти, зброї, автомобілів, авіатехніки. Вказуються номери банківських рахунків, фінансові установи, у яких були розміщені ці фінансові кошти ще з часів виведення закордон «золота партії». Названі замовники й виконавці низки резонансних убивств, зокрема, відомого депутата Державної Думи Галини Старовойтової та заступника голови Центрального банку Андрія Козлова.
Як і належить, значне місце приділено діячам «сім’ї» президента Бориса Єльцина. Але далі коло обвинувачених у корупції та супутніх злочинах швидко розширюється і в нього входить багато вже діючих вищих чиновників. Причому діячі режиму, правоохоронних органів розміщені по сусідству з нинішніми опозиціонерами. Нехай вибачить нам читач довгу цитату, але вона того варта: «Таким чином, виходячи з матеріалів багатьох карних справ, тих документів, що виявлені останнім часом у різних органах... видно, що до формування й отримання грошей від незаконно вивезеного золота, алмазів, нафти, сталі, замовних численних убивств мають стосунок наступні високопоставлені держчиновники: президент Татарстану М. Шаймієв, президент Башкирії М. Рахімов, мер м. Москви Ю. Лужков, колишній помічник президента країни щодо кадрів В. Іванов, колишній глава адміністрації президента А. Волошин, помічники глави адміністрації Х. Хапсіроков, Сурков, колишній міністр МВС В. Єрін, В. Рушайло, В. Куліков, голова і працівники ЦБ В. Геращенко, С. Дубінін, Т. Парамонова, С. Ігнатьєв, секретар Союзу (Росії та Білорусії — Авт.) П. Бородін, колишні директори ФСБ Н. Ковальов, І. Патрушев... Голова Верховного суду РФ Лебедєв, колишні та нинішній Генеральний прокурор РФ Ільюшенко, Устінов, Чайка, їхні заступники Бірюков, Колмагоров, прокурор Татарстану Аміров, члени Єльцинської сім’ї: Т. Дьяченко, Б. Березовський, М. Касьянов, Дерепаска, Р. Абрамович, Мордашев, президент Калмикії К. Ілюмжинов, колишні прем’єри уряду Є. Гайдар, В. Черномирдін, М. Касьянов, С. Кирієнко, члени уряду Сосковець, А. Починок... А. Кудрін, Чубайс, Кох, банкіри Ліхачов... Смоленський, В. Гусинський, П. Авен... олігархи та бізнесмени: Потанін, Прохоров, А. Усманов, Вексельберг, брати Чорні, М. Ходорковський...».
Але це ще не все. Виявлена чергова таємна і, звісно, «промасонська» організація «Орден Білого Орла». До ордену входить багато хто з перерахованих чиновників, входив і президент Єльцин. «Пізніше... долучилися А. Лебедь, А. Пугачова, Й. Кобзон, Б. Нємцов, Г. Явлінський. До складу цього ордена входили також кримінальні авторитети — Тайваньчик, Япончик, Таранцев... Одним з основних силових інструментів ордену були чеченські бойовики, а всі чеченські гроші відмивалися у банках Владикавказа, Махачкали та Грозного... Цей клуб активно діє досі... розставивши через колишнього помічника президента країни В. Іванова своїх людей на значну частину ключових постів нашої держави». Від такого холодок пробігає по шкірі.
Проте головним героєм документа є президент Татарстану Мінтімер Шаймієв. Перерахування всіх його гріхів зайняло б чимало місця. Зауважимо головне: «Слід зазначити, що діяльність президента Татарстану й сусідньої Башкирії була безпосередньо пов’язана з керівниками Чечні, позаяк ці обидва керівники надавали активну допомогу бойовикам у поставці зброї, а також у передачі грошей і золота на закупівлю зброї постачалися медикаменти й боєприпаси при веденні двох воєн у Чечні... Наразі значна частина колишніх чеченських бойовиків спільно з сім’ями, приховано сформовані у бойові загони, компактно проживають у Татарстані й Башкирії під прикриттям МВС цих республік... представляючи величезну небезпеку для країни». А це вже межує з державною зрадою.
Не обговорюватимемо ступінь автентичності представленого документа. Написаний він доволі недбало, рясніє граматичними помилками. Прізвища фігурантів написані часто без ініціалів, що не відповідає російським канцелярським нормам.
Цікаві дві обставини. По-перше, документ датований квітнем поточного року, а переданий для оприлюднення лише зараз. По-друге, для його публікації вибране українське інтернет-видання, хоч усе те саме легко можна було зробити в Росії. Таке враження, що інформація вкидається з-за кордону для збільшення ступеню її достовірності. Здається, що чинник вибору українського видання тісно пов’язаний із часом публікації та особливістю нинішніх відносин Києва та Москви.
Внутрішнє положення в Росії розвивається під знаком сильного загострення відносин центра й низки регіонів. Перш за все значно ускладнюється ситуація на Північному Кавказі. До цього додалися великі проблеми у взаємовідносинах Москви з Казанню й Уфою. В різкому інтерв’ю газеті «Московський комсомолець» президент Башкирії Муртаза Рахімов розкритикував за централізм політику Москви відносно регіонів, Держдуму за незначність, а партію «Єдина Росія» — за монополізм. Це інтерв’ю показало тільки верхню частину айсберга взаємної напруги трьох столиць. Сусід Рахімова президент Татарстану Мінтімер Шаймієв також не залишився осторонь, хоча сам публічно висловлювався більш ухильно. Зате волю дали його безпосередні підлеглі. Враховуючи режим у казанському кремлі, навряд чи це була їхня ініціатива.
Для Кремля московського фронда двох президентів — явище вкрай неприємне взагалі, а наразі тим більше. Татарстан і Башкирія — донори російського бюджету, і від вимоги більшої самостійності Казані й Уфи так просто не відмахнешся. На зустрічі з Молодіжною палатою при парламенті Башкирії від Владислава Суркова вимагали відповіді на питання, в яких фігурували вислови «нападки на регіон», «тиск на башкирську конституцію», «тоталітарний режим», «повернення до прямих виборів голів суб’єктів». «Вас добре підготували, — зазначив Владислав Сурков із неприхованою іронією. Але ображатися йому немає на кого. Зразки таких дій узяті з його власного арсеналу.
Довелося Москві проковтнути доволі гірку пігулку й шукати з фрондуючими президентами консенсус. Ця місія випала на долю Владислава Суркова, котрий доволі часто згадується в обговорюваному документі. Центр уже вкотре змушений поступатися регіонам, і процес цей набуває характеру ланцюгової реакції. Очевидно, відносно борців за права регіонів у надрах відповідних органів готується вельми розлогі досьє, які будуть вийняті у потрібну мить. Однак не всі в тих же органах готові чекати.
Для них президенти Татарстану й Башкирії — все-таки фігури другого плану. Просто через них готується удар по набагато значнішим фігурам. Якщо уважно придивитися до наведеного вище переліку фігурантів, то виникає враження, що в Росії залишилася тільки одна чесна людина — президент. До речі, звернімо увагу на те, що документ адресований президенту Медведєву й депутатам, а не прем’єру. Дуже багато в переліку близьких співробітників прем’єра з часів, коли він був президентом.
Напруження в російських коридорах влади явно посилюється. Криза та проблеми з доступом до фінансових ресурсів, які постійно зменшуються, загострили відносини всередині спецслужб. Це стало явним іще тоді, коли на поверхню виринула конфронтація між чекістами й фінансистами у справі заступника міністра фінансів Сергія Сторчака. Слід чекати, що ця публікація є лише черговим витком пошуку внутрішніх ворогів. У Москві все більше з’являється бажаючих повернути курс у бік посилення політики. Й обов’язково за допомогою виявлення тих внутрішніх ворогів, через яких погано живеться народу російському. От лишень покінчимо з ними — й поллються молочні ріки в кисільних берегах. Казкове життя, якби не шпигуни й масони з «Ордену Білого Орла».
