Менше, ніж місяць, залишилося до парламентських виборів у Чехії. Політичні аналітики в Україні називають голосування 20 жовтня «реперною точкою» як для майбутнього країни, так і відносин з Україною. Попри відставку, позбавлення депутатської недоторканності та корупційні скандали, проросійський політик — екс-міністр та мультимільйонер Андрій Бабіш впевнено лідирує в передвиборчих перегонах. 28% громадян, за попередніми соціологічними опитуваннями, готові віддати голос за його центристську партію ANO (назва перекладається із чеської як «акція незадоволених громадян»). Друге місце з рівнем підтримки у 18% посідають соціал-демократи. І третіми виявилися комуністи. Їм довіряють аж 14% чехів.
Про корупцію в чеській політиці та вплив Кремля на вибори в Чехії «День» говорив з керівником проектів Transparency International у Чеській Республіці, який наразі займається моніторингом видатків на електоральну кампанію парламентських виборів, Ондржеєм ЦАКЛОМ.
— Пане Ондржею, перші результати вашого моніторингу? Отже, парламентські вибори в Чехії проходять «брудно»?
— Не можу цього стверджувати. Однозначно, на ці вибори інтенсивно впливає нове — уже чинне — виборче законодавство. Є два важливих нових моменти. Перший — це нове Державне бюро, яке уповноважене моніторити надходження до передвиборчих фондів партій і стежити за тим, як політики дотримуються норм нового виборчого законодавства. Другий — вперше в Чехії партії отримали чіткий ліміт коштів, які можуть бути витрачені на вибори. Власне, це саме Бюро також суворо стежитиме за тим, щоб партії не порушували цієї норми і не «засівали грішми» понад норму.
300 ТИСЯЧ... І НІ ЦЕНТА БІЛЬШЕ
— Про яку суму йдеться?
— Дев’яносто мільйонів чеських крон (300 тисяч євро) — для кожної партії (довідково: чисельність населення Чехії 2017 року становить 10,560 мільйона людей).
Можна вважати, що в Чехії розпочинається нова епоха в організації виборів. Більшість сильних партій у країні сьогодні вже далеко не ті традиційні, які якось намагалися залучити кошти на свою кампанію. Тепер ми спостерігаємо олігархізацію чеської політики. Бізнесмени, фактично, створюють політичні рухи чи партії. Вони володіють засобами масової інформації, мають бізнес і йдуть у політику, аби здобути владу.
Останнім часом у Чеській Республіці великого впливу набув політичний рух АNО (центристська партія, назва якої перекладається з чеської як «акція незадоволених громадян». — А. Д.-Р.). Його ідеолог і засновник — Андрій Бабіш, який одночасно є й одним із найбагатших підприємців країни. Швидше за все, ця партія переможе на виборах. Уже зараз вона має велику підтримку виборців — близько 30%.
Однак ця перемога означатиме велике випробування для демократії в Чехії. По-перше, інші партії об’єднуються проти АNО, і тому буде вкрай важко сформувати уряд. А по-друге, якщо Бабішу все ж вдасться і уряд буде сформовано, то це може мати наслідком концентрацію влади в руках людини, яка, до того ж, має конфлікт інтересів: представник великого бізнесу, власник медіа та прем’єр-міністр.
— А ця олігархізація політики в Чехії, про яку ви кажете, з чого вона почалася? Ідеться лише про чеський бізнес, чи й іноземний — скажімо, російський — також?
— Є і одне, і друге. Рух АNО — це суто внутрішній «вплив». Пан Бабіш свою справу побудував все-таки в Чеській Республіці.
А от коли говорити про президентські вибори, то аналітики констатують високу ймовірність присутності в перегонах іноземних грошей.
— Яким сьогодні є вплив Кремля на політичні партії в Чеській Республіці? Адже політик, про якого ви говорите — Андрій Бабіш, — декларує також проросійські погляди.
— Політичний вплив Кремля на порядок денний у Чехії здійснюється не через партії. Росіяни більше працюють з публічним дискурсом, намагаються формувати порядок денний інформаційного поля в Чехії. Ми бачимо багато проросійської пропаганди в засобах масової інформації та в соціальних мережах. Досить часто сайти, що публікують фальшиві новини, мають непрозоре фінансування.
На основі цих фактів ми можемо говорити, що спостерігаємо російський вплив або вплив ФСБ на наше інформаційне поле задля дезорганізації демократичної системи в Чехії. Фактів, які підтверджували б їхній вплив на партії, я не знаю.
— Невже під час моніторингу ви не знайшли підозрілих пожертв на рахунок фондів партій від афілійованих з російськими олігархами чи компаніями осіб? Чи, скажімо, кредити на зразок тих, що отримала партія Марін Ле Пен (ідеться про кредит у дев’ять мільйонів євро, що його «Національний фронт» отримав 2014 року як кредит від чесько-російського банку після того, як партії відмовили всі банки Франції. — А. Д.-Р.)?
— Ні. У мене немає такої інформації.
ПАРТІЇ В ЧЕХІЇ ОТРИМУЮТЬ ГРОШІ З БЮДЖЕТУ
— Можливо, вам відомо, що ми в Україні плануємо реформувати нашу виборчу систему. І досвід Чехії в контексті фінансування політичних партій із державного бюджету й контролю за надходженнями у виборчі фонди політичних сил — це дуже схоже на те, що нам пропонують зробити. Але те, що мені вдалося з’ясувати, готуючись до нашого інтерв’ю, свідчить про те, що не все так гарно і просто з цим. Наприклад, незважаючи на те, що політичні партії надають звіти про свої фінанси, аудит не проводився, і жодну політичну партію в Чехії не було покарано за «пробіли» у звітах. Це правда?
— Так. Раніше партії мали після виборів подавати свою фінансову звітність на розгляд відповідній комісії в парламенті. І вони так робили. Це було обов’язковим процесом. Громадянське суспільство могло надіслати запит і отримати ці звіти для ознайомлення.
Звичайно, комісія складалась із політиків, які були вихідцями з партій, що подавали ці звіти, тож нагляд був умовним. Але зараз, як я вже сказав на початку нашої розмови, все змінилося. Є незалежне бюро, є чіткі вимоги до прозорості формування передвиборчих фондів і звітування про рух коштів на них. Навіть ми з Transparency International можемо фактично спостерігати за тим, чи партії витрачають свої кошти коректно, без перевищення лімітів.
Проте, гадаю, є ще одна особливість, яка може бути цікавою Україні. Політичні партії в Чехії також фінансуються державою. Якщо ваша партія взяла участь у виборах і здобула підтримку — навіть якщо йдеться про результат у 3%, — ви отримуєте фінансування. Це захищає демократію, бо надає можливість новим маленьким партіям рости. Політики, партії отримують гроші на свою діяльність із бюджету за кожен здобутий голос. Більше місць у парламенті означає більше грошей. Отже, по суті, можна побудувати партію за рахунок державного фінансування, не обов’язково отримувати кошти від бізнесу, якщо ви хочете грати чесно.
— Як давно ця система діє в Чехії?
— Уже десятки років. На початку 1990-х, у 1991 — 1992 роках, її було запроваджено — незабаром після оксамитової революції, і вона не змінювалася.
— Можете дати кілька порад щодо деяких нюансів цієї системи — на випадок, якщо подібне запроваджуватиметься в Україні?
— Мені складно давати рекомендації, оскільки я не дуже добре обізнаний у вашому виборчому законодавстві. Але з нашого досвіду — має бути незалежний орган, який може тримати під контролем політичні фінанси. І обов’язковою умовою є прозорість надходжень та видатків із рахунків, з яких фінансується політична діяльність партій, особливо передвиборча. Ці дві речі мають важливе значення для вдосконалення демократичної системи.
— Але це все одно не дуже допомогло вам очиститися від впливу того ж таки Кремля на внутрішню політику Чехії. Для нас цей момент є дуже важливим. Як ви вважаєте, які можна поставити бар’єри, аби уникнути ризиків корумпування політиків іноземними державами, корпораціями тощо?
— Якщо я правильно вас зрозумів, то ви кажете, що навіть наша політична система не досить сильна проти впливу іноземних гравців, того ж таки Кремля. Але це не зовсім так. Таке фінансування є незаконним у Чехії. Жодна політична партія не може отримувати гроші з зовнішніх джерел. Якщо хтось проведе розслідування й доведе, що гроші на партію йдуть із якихось дивних офшорів або чогось такого, то це буде грандіозний скандал.
— Так, але хіба мало інформації про те, що політичну діяльність президента Чехії Мілоша Земана фінансував російський «Лукойл»?
— Це не доведено в суді. Жодна правова система не захищена від зловживань. Так само і наша виборча система. Але це не привід назвати її поганою. Те ж фінансування діяльності Земана, про яке ви згадали, здійснюється у такий спосіб, що практично неможливо його довести. Поки що ніхто не довів фінансових зв’язків Земана з «Лукойлом» і Путіним. Хоча припущення, дослідження, публікації на цю тему є, їх чимало.
Тож, повертаючись до вашого зауваження, не система виборчого законодавства дає змогу уникнути впливу іноземних гравців, а якісна робота журналістів, які ведуть журналістські розслідування, правоохоронців та громадських організацій. Правова система не може зробити більше, ніж визнати такі дії незаконними. І в нас вона це зробила.
ДЕМОКРАТІЯ ПОТРЕБУЄ ЗАХИСТУ ВІД... КАПІТАЛІЗМУ
— Ви закінчили філософський факультет. Досить цікавий фах. Чому вирішили боротися з політичною корупцією?
— Мені цікаві демократична система та її трансформація. За словами філософа Карла Раймунда Поппера, ми зараз стоїмо на порозі нової епохи встановлення демократії як системи. Це насправді нове явище після тисячоліть абсолютно іншого підходу до управління. Демократія все ще свіжа та нова й не до кінця зрозуміла, і нам доведеться працювати над демократичними системами упродовж наступних століть, доки вони не стануть функціонувати краще. Ось чому я думаю, що добре для мене бути частиною цього процесу. На мою думку, демократична система є найцікавішою та найсправедливішою для управління країною. Є сенс спробувати її підтримати і розвивати. Так, іноді вона не працює і не дуже ефективна, особливо там, хоч як це дивно, де стикається з капіталізмом. Діяльність Transparency International зосереджена на вивченні впливу грошей на демократію.
— А як ви вважаєте, чому корупція має такий сильний вплив у демократичних системах?
— Бо в теорії ліберальних капіталістичних моделей очікується, що ринок чесний. А в реальності — не завжди так. Для багатьох вільний ринок — найкращий прояв демократії. Але це не так. Ринок — це не держава. І управління державою сильно відрізняється від управління ринком.
...Країни Західної Європи досягли справді високого рівня розвитку і економіки, і політичної системи, і вільного ринку, але їхні ТОП-політики все ще час від часу стають фігурантами гучних корупційних скандалів — як-от WeekyLeaks. Тож може скластися враження, що корупція є завжди і всюди. По суті так, але демократична система може найкраще боротися з корупцією, адже виборець завжди має шанс змінити свого представника і, якщо це можливо, відібрати в нього корупційні гроші. Звичайно, для цього всі інституції держави мають працювати найкращим чином, але все-таки демократична ідея — це потенційно найсильніша зброя проти корупції.
