Днями в Україні перебувала делегація на чолі з міністром із питань зв’язків із закордонними румунами Міністерства закордонних справ Румунії Даном Стоєнеску. До цього він неодноразово відвідував Буковину, Покуття, Одеську область, де проживає румунська меншина. «Я завжди радий знову бути в Україні, особливо в ситуації, коли ваша країна переживає величезні зміни, є нашим партнером на своєму шляху до ЄС», — розпочав розмову пан Стоєнеску.
ПРО КОНФЛІКТ НА ДОНБАСІ ТА АНЕКСІЮ КРИМУ
— Позиція Румунії щодо України залишається незмінною. Ми всіляко підтримуємо Україну і заохочуємо її просуватися далі на шляху сміливих та далекосяжних внутрішніх реформ.
При кожній нагоді ми пропонуємо наші знання й допомогу. Міністр закордонних справ Лазар Команеску підтвердив нашу позицію та пропозицію підтримки на останніх зустрічах з українським міністром закордонних справ Павлом Клімкіним.
Ми дуже добре розуміємо ті виклики й численні перешкоди, з якими стикається Україна. Ми сподіваємося, що українська політична еліта впорається з цією складною ситуацією, розширюючи простір можливостей для українських громадян і дозволяючи їм добре зрозуміти та конкретно відчути зближення з ЄС.
Румунія послідовно засуджує всі дії, вчинені на шкоду територіальній цілісності та політичній незалежності України. Ми підтримуємо всі заходи, які вжиті з метою знайти спосіб розв’язання конфлікту в Україні, включно з інструментом санкцій ЄС. Відповідно, румунська влада робить все можливе, щоб домогтися дотримання міжнародного права.
У проблемі конфлікту на Донбасі Румунія наголошує на необхідності знайти політичні методи розв’язання цього конфлікту, що спричинив тяжкі наслідки для населення України.
І дуже важливо, щоб українська громадськість розуміла: Румунія є непохитним партнером та другом України.
«САНКЦІЇ МАЮТЬ ЗБЕРІГАТИСЯ АЖ ДО ПОВНОГО ВИКОНАННЯ «МІНСЬК-2»
— Останнім часом виглядає так, що Німеччина та Франція фактично діють разом із Росією, нав’язуючи Україні децентралізацію, яку ми сприймаємо як загрозу цілісності нашої країни. Як ви можете це прокоментувати?
— На мою думку, політика декомунізації та десталінізації в Україні є правильним кроком на шляху євроінтеграції. Щоб бути частиною ЄС, треба належати до сімейства цінностей. Стосовно імплементації пакета угод «Мінськ-2», ми вважаємо, що санкції мають зберігатися аж до повного виконання цього пакета. У цьому дусі ми контактуємо з нашими європейськими партнерами і працюємо над стабілізацією та умиротворенням ситуації в Україні. Тільки так ми можемо зробити конкретні кроки до цієї мети.
Ми вважаємо, що будь-які відповіді на питання щодо політичного устрою України мають походити з Києва, і ми підтримуємо повну цілісність, незалежність та суверенітет України в цьому питанні. Будь-які рішення мають бути ухвалені центральними органами влади України та українським народом.
«МЕТА МОГО ВІЗИТУ СЮДИ — ВИСЛУХАТИ СТОРОНИ»
— Ви до цього відвідали, будучи міністром, діаспору в Сербії, Албанії, Угорщині й деяких інших європейських країнах. Що ви хочете з’ясувати, чи ставиться Україна до румунів краще, ніж Сербія або Молдова, чи маєте інші цілі?
— Плануючи свій візит, я хотів, серед іншого, встановити контакти з представниками як румунської меншини, так і української влади — як центральної, так і регіональної та місцевої. Кажучи мовою дипломатії, мета мого візиту сюди — вислухати сторони.
Україна переживає широкомасштабні реформи, і в цьому контексті ми, румунські партнери, хотіли би бачити, що українська влада залишається вірною взятим на себе зобов’язанням щодо захисту прав осіб, які належать до національних меншин.
Україна належить до європейських країн, багатих культурним різноманіттям своїх громадян, і ця сфера потребує дальшого розвитку. Мультикультурне суспільство, а я гадаю, що українське є саме таким, передбачає врахування ідентичності кожного громадянина і формування політики, спрямованої на визнання, захист та просування різноманіття.
Визнання, захист та просування мультикультурності й міжкультурної взаємодії належать до абсолютно необхідних демократичних цінностей, і, не підтримуючи їх, неможливо бути частиною великої європейської родини.
Один з основних принципів моєї місії на цій посаді — визнання того, що не може бути однакового підходу до всіх румунських громад за кордоном. Не можна порівнювати потреби румунських громад в Італії та Сербії чи в Угорщині. Навіть тут, в Україні, не можна порівнювати потреби кримських татар та етнічних болгарів чи поляків.
На мою думку, вашій газеті було б варто надіслати кореспондента на Одещину чи Закарпаття, щоби він поспілкувався з тамтешніми румуномовними громадами. Ви побачите, як сильно відрізняються їхні потреби, хоч вони мають одну дуже важливу спільну рису — розмовну мову, якою є румунська.
Ми маємо важливі румунські громади на Північній Буковині, Закарпатті, Одещині, де проживають щонайменше півмільйона етнічних румунів.
«МИ ВІДКРИТІ ДО ПОТРЕБ УКРАЇНСЬКИХ РУМУНІВ»
— Що ж робить румунський уряд, щоб допомогти українським румунам зберегти їхні традиції, і чого ви очікуєте від українського уряду в цьому питанні?
— Наша країна має цілу систему заходів допомоги румунським громадам, які хочуть зберегти й утвердити свою ідентичність.
Перш за все, ми відкриті до потреб українських румунів, як вони самі їх визначають, і пропонуємо підтримку для реалізації їхніх власних проектів. Таким чином, ми надаємо гранти організаціям і товариствам румунської меншини в Україні, які вони можуть використати на фінансування освіти, ЗМІ, розвиток громадянського суспільства й соціального капіталу, збереження традиційної культури і релігійного життя.
По-друге, ми сприяємо розвитку відносин між українськими румунами і нашою країною та світовою румунською спільнотою. Таким чином, ми вітаємо присутність румунських дітей і молоді з України, а також румунських дітей і молоді з інших країн, де зараз живуть румуни, на різних заходах, спрямованих на поліпшення знань румунської мови, культури та історії, а також утвердження їхньої ідентичності як частини світової румунської спільноти.
По-третє, ми сприяємо розвитку румунської громади в Україні як цінної частини українського суспільства через прийом молодих людей із цієї країни на навчання в румунських університетах на всіх освітніх рівнях і на всі спеціальності.
І останнє за рахунком, але не за важливістю: в межах двосторонньої співпраці румунську мову, культуру та історію ми робимо доступною для широкого загалу в Україні завдяки широкому спектру проектів, здійснюваних культурними установами, такими як Румунський культурний інститут, і не тільки ними.
Від України, як і від інших країн, де проживають румунські меншини, ми очікуємо на таке ж ставлення та увагу до цих громад, яке ми забезпечуємо їхнім меншинам у Румунії.
Наша країна здобула широке визнання як хороший приклад політики щодо меншин. Українці, як і решта національних меншин у Румунії, мають широкі права й отримують сприяння, зокрема через навчання рідною мовою в державних школах, державні субсидії для своїх організацій та видань, і політичне представництво в національному парламенті, яке не залежить від ваги та виборчого результату цієї меншини.
Будучи відданими принципу взаємності, ми сподіваємося на подібне ставлення та увагу до румунської меншини з боку української влади.
«РОЗПОДІЛ МІЖ РУМУНАМИ І МОЛДАВАНАМИ — ЦЕ ПРОДОВЖЕННЯ СТАЛІНСЬКОЇ ПОЛІТИКИ»
— До речі, чи відрізняються підходи вашої країни до румунів та молдаван, які живуть в Україні й вважають себе належними до різних націй?
— Вважаю за потрібне розповісти вам одну історію. Мало хто знає, що ще з листопада 2011 року в Києво-Печерській лаврі двоє румунських священиків виголошують проповіді румунською мовою щонеділі й на кожне велике православне свято. Це було зроблено як спільний проект посольств Румунії та Молдови за підтримки українського уряду. Люди, які відвідують ці служби, є румуномовними православними.
Румунія ніколи не перешкоджала вільному, особистому вибору ідентичності кожної людини, хоч би яким він був — релігійним, мовним, етнічним, політичним, сексуальним тощо. Наш погляд на цю справу відповідає рішенням Ради Європи.
2015 року Румунія відзначила двадцятиріччя ухвалення Рамкової конвенції про захист національних меншин. Із цієї нагоди румунський уряд оцінив прогрес із 1989 року на шляху політики поваги до різноманіття та його просування в нашому суспільстві. Інакше кажучи, ми оцінили всі заходи, які допомогли гармонізувати відносини між «більшістю» й «меншістю», але також і між окремими меншинами.
Втім, ми не підтримуємо створення та розпалювання штучної поляризації в межах однієї й тієї самої мовної групи. Це старий метод, і країни, які були колись під радянським пануванням, досі страждають від такої політики. Якщо ми хочемо дивитися в майбутнє, то маємо змінити свою ментальність.
Процеси десталінізації та декомунізації, які реалізує український уряд, свідчать про відкритість у XXI столітті, що означає відмову від політики штучного поділу між румунами та молдаванами. У всіх нас одна ідентичність, всі ми розмовляємо румунською. Ми один народ — Wir sind ein Volk, як кажуть німецькою мовою. Ми не вважаємо, що існує якась молдавська ідентичність. 2013 року Конституційний суд Республіки Молдова визнав румунську мову як офіційну мову Республіки Молдова. Ми — єдиний народ, і будь-який штучний розподіл між румунами та молдаванами — це просто продовження сталінської політики, яка не має існувати в XXI столітті.
«МИ НЕ ПРОВОДИМО ПОЛІТИКИ З НАДАННЯ РУМУНСЬКОГО ГРОМАДЯНСТВА...»
— Ми знаємо, що багато молдаван, які проживають у Молдові, намагаються отримати румунські паспорти, і тим самим вільний доступ до ЄС. Так само фактом є те, що ваша країна видає румунські паспорти румунам та молдаванам, які проживають в Україні. Чому ваша країна це робить? Ви ж знаєте, що Україна не визнає подвійного громадянства.
— Ми не проводимо політики з надання румунського громадянства громадянам України чи Молдови (та й будь-якої іншої країни); румунське громадянство надається лише на вимогу, і тільки за дотримання певних умов.
Закон про громадянство Румунії не надає жодних преференцій з огляду на етнічну належність прохача чи інше громадянство, яке він уже має. У нашому законодавстві просто передбачено певне спрощення процедурного порядку для деяких особливих категорій, зокрема колишніх румунських громадян (та їхніх нащадків до третього ступеня споріднення), які втратили громадянство через історичні обставини, незалежні від їхньої особистої волі, а також для осіб, котрі зробили суттєвий внесок у збереження та розвиток румунської культури і духовності.
Румунське законодавство щодо громадянства повністю відповідає міжнародним та європейським вимогам у цій сфері, зокрема Конвенції Ради Європи про громадянство.
