Посол Литовської Республіки в Україні Марюс ЯНУКОНІС став лектором Літньої школи журналістики «Дня» через декілька днів по завершенні саміту НАТО у Варшаві. З огляду на те, що Литва є контактним посольством Альянсу в Україні, студентів цікавило передусім те, як у цій країні сприймають рішення НАТО щодо посилення східних кордонів. Чи вистачить одного батальйону на території Литви для того, щоб стримувати Росію, яка демонструє дедалі більшу агресивність щодо своїх сусідів. Студентів цікавили й особливості адаптації литовців до ЄС і досвід цієї країни у входженні в євроатлантичні структури. Не оминули увагою під час розмови з послом, який, до речі, чудово володіє українською мовою, історичних аспектів у відносинах України та Литви, зокрема те, як давні зв’язки між нашими країнами, які мають свою історію, впливають на сьогоднішній стан українсько-литовських відносин.
«САМІТ ПОКАЗАВ ЄДНІСТЬ І РІШУЧІСТЬ ДО ПОДАЛЬШИХ ДІЙ»
Христина СОЛТИС, Львівський національний університет ім. І. Франка:
— Нещодавно відбувся Варшавський саміт НАТО. Як ви оцінюєте його результати?
Марюс ЯНУКОНІС:
— Перш за все, Варшавський саміт відбувся в дуже важливий час. Я вже не говорю про складну ситуацію безпеки в Україні. Адже загалом ситуація в Європі трохи турбулентна. Тут і вихід Британії з ЄС, і міграційна криза, й інші актуальні події. Тому саміт — важлива подія в плані консолідації західних структур, зокрема НАТО. Саміт показав єдність і рішучість до подальших дій. Також там були ухвалені важливі рішення щодо України.
Христина СОЛТИС, Львівський національний університет ім. І. Франка:
— Одним із рішень Варшавського саміту є укріплення східних кордонів НАТО. відповідно до цього рішення в Литву відправлять один багатонаціональний батальйон, який очолить Німеччина. Як ви вважаєте, чи досить цього заходу для того, щоб Литва могла почувати захищеною від російської загрози?
М. Я.: — Ми задоволені рішенням НАТО відправити у чотири країни додаткові батальйони НАТО на постійній ротаційній основі. Разом з тим ми розуміємо, що батальйон не може вирішити всіх проблем і повною мірою гарантувати безпеку Литви, Польщі чи інших країн. Але це дуже важливий сигнал для тих країн, які перебувають на східному кордоні, і це підтвердження з боку Альянсу, що він готовий захищати своїх членів.
«ДЛЯ УКРАЇНИ ВАЖЛИВО РЕФОРМУВАТИ СВОЇ ЗБРОЙНІ СИЛИ»
Микола СІРУК, редактор міжнародного відділу:
— На саміті у Варшаві екс-посол США в Україні Джон Гербст сказав «Дню», що Україна може відправити підрозділ до одного з батальйонів, які будуть розташовані у країнах Прибалтики. А ми вже маємо в принципі ЛитПолУкр-бригаду. Як ви ставитеся до цієї ініціативи, щоб українці були присутні в батальйонах у країнах Прибалтики?
М. Я.: — Створена Литвою, Польщею та Україною бригада є унікальним прикладом співпраці. Тобто ми маємо дві країни НАТО і ще одну, яка не входить до НАТО, але тісно співпрацює з ним. Гадаю, це дуже корисно для України, бо українські військові, які входять до цієї бригади, можуть перейняти стандарти Альянсу, одразу брати участь у навчаннях і взагалі всю свою роботу побудувати на стандартах НАТО, на досвіді Литви та Польщі. До речі, штаб-квартира цієї бригади міститься в Любліні, в Польщі, туди входять офіцери з трьох країн. Ця бригада не має постійного базування, є підрозділи в Литві, Польщі та Україні, які в разі необхідності можуть зібратися і брати участь в різних операціях.
Вирішено, що нові батальйони складатимуться з військових країн НАТО і вже погоджено, що в Литві цей батальйон очолить Німеччина, в Латвії — Канада, в Естонії — Великобританія, а в Польщі — США. Поки що не йдеться про розміщення українських військових. Але для України зараз дуже важлива річ — реформувати свої Збройні сили, і, певна річ, ви отримуєте зараз неоціненний досвід, адже країна фактично веде війну. Але без реформи керівної структури, всієї системи оборони, включно з Міністерством оборони, Генеральним штабом і бойовими підрозділами, буде нереально досягти стандартів НАТО і створити сучасну армію. Думаю, що спільна бригада трьох країн може зробити свій внесок.
Анна ГОЛІШЕВСЬКА, Львівський національний університет ім. І. Франка:
— Що ще мають зробити країни ЄС і НАТО, в тому числі й Литва, щоб підтримати нас на шляху до ЄС і НАТО і якимось чином зміцнювати наші кордони?
М. Я.: — Зараз головне завдання для Європи — щоб Україна залишилася в порядку денному Європейського Союзу, НАТО й інших західних структур, бо ми бачимо, що увага до України дещо спадає. Україна і сама має робити кроки: працювати на Заході, поширювати інформацію і говорити про цю ситуацію. Бо ми бачимо, що російська агресія не зупинилася, і навіть останніми днями ситуація на сході погіршується. Мінські домовленості, на жаль, не виконуються. Тому ми не можемо говорити про якусь перспективу. Україна залишається дуже важливою державою у плані європейської і навіть глобальної безпеки. Але зараз у самій Європі складна ситуація: Brexit, міграція, тероризм та інші проблеми.
І ще один дуже важливий момент — Україна повинна проводити успішні реформи, адже Захід побачив, що все це дуже серйозно. А ще — українська влада налаштована на інтеграцію в ЄС, і відбуваються реальні кроки в цьому напрямку. Багато зроблено, але ще більше потрібно зробити.
«МИ МАЄМО АКТИВНО ПОКАЗУВАТИ ФАКТИ ДІЙ РОСІЇ ТА ПОРУШЕНЬ НОРМ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА І ДЕМОКРАТИЧНИХ ПРИНЦИПІВ»
Марина БАРБА, Одеський національний університет ім. І. Мечникова:
— Яким чином литовський уряд протидіє російській пропаганді, і що ви можете порадити українцям із цього питання?
М. Я.: — Це дуже актуальне питання. Ви знаєте, що Росія інвестує дуже багато ресурсів у пропаганду, не тільки в наших країнах, а й також глобально — в Європі, навіть у США та інших країнах. Дуже складно відповісти так симетрично, бо, по-перше, ми не маємо таких ресурсів. І по-друге, ми не використовуємо у своїх діях неправду, дезінформацію. Це — російські методи. Захід цього не робить, бо це суперечить демократичним принципам. І вам як майбутнім журналістам теж не раджу так діяти. Але ми маємо відкрито і дуже активно показувати факти дій Росії та порушень норм міжнародного права і демократичних принципів. Тільки так ми можемо протистояти. Наприклад, у Литві ми приділяємо увагу не тільки литовськомовній пресі, а й російськомовній. Це дуже важливо і в Україні. Ми думаємо, що Україні потрібно не обов’язково англомовну інформацію поширювати на Заході, але особливо російськомовну. І тому є сенс створювати телевізійний канал або інше джерело інформації саме російською мовою. Це важливо і для внутрішньої аудиторії, і для Заходу, де є велика російськомовна аудиторія, яка зараз не має альтернативи, крім офіційного погляду РФ.
Оксана КОВАЛЬ, Львівський національний університет ім. І. Франка:
— Чи може пропаганда, побудована на правді, бути ефективнішою, ніж та, що побудована на брехні? Мені доводилося чути думку, що пропаганда, яка побудована на нечесних методах, є короткостроковою. А та, яка застосована на історичному підґрунті, орієнтована на більш довгостроковий результат. Вона досягає результатів пізніше, зате вони тривкіші.
М. Я.: — Я погоджуюся, що Росія зараз більш ефективна. Вона використовує сенсації, дезінформацію та інші методи. Навіть можна це назвати веденням інформаційної війни. Але, як я казав, демократичні країни не можуть цього робити. Можуть спецслужби, але держави цього не роблять. І нам треба шукати інші методи. Перш за все, треба говорити правду.
Я думаю, що журналісти не мають піддаватись таким короткостроковим ефектам, а бути об’єктивними, шукати і поширювати інформацію. Зараз дуже важливі соціальні медіа, які активно використовуються.
Російські дії змушують і ЄС, і НАТО приділяти більше уваги стратегічній комунікації. У ЄС створено робочу групу з цих питань. Міністерство закордонних справ Литви має відділ стратегічних комунікацій. Воно координує дії інших міністерств і структур.
«ФУНДАМЕНТ У ВІДНОСИНАХ ЛИТВИ ТА УКРАЇНИ ДОПОМАГАЄ ЗАРАЗ У НАШОМУ СПІЛКУВАННІ»
Марина СНІЖИНСЬКА, Національний університет «Києво-Могилянська академія»:
— Як ставляться литовці до нашого спільного історичного минулого? Як відомо, Україна була частиною Великого князівства Литовського. І чи ці давні зв’язки вливають на українсько-литовські відносини сьогодні?
М. Я.: — На мою думку, безперечно, впливають. Литовці до цього періоду ставляться дуже позитивно. Як ми знаємо, у нас немає жодних контроверсійних питань. Цей період, коли ми належали до спільної держави, тривав понад 200 років. Він вважається позитивним періодом розвитку на обох землях. Наприклад, у плані толерантності: у нас уже була римо-католицька віра, а в Україні була православна. Але ніхто не примушував змінювати віру. Була релігійна культурна толерантність, що стала важливою європейською цінністю нашої держави. І ясна річ, ми дуже раді, що маємо такий фундамент у наших відносинах, який допомагає зараз у нашому спілкуванні.
Віта ШНАЙДЕР, Національний університет «Києво-Могилянська академія»:
— З якими труднощами зіткнулися литовці після входження в ЄС і як вирішували ці проблеми? Які настрої щодо ЄС у Литві сьогодні?
М. Я.: — З моменту нашого входження до ЄС ми залишаємось єврооптимістами. Наприклад, у різних європейських країнах є багато популістських та євроскептичних поглядів і там підтримка членства в Євросоюзі слабшає. Але в Литві підтримка залишається на рівні 70%. Євросоюз приніс для нас багато позитивних речей: фінансову допомогу, допомогу в розвитку країни, зокрема для аграрного сектору Литви тощо. Країна почала швидше розвиватися. Справді, за ці 12 років багато що змінилося в позитивному сенсі. Звичайно, є й негативні процеси, як еміграція наших громадян до інших країн Євросоюзу, але на це ми не можемо впливати, доки є різниця в доходах населення. На це дуже складно впливати, і можна сподіватись хіба що на те, що люди, які виїхали, через певний час повернуться до країни. Адже таких людей стає більше.
«УКРАЇНА ТАКОЖ ПОВИННА ПРЕД’ЯВИТИ РАХУНОК РОСІЇ ЗА ТЕ, ЩО ВОНА ЗРОБИЛА З ПОЧАТКУ 2014 РОКУ»
Марія ЧАДЮК, Національний університет «Києво-Могилянська академія»:
— Литва вважає дії СРСР окупацією, представники уряду періодично порушують питання про те, що необхідна компенсація за цю радянську окупацію. Як ви вважаєте, чи Росія, спадкоємиця Союзу, заплатить за окупацію?
М. Я.: — Так, ми офіційно вважаємо цей радянський період окупацією, бо це була протиправна й незаконна окупація, і ми маємо право вимагати компенсацію за це. Також є великі цифри, мільярди доларів та євро, але не це головне питання. Для нас найголовнішим є принципове і моральне ставлення Росії, щоби вона визнала факт окупації та факт збитків, завданих Литві. І вона може сказати від імені Радянського Союзу: «Так, ми це зробили. Ми були окупантами. Ми вам готові заплатити». Для нас це дуже важливо і юридично, і морально, бо це фундамент нашої політики і нашої історичної пам’яті. І ми про це говоримо й українським політикам. Україна також повинна пред’явити рахунок Росії за те, що вона зробила з початку 2014 року: за анексію Криму, за фактичну окупацію.
Марія ЧАДЮК, Національний університет «Києво-Могилянська академія»:
— Залишимо це питання політикам. А які програми щодо розвитку підприємництва є в Литві для самозайнятості внутрішньо переміщених осіб?
М. Я.: — Ми намагаємося підтримувати тих людей, які постраждали через конфлікт на Донбасі, й робимо деякі програми. Ми допомагаємо переселенцям, відкриваємо й утримуємо табори для дітей, навчаємо шкільних учителів. У Литві уже два роки навчаються групи українських школярів. Були дві групи по 15 учнів, які провели цілий рік у Литві і пройшли курс навчання українською мовою в литовській школі разом з викладачами. Це дуже важливо, хоч ми не маємо стільки ресурсів для цієї допомоги, як міжнародні організації.
Христина ПЕТРЕНКО, Одеський національний університет ім. І. Мечникова:
— Ви сказали, що боротися з пропагандою потрібно, і вам теж доводилося поширювати інформацію російською мовою. Чи гостро стоїть мовне питання в Литві з огляду на те, що дуже багато людей розмовляють також іншими мовами? І як вам взагалі далося вивчення української мови?
М. Я.: — Я хотів, щоб моя українська була кращою, але саме таке спілкування допомагає мені у вивченні мови. Якщо відверто, то я спеціально не вивчав української мови. Я дивився телевізор, слухав радіо, читав українські книжки, намагався спілкуватися, і це все. До того ж, я вже п’ять років працюю в Україні.
А щодо російської мови в Литві — це взагалі не проблема. У нас небагато російськомовних громадян: приблизно 14 — 15%, у тому числі навіть поляків (приблизно 7% росіян і 7% поляків).
«ЛИТОВСЬКИЙ БІЗНЕС СТИКАЄТЬСЯ В УКРАЇНІ З ЧИСЛЕННИМИ ПЕРЕШКОДАМИ»
Марія МАТЯЖ, Львівський національний університет ім. І. Франка:
— Як розвивається литовський бізнес в Україні? Чи багато литовських компаній в Україні, і з якими перешкодами вони стикаються на своєму шляху?
М. Я.: — Справді, зацікавлення литовського бізнесу до України є дуже великим, як і до бізнесу інших країн. Але умови можуть бути кращими. Коротко можу сказати, інвестиційна привабливість України має покращуватись. Тут працюють чимало литовських компаній, але інвестицій могло бути ще більше. Найбільша литовська інвестиція — це мережа супермаркетів NOVUS, а також будівельна компанію «Столиця», яка будує житло в Києві. Інвестиції становлять понад 200 млн доларів.
Також велика увага литовського бізнесу до агросектору. Проте бізнес стикається на своєму шляху з численними перешкодами: необхідно покращувати фіскальну, митну служби, відшкодування ПДВ. Ще є адміністративні бар’єри, питання власності землі, які важко вирішуються. Бо якщо ти погодив своє питання з міністерством чи губернатором, то на місцевому рівні, в районі, не обов’язково вийде щось зробити.
Олена КУРЕНКОВА, абітурієнтка Національного університету ім. Т. Шевченка:
— Цього року відбувся спільний українсько-литовський конкурс «Здай кров заради життя» за підтримки Міністерства охорони здоров’я України і посольства Литовської Республіки. Переможці цього конкурсу мали нагоду побувати у вашій країні й під час цієї подорожі познайомитися з литовським національним центром «Промінь» і з іншими навчальними та медичними установами. Отже, відбувається співпраця в медичній галузі. У яких ще галузях Литва може стати для України прикладом для наслідування?
М. Я.: — Напевно, в багатьох сферах ми маємо доволі успішні відносини, в яких Литва може поділитись досвідом. Ми намагаємося передавати досвід українським партнерам — це і аграрний сектор, скажімо, санітарія та фітосанітарія. І інші сектори — транспортний, медичний, реформування Митної служби. Ми багато років працюємо над цим з українською фіскальною службою. Електронні послуги з’являються в Литві на високому рівні. У нас багато щоденних послуг надаються тільки завдяки Інтернету. Наприклад, все, що належить до оподаткування, банківських послуг. Литовці уже забули ті часи, коли треба було кудись іти, щоб занести якісь папери.
Віта ШНАЙДЕР, Національний університет «Києво-Могилянська академія»:
— Цього року газеті «День» виповнюється 20 років. Як ви оцінюєте вплив газети на формування інформаційного проєвропейського і пронатівського простору в Україні?
М. Я.: — Ми раді, що є така газета «День», яка залишається дуже патріотичною та яка завжди цікавиться міжнародними питаннями і питаннями безпеки. Це для нас як контактного посольства дуже важливо. Наше враження про газету дуже позитивне.
Цього року Літня школа журналістики проходить за підтримки Центру інформації та документації НАТО.
