Попри величезну відстань між Україною і Японією (понад 8 тис. км), відносини між обома країнами завжди були дружніми. Більше того, серед усіх азійських партнерів Києва, лише Країна Вранішнього Сонця ввела санкції проти Росії, яка анексувала Крим і почала агресію на сході України. Японці добре розуміють ціну втраченої території, адже до сьогодні північні острови (або Курильські острови) так і знаходяться у складі РФ, яка незаконно їх анексувала. У багатьох Японія асоціюється з високими, а інколи й футуристичними технологіями. У розмові зі студентам літньої школи газети «День» посол Шігекі Сумі розповідає про історію цього феномену. Досвід Японії чітко показує, що не обов’язково мати природні ресурси і велику територію для того, щоб бути успішним. Це і має стати прикладом для України. Майбутнє — за технологіями, і в цьому напрямку нам варто рухатись, маючи в союзниках таку країну.
ПРО РІК ЯПОНІЇ І КАМПАНІЮ «2500 САКУР»
Анастасія ХАЗОВА, Східноєвропейський національний університет ім. Лесі Українки:
— 2017 рік в Україні за указом Президента визначено Роком Японії. Що у цьому році вже зроблено чи ще планується зробити для популяризації вашої країни?
Ш.С.: — Ми вже запровадили декілька проектів, серед яких найпопулярнішим є висадження сакур. Наше посольство розпочало кампанію «2500 сакур», які планується посадити по всій території України до кінця цього року. Мені надзвичайно приємно, що люди з усієї України приєднуються до цього проекту за власним бажанням. Вони не чекають, поки наше посольство їм надішле сакури, а саджають їх самі уздовж головних вулиць, у парках, селах. Потім нас запрошують на церемонію відкриття. Коли я маю змогу, то їду сам, а інколи хтось інший з посольства приїжджає на ці церемонії.
Ще одним вдалим проектом можна вважати приїзд відомого японського дизайнера одягу Kenzo на початку березня. Ми запросили нашого відомого дизайнера для відкриття виставки традиційних японських ляльок.
Ще у рамках Року Японії в Україні наше посольство організувало зустріч з трьома авторами манґа — унікального різновиду коміксів, який дуже популярний в Японії. Вони виставляли свої роботи не лише в посольстві, тож ширша аудиторія могла ознайомитися з їхньою творчістю. Мені здається, їм вдалося зацікавити українців. Сподіваюся, що вони ще повернуться до кінця року і зроблять тур по всій Україні, бо багато людей поза Києвом хотіли б їх побачити.
Наприкінці жовтня очікуємо на приїзд відомих японських барабанщиків тайко. Це дуже специфічний тип барабанів у Японії. Маю надію, що українці оцінять цю традиційну музику.
Так само можу розповісти, що ми працюємо над підготовкою великої виставки в «Мистецькому Арсеналі», яка почнеться наприкінці листопада і завершиться на початку грудня. Різні виконавці й митці приїдуть з Японії на цей захід. Ми сподіваємось, що на виставці зможемо показати всі куточки Японії, щоб кожний відвідувач міг умовно опинитися там і подивитись усю країну.
Наталія САНДАКОВА, Одеський національний університет імені I. I. Мечникова:
— Цього року Україна була єдиною європейською країною, яка взяла участь у проекті «Корабель молодих лідерів світу». Чи задоволені результатами участі українців у цій програмі?
Ш.С.: — Мені здається, що вони повернулися з гарними враженнями та спогадами. Ідея полягала в тому, щоб молоді люди від 20 до 35 років могли налагодити контакти та створити нові мости співпраці під час одномісячної подорожі на кораблі. Спочатку учасники брали участь у лекціях, пожили в японських родинах, а вже після цього впродовж місяця молодь перебувала на кораблі в Тихому океані. У цій програмі брали участь японська молодь та іноземці з 10 країн світу. Це хороша програма, під час якої молодь може обмінятися думками, обговорити найважливіші питання і виклики, які зараз є на світовому порядку денному. Мені здається, що вже було створено клуб випускників цієї програми. Це забезпечить розвиток програми у майбутньому. Знову ж таки, це один із проектів які ми підготували до Року Японії в Україні. Цьогоріч у програмі «Корабель молодих лідерів світу» взяли участь 12 молодих українців.
Марія ГОРШКОВА, Хмельницький національний університет:
— Чи є в українців інтерес до вивчення японської мови? Чи існують програми навчання українських студентів у Японії?
Ш.С.: — Японія надає стипендії студентам. Наприклад зараз у Японії навчаються 12 українських студентів по стипендії. На додаток існує велика кількість програм із вивчення японської мови. Львівський університет має гарні курси, так само і японський центр у Києві надає такі послуги. Взагалі по Україні курси є не лише в Києві, Харкові й Одесі, їх можна знайти в багатьох університетах.
ПРО ВАЖЛИВІСТЬ УСВІДОМЛЕННЯ ГРОМАДЯНАМИ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ
Богдана КАПIЦА, Національний університет «Острозька академія»:
— Як Японії вдалося поєднати технологічний прорив і високу екологічну свідомість? Які прийоми ви порадите для того, щоб навчити українських громадян шанобливо ставитися до природи?
Ш.С.: — Найбільша різниця між Україною та Японією — це територія. Україна має багато вільного простору для того, щоб викидати всі відходи. У Японії такого варіанту не існує. У 50–60 роки минулого століття, коли я ще був малим хлопчиком, навіть іще до того, як я народився, Японія здійснила технологічний прорив, та якою ціною? Наше повітря, земля, ріки були забруднені. На початку 70-х років Японія зрозуміла, що далі так тривати не може і зробила енергозбереження й енергоефективність пріоритетами у своїй діяльності. Наприклад, уряд запровадив дуже суворі вимоги до підприємств, які виробляли оксиди вуглецю та миш’як. Японія запровадила реформу поводження з відходами. Відходи треба було сортувати окремо від продуктів для утилізації. Найголовніше, що змінилося, — це усвідомлення важливості екологічної безпеки серед простих людей. На щастя чи на жаль, після ситуації з Грибовицьким сміттєзвалищем, в українському уряді з’явилось усвідомлення важливості збереження навколишнього середовища. Я маю сподівання, що це зрозуміють і люди.
Взагалі важливо виховати людей, щоб вони розуміли, що електроенергія — обмежена. Можливо, людям не подобається, коли ціни на електроенергію зростають, але насправді — це дуже важливо, адже необхідно насамперед вам. Якщо електроенергія дешева чи безкоштовна, то ніхто про неї не дбає. У нас є правила, за якими температура повітря в кімнаті влітку має становити приблизно 26°, навіть якщо працює кондиціонер, то температура не може бути нижчою за 26—27°. Це неправильно, коли влітку люди вдягають светри в приміщенні, а взимку ходять удома роздягненими.
Любов РИБАЛКО, Одеський національний університет імені I.I. Мечникова:
— Нині в Україні ми маємо кризу зі сміттям, чи могли б ми перейняти досвід Японії, та чи звертався уряд України до Японії з цим проханням?
Ш.С.: — Українці хочуть дізнатися більше про технології поводження з відходами. У липні уряд Японії запросив 12 експертів з усієї України (Київ, Харків, Одеса, Львів, Дніпро) на 2—3-тижневу програму. Сподіваюсь, що японські компанії візьмуть участь у програмах поводження з відходами в Україні. Управління відходами — це дуже складна річ. Ви повинні чітко розуміти, що можна переробити, а що є відходи. Україна має створити власну систему. У Японії всі знають, коли і який вид сміття збирається. Кожен викидає сміття у прозорому мішку, і якщо в день, коли збирають відходи для переробки, хтось вирішить викинути їжу — сміттяр відмовиться брати такий мішок. Пристосування до цього займає деякий час, але ми вже розпочали діалог з урядом України щодо цього питання.
Марина ЛIБЕРТ, Брюссельський вільний університет:
— На початку цього року ви заявили, якщо великі японські корпорації почнуть інвестувати в України, то за ними підуть ще більші інвестиції з інших країн. На вашу думку, що може мотивувати японських інвесторів вкласти більше грошей у нашу країну?
Ш.С.: — Привабливість українського ринку полягає у двох факторах. По-перше, це висококваліфікована робоча сила. Абсолютна більшість українців освічена. Кожен може писати і читати. Є небагато країн, де більшість населення освічена. І, по-друге, — низька заробітна плата. Японським інвесторам цікава трудомістка галузь. Три великі японські компанії Fujikura, Yazaki та SumitomoElectric вже побудували великі заводи з виробництва автомобільної електропроводки у західній Україні. Такі фабрики вимагають висококваліфікованих, але недорогих робітників. Це одна з галузей, в яку зацікавлені інвестувати японські компанії. Інший цікавий сектор — ІТ, тому що Україна має потужну ІТ-індустрію. У цьому випадку йдеться не про інвестування в цей сектор, а залучення українських ІТ-фахівців до роботи на японські компанії.
Третя важлива сфера — сільське господарство. Сьогодні дуже мало японських компаній інвестують в аграрний бізнес в Україні, однак багато японських торгових компаній купують українську продукцію та продають її на Близькому Сході й у Африці. Існує багато причин, чому японські компанії вибирають не вкладати кошти в аграрний сектор України. Наприклад, важливим чинником є мораторій на землю, який зараз обговорюється Верховною Радою. Це впливає на майбутнє та характер інвестицій. Іншим не менш важливим чинником є обмеження на іноземну валюту. Коли компанія отримує прибуток, вона не може повернути дивіденди у штаб-квартиру. Ми попросили уряд України знайти спосіб вирішити цю ситуацію.
ПРО РЕФОРМИ І ВАЖЛИВІСТЬ ПРОЗОРОЇ СУДОВОЇ СИСТЕМИ
Юлія КАРМАНСЬКА, Східноєвропейський національний університет ім. Лесі Українки:
— Пане Посол, оцініть процес проведення реформ в Україні. Які зміни в державі ви можете назвати найуспішнішими? Яку сферу діяльності слід реформувати першочергово?
Ш.С.: — Сьогодні Україна здійснює систематичні реформи. Особливо у сфері боротьби з корупцією Україна зробила значний прогрес, створивши НАБУ, САП та ін. Електронна декларація про активи — це великий крок уперед. Навіть у Японії, де політикам доводиться подавати електронні декларації, багато державних службовців не зобов’язані це робити. Наприклад мені не потрібно подавати електронну декларацію в Японії. Я думаю, що позитивні зміни почалися. Зараз ми чекаємо і спостерігаємо.
Так само Японія підтримує реформу системи охорони здоров’я, яка реалізується зараз. Раніше бюджетні кошти були виділені лікарням на основі кількості ліжок, незалежно від якості надання послуг. Запропонована реформа дозволить лікарням з більшою кількістю пацієнтів отримувати збільшену державну підтримку. Це означає, якщо ви хороший лікар, який приваблює багатьох пацієнтів, ви зможете заробити більше грошей. Мені дуже шкода, що сьогодні українцям доводиться платити з власної кишені, щоб отримати послуги лікаря. Люди сприймають це як належне. Для мене це дуже дивна ідея. На папері охорона здоров’я повинна бути безкоштовною, але насправді, якщо ви хочете потрапити до хорошого лікаря, ви повинні платити, в іншому випадку лікар поставить вас у довгий список очікування. Якщо ви заплатите лікарю, ви можете отримати лікування негайно. Таку практику нелегко змінити.
Ця система існує протягом дуже довгого часу, але, принаймні, зміни йдуть у правильному напрямку. Для Японії дуже важливо мати справедливу та прозору судову систему. Мені шкода це говорити, але в минулому 1 чи 2 сім’ї контролювали судову систему в Україні. У минулому році уряд змінив Конституцію, за якою у вас буде обрано абсолютно нових суддів Верховного суду. Будемо сподіватися, що нижчі суди будуть приймати більше рішень. Ніхто не володіє чарівною паличкою, щоб досягти всього за одну ніч. Я не хочу сказати, що уряд України повільно реалізує реформи, але також має змінюватися і світогляд людей, а ще — все має бути прозорим.
«У XXI СТОЛІТТІ НЕ МОЖНА ЗМІНЮВАТИ ТЕРИТОРІЇ ВОЄННИМИ ЗАСОБАМИ»
Антон СЕСТРIЦИН, Університет Карлтон (Оттава):
— Ваша країна має територіальний конфлікт і Росією з кінця Другої світової війни через Курильські острови. Україна має подібний конфлікт з Росією через анексію Криму в 2014 році. Від самого початку підхід Японії до цього конфлікту полягав виключно у дипломатичній площині. Поки що це не допомогло Японії повернути Курильські острови, попри усі спроби Японії досягти угоди з Росією. Як ви думаєте, Україні слід продовжувати таку саму тактику, коли йдеться про повернення Криму?
Ш.С.: — Перш за все, для Японії це питання принципове. Я думаю, ми не повинні забувати про те, що у XXI столітті не можна змінювати території воєнними засобами. Цей принцип мають поділяти усі цивілізовані країни. Важливо поважати цей принцип, незалежно від ситуації і обставин. У питанні кордонів не може бути компромісів. Коли хтось іде на компроміс у цьому питанні, то ми запитуємо: «Що далі?». Уряд Японії чітко заявив, що анексія Криму є явним порушенням міжнародного права. Конфлікт на Донбасі також є явним порушенням міжнародного права. Незалежно від обставин, країни повинні завжди дотримуватись цього принципу. Я часто отримую таке питання від українських журналістів. «Як довго Японія підтримуватиме санкції проти Росії?». Моя відповідь дуже чітка. Поки Росія продовжуватиме свою агресивну поведінку, не існує іншого вибору, як підтримувати режим санкцій. Це дуже чіткий принцип нашої країни. Жодна територія не може бути змінена воєнною силою. Цей принцип стосується наших північних островів, суперечок із Китаєм та Кореєю. Цей принцип поширюється і на Крим. Не може бути жодного компромісу щодо українського Криму та Донбасу. Незалежно від того, скільки часу потрібно для вирішення такого спору, принцип, про який я говорив, повинен бути дотриманий.
Олександр САВЧЕНКО, старший лейтенант Збройних сил України:
— Які санкції мають застосовувати світова спільнота, та Японія зокрема, щодо Росії, щоб вони нарешті почали дотримуватися міжнародного права щодо інших країн?
Ш.С.: — Дехто каже, що санкції, введені Сполученими Штатами, ЄС та Японією, не є достатньо сильними. Я не згоден із цим твердженням. Санкції працюють. Росія дійсно відчуває ці санкції. Кожного разу, коли росіяни говорять з Японією, вони завжди просять нас скасувати санкції. ООН прийняла численні резолюції, які засуджують Росію за анексію Криму. Ці санкції для них дійсно болючі, особливо фінансові. Деякі кажуть, що в наявному режимі санкцій існує безліч дірок, однак я вважаю, що вони є ефективними. Дуже важливо дотримуватися санкції та засуджувати Росію за її вчинки в Україні. Голос міжнародної спільноти в цій справі дуже важливий.
«Я ПРОШУ УКРАЇНЦІВ, ПОЇДЬТЕ ТА ПОДИВІТЬСЯ, ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ НА ДОНБАСІ»
Христина ШКРЯБIНА, Одеський національний університет імені I. I. Мечникова:
— Ви відвідували відновлені об’єкти на Донбасі. Які враження ви отримали та до чого вас спонукають часті візити у цей регіон?
Ш.С.: — Є багато українців, які ніколи не були на Донбасі. Я часто відвідую Донбас. Я ніколи не перетинаю лінію, але відвідую зони, уражені військовими діями. Принаймні 4—5 разів на рік я відвідую цю територію. Люди дійсно страждають. Люди, які живуть у Києві, не бачать конфлікту щоденно. Багато хто опікується цією справою тільки тоді, коли їхні родичі або друзі перебувають у зоні АТО. Інакше кажучи, люди не відчувають війни. Київ — гарне місто, тому для людей тут це, як говориться, business as usual. Японія має чітку позицію щодо так званої економічної блокади. Навіть якщо Україна не хоче мати справу з представниками окупованих територій Донбасу, подумайте про звичайних людей, які там живуть. Вони страждають через цю блокаду. Люди втрачають роботу. Я не чув зауваження від прихильників блокади, що ми повинні якимось чином підтримувати людей, які живуть на окупованих територіях. Ці люди кажуть «чому ми повинні підтримувати людей, що живуть з іншого боку?». Вони кажуть, що ми повинні повністю обрізати всі економічні зв’язки з окупованими територіями. Деякі говорять, якщо ці люди хочуть щось отримати від України, вони повинні залишити окуповані території. Але як вони можуть просто взяти і поїхати з місця, де вони жили протягом багатьох поколінь? Якщо Україна не зможе запевнити їх, що вони матимуть роботу та житло... Я прошу українців, будь ласка, поїдьте та подивіться, що відбувається на Донбасі.
Японія надає багато гуманітарної допомоги людям, які мешкають у прифронтовій зоні. Ми підтримуємо оновлення шкіл, лікарень, молодіжних центрів. Ми також надаємо мінімальну допомогу у відновленні економіки, щоб люди могли почати новий бізнес. Я думаю, що економічна блокада дійсно шкідлива. Японія продовжуватиме надавати допомогу Донбасу.
«У МАЙБУТНЬОМУ МІЖ НАШИМИ КРАЇНАМИ ПОВИНЕН БУТИ БЕЗВІЗОВИЙ РЕЖИМ»
Олександра КЛЬОСОВА, Київський національний університет ім. Т.Г. Шевченка:
— Уряд Японії почав працювати над запровадженням безвізового режиму з Україною. Наскільки, на вашу думку, це реально? І на якому етапу розвитку зараз є це питання?
Ш.С.: — Уряд Японії вважає, що в майбутньому між нашими країнами повинен бути безвізовий режим. Перший крок вже був зроблений. Ми надали безвіз власникам дипломатичних паспортів. Наступним кроком буде полегшення візового режиму для всіх інших громадян. Наразі, коли українці хочуть подорожувати до Японії в туристичних цілях, то вони повинні показати спонсора в Японії. Наприклад, ви повинні подати підтверджений документ від японського туристичного агентства. У майбутньому ми скасуємо цю умову. Крім того, якщо у вас є певна сума грошей на вашому банківському рахунку, вам не потрібно мати спонсора. Якщо ви хочете поїхати до Японії у справах бізнесу, вам потрібно буде отримати візу лише в перший раз. Починаючи з вашого другого візиту для ділових цілей, вам не потрібна віза. Спрощення віз розглядається. Ми будемо йти крок за кроком.
Віталій КУДИРКО, Львівський національний університет ім. I. Франка:
— Японські вчені активно вивчають досвід подолання наслідків аварії на ЧАЕС. Як виглядає співпраця урядів обох держав у питанні попередження та ліквідації наслідків подібних катастроф?
Ш.С.: — В Україну приїжджає велика кількість японських вчених для дослідження впливу радіації на довкілля. Близько трьох тижнів тому уряди Японії та України оголосили, що вчені з обох країн проведуть спільне дослідження впливу радіації на навколишнє середовище. Через інцидент на Фукусімі людям цікаво знати, як це вплине на їх життя. Я не вчений, але я можу вам сказати, що чув, що річка навколо Чорнобиля має дуже повільний струм. У випадку з Японією струм у річці навколо Фукусіми дуже швидкий. Учені вивчать, який вплив випромінювання на воду та ґрунт у постраждалих районах. У минулому багато японських університетів відправили своїх вчених до України для проведення досліджень. Спільний дослідницький проект — перший у своєму роді.
«В ЕПОХУ ІНТЕРНЕТУ ВАЖЛИВО МАТИ ІНФОРМАЦІЮ ПРО УКРАЇНУ З ПЕРШИХ ВУСТ»
Iлона ЛОЖЕНКО, КНУТКіТ ім. I.К. Карпенка-Карого:
— Україна оголосила про створення Українського інституту, мета якого — промотування української мови та культури за кордоном. Японія має досвід у цій галузі. Як би ваша країна могла допомогти нам побудувати якісний інститут? Яким компонентам треба приділити окрему увагу?
Ш.С.: — Ми сподіваємося, що український уряд відкриє філію Українського інституту в Японії. Наші знання про Україну дуже обмежені. На жаль, люди в Японії, які працюють над питаннями, пов’язаними з Україною, є колишніми радянськими експертами. Ті ж експерти, які працюють над питаннями з Росією, вважаються експертами з українських питань. Я думаю, що це неправильно. Ці експерти можуть читати російською, але не українською. Ці люди представляють інформацію з російської точки зору, а не з української. У нашому Міністерстві закордонних справ є кілька експертів, які розмовляють українською мовою. Навіть пан Яценюк під час свого візиту до Японії був вражений їхніми знаннями та акцентом. Я думаю, що для українському уряду необхідно відкрити філію Українського інституту в Японії. Я також розмовляв з міністром інформації Юрієм Стецем про можливість японського мовлення в Україні. Він був дуже зацікавлений, але, на жаль, він пішов у відставку. В епоху Інтернету важливо мати інформацію про Україну з перших вуст. Не пропаганду, а об’єктивну інформацію з української позиції. Японці дуже співчувають українцям. Хоча український уряд має бюджетні обмеження, надзвичайно важливо встановити японське мовлення в Україні та відкрити Український інститут у Японії.
