8 листопада, у Сполучених Штатах Америки відбуваються президентські вибори, мабуть, чи не найважливіші в історії цієї супердержави після Другої світової війни. По-перше, виборча кампанія продемонструвала велику поляризованість американського суспільства, яке має високий рівень недовіри до обох кандидатів. По-друге, на цих виборах велику роль відігравали витоки інформації як з Wikileaks, так і зламаних електронних листів зі скриньок Клінтон. З другого боку, масла в кампанію підливала поведінка та образливі висловлювання Трампа щодо жінок і його звинувачення на адресу ЗМІ. До речі, експерти підрахували, що за останні сім тижнів республіканець 500 разів сказав неправду.
Характерно, що переважна більшість американських і європейських ЗМІ виступили на підтримку одного з кандидатів — демократки, екс-держсекретаря Гілларі Клінтон, і застерігають американців не голосувати за нью-йоркського медіамагната, республіканця Дональда Трампа. Для прикладу — в США 47 видань публічно підтримали Клінтон, і лише два — Трампа.
«День» звернувся до американських і українських експертів із проханням пояснити, що стоїть на кону на нинішніх американських виборах, чому в країні зашкалює популізм, і чому обидва кандидати викликають недовіру у виборців, а також спрогнозувати результати виборів і чого очікувати Україні від перемоги Клінтон чи Трампа.
«НА КАРТУ ПОСТАВЛЕНО КОНКУРУЮЧІ ПОГЛЯДИ ЩОДО РОЛІ УРЯДУ...»
Стівен БЛАНК, старший науковий співробітник Ради американської зовнішньої політики, Вашингтон:
— На цих виборах на карту поставлено конкуруючі погляди щодо ролі уряду в Сполучених Штатах і ролі Америки у світі. Також на кону — умови расових, етнічних і економічно неблагополучних меншин у США
Поєднання цих трьох груп питань, які потребують вирішення в дуже поляризованому електораті, зробило ці вибори ключовими для США та світу.
Добре задокументована поведінка Трампа щодо жінок і меншин, його сумнівні фінансові операції, а також питання щодо використання Клінтон електронної пошти і нещадна 25-річна кампанія демонізації її Республіканською партією стали причиною широко поширеної недовіри до обох кандидатів. І в зв’язку з цим той факт, що Трамп виглядає бенефіціаром через втручання у наші вибори Володимира Путіна, який підтримує медіамагната, ще більше розпалює цей вогонь.
Популізм є результатом переконання переважно поважного віку білих і менш освічених американців, що їхній минулий світ безповоротно вислизає від них і їхніх дітей, тому що вони є жертвами економічної та соціологічної дезорієнтації багато в чому через глобалізацію і занепад профспілок, малих міст, а також через демографічні зміни.
Я не вбачаю особливої ролі для українських американців, якщо вони не почнуть абсолютно несподівано голосувати як організований блок, чого раніше не було.
На мою думку, Клінтон переможе з невеликою перевагою завдяки потужності її організації та її значно більшому досвіду.
Відверто кажучи, Трамп укладе угоду з Путіним про сфери впливу за рахунок вашої країни та країн Східної Європи. Клінтон підтримуватиме Україну набагато твердіше, але й значно більше вимагатиме реформ, ніж це робив би Трамп.
«ПОПУЛІЗМ СТАВ ГОЛОВНИМ ЧИННИКОМ»
Джон ГЕРБСТ, голова Євразійського центру Діну Патричі в Американській Раді, екс-посол США в Україні, Вашингтон:
— Популізм час від часу ставав головним чинником на американських виборах. Цього року, можливо, вперше після Великої депресії він знову виник.
Популізм на цих виборах обумовлений великим економічним перерозподілом, який виник у результаті аутсорсингу промислової продукції зі США, внаслідок чого відбулась втрата добре оплачуваних робочих місць (синіми комірцями). Трамп став кандидатом у президенти, бо він зрозумів це, принаймні інтуїтивно. Це — правда, попри багато його особистих недоліків. Клінтон стала кандидатом, тому що істеблішмент Демократичної партії працював від її імені. Подібно до Трампа, вона також має недоліки, особливо що стосується довіри.
Щодо ролі українських американців на цих виборах. Якщо вони голосують за того, хто розуміє небезпеку, яка виходить від Кремля, то вони підтримають Клінтон. Але зазвичай вони голосують за республіканського кандидата.
Я очікую, що Клінтон виграє в цих складних перегонах. Вона досі має перевагу в ключових штатах.
Клінтон забезпечуватиме тверде лідерство проти агресії Москви і надаватиме підтримку Україні. З другого боку, незрозуміло, що робитиме на посаді президента Трамп, який сказав необізнані та наївні речі про Росію та її війну проти України.
«КЛІНТОН ПІДТРИМУВАТИМЕ УКРАЇНУ...»
Стівен ПАЙФЕР, старший науковий співробітник Iнституту Брукінгза, Вашингтон:
— Це вже дванадцяті президентські вибори в США, в яких я проголосував. У попередніх одинадцятьох я загалом голосував за демократів, хоча іноді — за республіканців, але я завжди відчував: якщо навіть інший кандидат виграє, все буде гаразд у США. Цього разу все не так. Я підтримую обрання держсекретаря Клінтон на посаду президента і дуже переживаю з приводу того, що означатиме обрання Трампа.
Також стурбований тим, що Трампу бракує темпераменту і досвіду, щоб бути президентом. Він не показав жодного очевидного інтересу щодо вивчення багатьох проблем, які вимагає ця посада, наприклад, стверджуючи, що він розумніший за генералів, коли йдеться про боротьбу з «Ісламською державою». Він закликає до заборони мусульманських іммігрантів і погрожує ув’язнити свого політичного противника. Це — не та Америка, яку знаю.
Звісно, екс-держсекретар Клінтон має свої недоліки, але вона значно краща, ніж Трамп. Більшість авторитетних опитувань громадської думки за ці вихідні показують, що вона лідирує, але її перевага є значно меншою, ніж десять днів тому. Коли подивитися на окремі штати — пам’ятайте, що президент США обирається на основі голосів виборців, а не всенародного голосування — виглядає, що в неї більш легкий шлях, щоб виграти достатню кількість штатів для отримання 270 голосів у колегії вибірників. Що стосується українських американців, якщо вони і обрали позицію як група, то це не є дуже очевидним.
У разі перемоги Клінтон на виборах я очікую значною міру послідовність із зовнішньою політикою Обами, з деяким коригуванням. Вона приділятиме більше уваги Європі й займатиме більш жорстку позицію щодо Росії, хоча й буде готова вести переговори, де інтереси збігаються. Я очікую, що Клінтон і надалі підтримуватиме Україну, зокрема залежно від обставин розгляне питання про надання оборонних озброєнь.
Що стосується Трампа, то він сказав, що скасує торгові угоди, які зробили свій внесок у процвітання США, поставить під сумнів цінність Альянсу НАТО, а також висловив припущення, що він прийняв би незаконну анексію Криму Москвою. Схоже, Трамп готовий прийняти позицію щодо Путіна і Кремля, яка не визнає виклик, який представляє Росія не тільки Україні, а й Заходу в цілому.
Це дуже важливі вибори як для США, так і світу.
«АМЕРИКАНСЬКІ ПОЛІТИКИ І ПОЛІТИЧНЕ ТЕЛЕБАЧЕННЯ ЖИВЛЯТЬСЯ НА ПОЛЯРИЗАЦІЇ»
Адріан КАРАТНИЦЬКИЙ, старший науковий співробітник Атланитичної ради США, Myrmidon Group, LLc:
— На кону політична стабільність Сполучених Штатів. Якщо буде обрано Трампа, ми, ймовірно, побачимо інституційний хаос, оскільки недосвідчений популіст прагнутиме підім’яти інститути США під свої авторитарні погляди на президентське крісло. Ми також, імовірно, побачимо величезний тиск на незалежні медіа як через напади Трампа на них, так і його мобілізацію публіки проти «медіаеліти». Що стосується зовнішньої політики, то ми, мабуть, побачимо нестабільність, зважаючи на те, що Трамп поставив під сумнів відданість США НАТО і захисту членів Альянсу, а також його відкритість до визнання незаконної анексії Криму.
Обидва кандидати мають високі рівні негативу. Американські політики і політичне телебачення, подібно до українських, є дуже негативними і живляться на поляризації. Додайте до цього токсичного медіасередовища невдоволення громадськості глобалізацією та її неспроможність принести плоди середньому класу і малоосвіченим людям, і ви матимете суспільний настрій, що прагне найти винних. Крім того, у нас було два десятиліття республіканської кампанії із твердженнями, що Клінтони є жадібним і аморальним, прагнучим влади, подружжям. У той же час політична вульгарність Трампа демонструє його негативи. Таким чином, у кінцевому підсумку в нас два слабких кандидати з високими негативними рейтингами.
Українські американці, швидше за все, в основному скептично ставляться до пропутінського «захоплення» Трампа і його позиції щодо Криму і співпраці з агресивною Росією. Їхні голоси будуть почуті в ключових штатах — таких, як Мічиган, Огайо і Пенсильванія, де вирішуватметьися доля виборів і де вони разом із представниками балтійських країн і поляками зустрічаються у великій кількості. Саме тому я вважаю, що Гілларі Клінтон, врешті-решт, виграє в більшості цих ключових штатів.
Клінтон отримала вигоду від дострокового голосування і тепер має незначну перевагу. З огляду на той факт, що ФБР остаточно закрив справу щодо її кримінального розслідування, перевага Клінтон збережеться. Гадаю, вона отримає перемогу над Трампом у відношенні 47% до 44% і матиме 294 із загальної кількості у 538 виборців, якщо не більше.
Як я вже зазначав, ліберальні голуби-демократи тепер стали більш антипутінськими і, швидше за все, підтримуватимуть жорсткішу політику щодо Росії, ніж будь-коли раніше. Клінтон, імовірніше, підтримуватиме Україну, постачаючи озброєння і зберігаючи жорсткі санкції щодо Росії. Трамп спочатку намагатиметься знайти спільну мову з Путіним. Але моє відчуття, що Трамп із часом ставатиме більш яструбом і більш войовничим щодо Росії, ніж Клінтон. Але Україна не отримає користі від Трампа, який є або надмірним голубом, або надмірним яструбом, оскільки ваша країна — на лінії фронту між Росією і рештою Заходу.
«ВЕЛИКА РОЛЬ НОВОГО ПРЕЗИДЕНТА США ПОЛЯГАТИМЕ В ТОМУ, ЩОБ БУЛА ВІДНОВЛЕНА ТЕРИТОРІАЛЬНА ЦІЛІСНІСТЬ УКРАЇНИ»
Олександр МОЦИК, екс-посол України в США, Київ:
— Звісно, вибори, які відбудуться сьогодні, 8 листопада, архіважливі для Америки, а також для всього світу і України, оскільки ми перебуваємо в стані війни, яку нам нав’язав наш сусід. Це переломний період для нашої держави, коли робиться багато речей, щоб зламати негативну карму, яку ми маємо протягом останніх 20 років, щоб нарешті вийти на прямий шлях побудови процвітаючої демократичної європейської країни.
Якщо порівняти цю кампанію з попередньою, коли за посаду президента США боролися Барак Обама та Мітт Ромні, то зараз відбувається більш жорстка і більш емоційна боротьба.
Що стосується низького рівня довіри до обох кандидатів, гадаю, скептичність американського виборця до кандидатів, можливо, породжена більшими сподіваннями відносно внутрішнього прогресу і більшими очікуваннями щодо зовнішньої політики Америки. Але я б не сказав, що в цьому контексті ми маємо якусь унікальну ситуацію. Можу сказати, що під час попередніх кампаній було чимало скептиків. Однак переважна більшість американських виборців кожного разу бачать у нових виборах нові можливості в нових кандидатах, які завтра стають президентами.
Українська громада в США завжди була активною під час виборчого процесу. Вона позитивно заангажована, і американці українського походження, як і інші етнічні групи громадян Америки, безперечно, певним чином впливають на результати. Тому їхній голос важливий.
На сьогодні шанси обох кандидатів є приблизно однакові, можливо, з невеликою перевагою лідирує Гілларі Клінтон. Але американські вибори завжди відрізнялися тим, що до кінця ніхто не міг прогнозувати, хто виграє. Це пояснюється ще й тим, що американська виборча система є унікальною, бо переможець визначається не напряму через голосування, а через систему вибірників. Тому неодноразово в історії Америки було таке, що більшість населення могло проголосувати за одного кандидата, але оскільки ситуація вирішується через голосування в кожному конкретному штаті, то міг перемогти інший кандидат. Отже, інтрига зберігатиметься до останнього моменту. Підрахунок голосів покаже, хто стане президентом Сполучених Штатів Америки.
Нам важливо, щоб наступна адміністрація США на чолі з новим президентом підтримувала Україну не менше, ніж це має місце сьогодні. А бажано, щоб ця підтримка була ще більшою, і це, звісно, передусім в інтересах України, але і також — в інтересах США. Україна є стратегічно важливою державою на європейському континенті.
Для нас дуже важливо, щоб наступний президент як лідер єдиної на сьогодні глобальної країни світу, що несе найбільшу відповідальність за міжнародний правопорядок, розумів важливість підтримання світового порядку на основі статуту ООН, Гельсінського заключного Акту. І щоб у нього була чітка лінія щодо непорушності кордонів, які склалися в Європі після Другої світової війни. Велика роль нового президента США полягатиме в тому, щоб міжнародне співтовариство й надалі не сприймало анексії Криму Росією і щоб була відновлена територіальна цілісність України, звісно, через мирний процес.
Щодо російського впливу на вибори в США, то ні для кого не секрет, на якого кандидата поставила Росія. Голосування покаже, чи це сприятиме тому кандидатові. Але понад усе мета Росії — взагалі дискредитувати виборчу систему США і показати, що не все добре на Заході й що російська виборча система та інші цінності, які сповідує Москва, кращі, ніж політична культура Заходу загалом, і зокрема США.
Насправді виборча США є досить логічною. Вона виходить з того, що всі штати колись були незалежними державами, і як такі об’єдналися у федерацію. Тому вся боротьба відбувається на рівні штатів. Якщо в якомусь окремому штаті виграв кандидат Демократичної чи Республіканської партії, то він забирає все — всіх вибірників.
Звідси й такий парадокс, коли більшість населення Сполучених Штатів голосує за одного кандидата, а виграє інший саме завдяки системі виборів у штатах. Це результат того, що штати є основою виборчої системи США, яка є логічною і правильною для федерації.
