У Білорусії під час акції протесту в день Волі минулими вихідними затримано кілька сотень осіб, заявляють правозахисники. Затримання розпочалися після несанкціонованої вуличної акції опозиції. Серед затриманих — журналісти низки місцевих і російських видань. Загальна кількість затриманих журналісти оцінюють у 100—150 осіб. Проте правозахисники заявляють, що їх значно більше. У правозахисному центрі «Весна», в офісі якого відбувся обшук, кажуть про 700 доправлених до різних УВС. Протестувальники скандували «Жыве Белорусь», «Ганьба!» і «Фашисты!». По дорозі до площі Якуба Колоса міліція виставила перед колоною учасників кордон зі щитами. Також колону заблокували з тильного боку, і розпочалися затримання. Після того, як було затримано кількох десятків активістів, прохід колоні протестувальників знову звільнили. У центрі Мінська було посилено заходи безпеки — на вулиці виїхали броньовані автомобілі і сила-силенна автозаків. Співробітники ОМОНу затримали кількох осіб, які прямували до місця проведення акції. У Мінську затримано британського журналіста Філіппа Ворвіка. Після звільнення він розповів, що його закували в кайданки, били по обличчю, не дозволяли зв’язатися з посольством. У РУВС одного з районів його протримали шість годин поспіль, тепер він на волі.
ФОТО РЕЙТЕР
Європейські та американські політики розкритикували поведінку білоруської влади та силовиків. У відповідь на це прес-секретар МЗС Дмитро Мирончик заявив, що дії силовиків щодо демонстрантів були «цілком адекватними», а європейським політикам порадили звернути увагу на роботу своїх правоохоронних органів під час розгону масових демонстрацій.
У Сіверськодонецьку українці вирішили підтримати білорусів своєрідним флешмобом із гаслом: «Ваша свабода важная для нас, трымайцеся сябры, мы з вамі».
«НАРОД ВІДЧУВАЄ, ЩО «ПРОЕКТ ЛУКАШЕНКА» ВЕДЕ У ГЛУХИЙ КУТ»
Валерій КАРБАЛЕВИЧ, політолог, Мінськ:
— Протестні акції означають невдоволеність населення, суспільства соціально-економічною ситуацією, яка склалася в Білорусі після початку демонстрацій, зумовлених прийняттям урядом декрету про дармоїдів, які мали сплачувати податок у розмірі 200 доларів. Все це спричинило обурення, до того ж каталізатором акцій стало погане соціально-економічне становище в країні. Третій рік поспіль триває спад усіх показників, і все це свідчить про те, що білоруська соціально-економічна модель опинилася в кризі.
Населення відчуває, що соціальний проект, який Лукашенко намагався реалізувати в Білорусі з домінуванням держави в економіці, веде у глухий кут. Тривалий час білоруському лідерові вдавалося підтримувати його завдяки російським дотаціям, які скоротилися, і країна переживає соціально-економічну і навіть психологічну кризу. Фактично суспільство повернулося до ситуації 1990-х років, коли білоруси мали дещо схожу психологічну кризу у зв’язку з розпадом Радянського Союзу.
Демонстрації були цілковито мирними, жодних силових дій демонстранти не чинили, але влада все одно вдалася до дуже жорстокого розгону, до того ж із демонстративною жорстокістю, що явно виходить за межі дозволеного, оскільки жодної загрози для влади вони не становили. Питання скидання влади не стояло.
Щодо припущень, що ці протести можуть бути на руку Росії, можу сказати таке: Росія жодним чином не відреагувала на ці акції на офіційному рівні.
Тут можна довго робити усілякі припущення, але вони на жодних фактах не базуються. А розмови про те, ослаблюють вони позицію Білорусі чи ні, нічого не означають, бо і в Москві протести було придушено з такою часою жорстокістю. Тут саме може працювати чинник солідарності диктаторів. Російський чинник тут насправді жодним чином не присутній, хіба що у вигляді певних теоретичних міркувань.
Тут можна зазначити, що поліцейські держави діють за однією схемою і за одними правилами: суворий контроль над суспільством, що набагато перевищує загрозу.
Щодо реакції ЄС на події в Білорусі, то вона значно слабша порівняно з тим, якою вона була після 19 грудня 2010 року, коли також жорстоко було придушено виступи опозиції. Ця порівняна м’якість зумовлена кількома причинами. Саме цими вихідними відбулися акції в інших містах: Римі, Лондоні, Москві і Бішкеку. І там теж були зіткнення з поліцією, і тому білоруська ситуація трішки загубилася на цьому тлі. Потім непростою є ситуація і в ЄС, їм просто не до Білорусі.
Після анексії Криму Росією і конфлікту Росії з Україною, Росії із Заходом Білорусь зайняла позицію нейтралітету. Захід це оцінив. Проте тепер геополітика витіснила питання про цінності, права людини, демократію і останнім часом на Заході змінився сам концептуальний підхід до таких подій — демонстрацій в Білорусі. Раніше вважалося, що народ на площі завжди правий. Але останнім часом такий принцип трішки підкоригувався, і після арабської весни західні політики до нього почали обережніше ставитися, коли з’ясувалося, що авторитарні режими ніби стабілізували ситуацію, а їх скидання призвело до дестабілізації всього Близького Сходу і зростання ісламського екстремізму.
Щодо подальшого розвитку ситуації в Білорусі, можна сказати, що таке жорстоке придушення демонстрації відіграло свою роль, особливо в регіонах, де люди не звикли до таких дій. Цілком можливо, що акції підуть на спад. Інша річ, що стискати пружину — вельми небезпечна справа. Особливо в умовах кризи, коли репресії лише посилять невдоволення суспільства владою. Можна було розглядати репресії проти опозиції як конфлікт між владою і опозицією, але зараз ці акції мають соціальний характер, зараз це може перетворитися на конфлікт влади з народом. А це завжди набагато небезпечніше для влади, тому, окрім репресій, потрібні інші кроки, аби пом’якшити ситуацію.
У СІВЕРСЬКОДОНЕЦЬКУ УКРАЇНЦІ ВИРІШИЛИ ПІДТРИМАТИ БІЛОРУСІВ СВОЄРІДНИМ ФЛЕШМОБОМ ІЗ ГАСЛОМ: «ВАША СВАБОДА ВАЖНАЯ ДЛЯ НАС, ТРЫМАЙЦЕСЯ, СЯБРЫ, МЫ З ВАМІ» / ФОТО З «ФЕЙСБУК»-СТОРІНКИ ЄВГЕНА ВАСИЛ’ЄВА
Голос із «ФЕЙСБУКУ»
Важко придумати кращий дарунок виборцям Путіна до 2018 р., ніж новий суб’єкт РФ і розширення території на захід.
Тому або Білорусь демократизується, або її поглине Росія найближчим часом. Ймовірність інших сценаріїв — у межах статистичної погрішності.
Учорашній розгін мирної акції засвідчив, що Лукашенко цього не бачить.
Проєвропейський протест треба не придушувати, а відкритися для діалогу й очолити.
Тільки цей шлях може стати порятунком для країни.
Проте, на жаль.
Поки що Лукашенко все робить навпаки.
Elena Galkina (https://www.facebook.com/elena.galkina.1690/posts/1502021866497956)
