Найбільшою інтригою 12-денного азійського марафону президента США Дональда Трампа було те, чи зустрінеться він із російським лідером. І приводом для цього мала стати участь обох президентів на саміті АТЕС у В’єтнамі. Повноцінної зустрічі Трампа з Путіним так і не відбулося. Тим не менше, як повідомили ЗМІ, вони тричі перетиналися під час зустрічі у верхах, зокрема й під час сімейного фото, де вони у синіх сорочках тиснуть руки один одному.
Але справжньою сенсацію вже після цього саміту для усіх стала заява американського президента, що Володимира Путіна ображають звинувачення у втручанні Москви в президентські вибори в США. «Я знову запитав його, і він сказав, що не втручався в наші вибори. Він не робив того, що йому приписують», — сказав Трамп журналістам на борту президентського літака в суботу, 11 листопада, цитує Агентство AP.
На запитання одного з журналістів, «чи вірите ви Путіну?», Трамп відповів: «Щоразу, коли ми бачимося, він каже: «Я не робив цього». І я вірю. Я справді вірю, що коли він каже мені це, він — щирий».
Цей момент короткої розмови двох керівників підтвердив і речник Кремля Дмитро Пєсков. Як сказав він журналістам у Дананґу, Трамп порушив тему про це втручання, і Путін «категорично відкинув навіть гіпотетичну можливість того, що Росія могла б якимось чином втрутитися у виборчий процес у США».
Нагадаємо, що всі понад півтора десятка спецслужб США в січні цього року виступили зі спільною заявою про те, що вважають фактично доведеним втручання Росії в президентські вибори у США 2016 року. Це втручання є предметом спеціального розслідування, яке ведеться в Міністерстві юстиції США, а також іще кількох окремих розслідувань кількох комітетів обох палат Конгресу США. Останнім часом у цих розслідуваннях випливають усе нові докази такого втручання. Проте його далі заперечують і Росія, і Дональд Трамп — якому це втручання пішло на користь під час виборів.
Голова сенатського комітету у справах збройних сил Джон Маккейн, який давно відверто заявив, що в очах російського президента бачить три літери «КГБ», одним із перших відреагував на згадані вище слова Трампа щодо Путіна. «Немає ніякої «Америки понад усе», коли довіряєш полковнику КДБ, а не американському розвідувальному співтовариству. У співпраці з Росією немає «принципового реалізму», щоб підтримати режим Асада, який залишається найбільшою перешкодою для політичного рішення, яке приведе до припинення кровопролиття в Сирії. Володимир Путін не сприймає серйозних інтересів Америки. Вірити в іншому випадку — це не тільки наївно, але також ставить під загрозу нашу національну безпеку, — йдеться в заяві сенатора, що розміщена на його веб-сторінці.
Колишній прокурор США Селлі Йейтс назвала таку заяву Трампа в День ветеранів, щонайменше «тривожною, безсоромною і непатріотичною».
Тим часом конгресмен-демократ Тед Лю написав на своїй сторінці в Twitter: «я бачив секретну інформацію про хакерське втручання Росії. Трамп також отримав ці матеріали. Я можу вас запевнити президент обтінює. Трамп знає про Кремлівське втручання в американські вибори в минулому році».
На цьому тлі дуже дивний вигляд має твіт Трампа: «Коли уже всі ненависники та дурні зрозуміють, що гарні відносини з Росією — хороша, а не погана річ. Я хочу вирішити проблеми з Північною Кореєю, Сирією, Україною, тероризмом, і Росія може здорово допомогти». Адже тут усі добре знають, як Росія «допомагає» вирішувати конфлікти в Придністров’ї, Абхазії, Південній Осетії, Нагорному Карабасі, і тепер уже на Донбасі. Вона їх просто заморожує з метою повністю підібрати під свій контроль, колишні радянські республіки, що прагнуть приєднатися до ЄС.
«День» звернувся до американських експертів із проханням прокоментувати заяву глави Білого дому про його довіру Путіну на тлі заяви розвідувального товариства США про доведеність втручання Росії в американські вибори.
«...ПРЕЗИДЕНТ ТРАМП МАЄ СВОЄРІДНУ СПОРІДНЕНІСТЬ ІЗ КРЕМЛЕМ»
Джон ГЕРБСТ, голова Євразійського центру Діну Патричіу в Атлантичній раді США, екс-посол США в Україні, Вашингтон:
— Щонайменше за півтора роки було зрозуміло, що президент Трамп має своєрідну спорідненість з Кремлем. Ми також знаємо, що президент говорить речі, які не обов’язково стають політикою США. Тим не менш, це неприємно.
Деякий час також було відомо, що президент Трамп не вважає права людини пріоритетом. Тому його рішення не порушувати права людини в Пекіні також не є несподіванкою. Важливо, щоб американський президент поставив питання щодо прав людини у відповідному контексті.
Інцидент у Дананг відбувався по добре накатаному шляху. Спочатку президент сказав щось наївне про Кремль. Коли його розкритикували, він захистив свої початкові зауваження, як він робить у коментарях, що ви їх навели. Але тоді появляється добре розроблена заява Білого дому та/або президента, яка відволікає від його перших зауважень. Це теж трапилося. Тому президент зрештою опиняється в задовільній позиції після однієї чи двох необачних заяв.
Стівен ПАЙФЕР, старший науковий співробітник Iнституту Брукінгза:
— Мені здається дивним, що президент Трамп запитав президента Путіна, чи Росія втрутилась у вибори в США. Чого він очікував? Що пан Путін відповість: «Так, Дональде, ми зробили це?» Ще більш тривожним є те, що пан Трамп, як видається, прийняв за чисту монету слова пана Путіна про те, що Росія не втручалась у вибори в США. Роблячи це, він віддає перевагу колишньому офіцеру КДБ, а не американському розвідувальному співтовариству. Слід зауважувати, що одразу після того як преса повідомила про зауваження пана Трампа, директор ЦРУ Помпео підтвердив точку зору розвідувального співтовариства США, що Росія втрутилась у вибори.
Я хотів би, щоб між Сполученими Штатами та Росією були кращі відносини. Але це важко зрозуміти, що це відбудеться без певних змін у поганій поведінці Кремля (наприклад, як вторгнення до сусідніх країн та втручання в президентські вибори в США). Це не очевидно, що президент Трамп це розуміє.
Адріан КАРАТНИЦЬКИЙ, старший співробітник Атлантичної ради США, керуючий партнер Myrmidon Group LLC.:
— Президент Трамп заявив, що він вірить Путіну і що він довіряє своїй розвідувальній службі. Зрозуміло, що це щось більше, ніж випадок когнітивного дисонансу. Проблема полягає в тому, що Трамп не хоче, аби ніщо не ставило під сумнів легітимність його обрання на посаду президента, а тому він використовує всі наявні можливості аби дати зрозуміти, що під час виборів не було втручання Росії на його користь. Це, на мій погляд, є головним мотивом таких тверджень. У той час, я вважаю, що після таких заяв про сліпу довіру до запевнень Путіна тільки збільшується ступінь підозр у американському суспільстві. В ідеалі він повинен зайняти більш нюансну позицію: Росія втрутилася, і це серйозний напад на інтереси США, проте російське втручання ніяк не вплинуло на результати президентських виборів у США.
Що стосується останнього твіта Трампа про користь хороших відносин із Росією. Як і багато президентів перед ним, Бушем, Обамою тощо. Трамп вважає, що може побудувати сильні та конструктивні особисті відносини з Путіним. Він помиляється. Поки Росія має імперські цілі і хоче підірвати вплив США і послабити ефективне функціонування демократій, жодні особисті стосунки не можуть привести до конструктивної російської поведінки. Може спрацювати лише тиск та сила, яка забезпечує стримування.
«ПЕРЕД ТРАМПОМ НІБИ СКЛАДАЄТЬСЯ СИТУАЦІЯ НЕРОЗРИВНОГО ЗАЧАРОВАНОГО КОЛА»
Олександр ЦВЄТКОВ, американіст, професор Київського університету імені Бориса Грінченка:
— Цитований «твіт» - один з ряду коментарів президента Д.Трампа з борту літака в ході його азійського турне - передає певну непослідовність в оцінках його коротких неформальних бесід на майданчиках саміту країн АТЕС у В’єтнамі з президентом В. Путіним та відносин з Росією щодо гарячих проблем світового порядку денного. Так, він зазначає, що при всіх зустрічах російський президент завіряє його про непричетність Росії до втручань у передвиборчий процес в США 2016 року і що він «вірить», що той так відчуває. Водночас американський президент заявляє, що довіряє нинішньому керівництву державних розвідувальних служб США. А в заявах останніх недвозначно стверджується, що відповідні підозри не знімаються…
Перед Д. Трампом ніби складається ситуація нерозривного зачарованого кола – щоб практично вирішувати питання Сирії, Північної Кореї чи врегулювання становища в Україні, йому, як лідеру найпотужнішої країни світу - від якої і очікують таких дій, звичайно хотілося б, та і імперативно було б легше мати «добрі» - за його словами – стосунки з Росією, враховуючи її реальну заангажованість, існуючий вплив та збройну присутність у цих конфліктах. Водночас, саме через анексію Криму і воєнні дії на Сході України були введені санкції США проти Росії, підсилені з ініціативи американського конгресу за підозрами у втручанні у виборчу кампанію. Відступ від таких позицій став би щонайпершим доказом «змови». А будь-які прояви слабини у цьому питанні з очевидністю посилюватимуть такі підозри і з беззастережністю позначаться на внутрішніх політичних позиціях американського президента, які наразі і так мають не надто високі показники підтримки.
Отже, можливо зробити висновок, що інформаційна «політика твітів», характерна для публічної діяльності Д. Трампа і його комунікаційних зв’язків з національним і міжнародним середовищем, свідчить скоріше про притаманний йому індивідуальний стиль, вироблений ще з часу кар’єри у великому бізнесі, і направлений більше на показ вибору мотивів позицій з того чи іншого питання, а не на оголошення головних пріоритетів чи напрямків ухваленого політичного курсу країни. Все, що стосується сфери останнього в США, робиться на перетині різних політичних сил та інтересів великого бізнесу – через усталені механізми взаємодії президента і його адміністрації з усіма іншими гілками та органами державної влади - на базі концептуально розроблених, все частіше радикальних партійних засад.
