П’ять років минуло від моменту трагедії малайзійського «Боїнгу», збитого 17 липня 2014 року російськими військовими над територією, контрольованою донецькими сепаратистами. За цей час вдалося встановити практично всі обставини катастрофи, які можна було з’ясувати без допомоги російського уряду. Він не лише не допомагав слідству, а й, навпаки, активно заважав, всіляко відводячи його убік від справжніх винуватців, одну за іншою висуваючи найфантастичніші версії події і не відповідаючи на запитання, які намагалися поставити російській владі про можливу причетність Москви до загибелі «Боїнгу». Тому досі не встановлені ті, хто безпосередньо скоїв злочин — віддав наказ про пуск ракет, так само як і ті, хто безпосередньо натиснув кнопку. Думаю, що їх імена ми дізнаємось лише після зміни політичного режиму в Росії, причому тільки у тому випадку, якщо новий режим буде настільки демократичним, що зможе не лише публічно визнати злочини російських військових, а й суворо покарати їх за це.
Сьогодні, з точки зору російського права (так, як його трактують підпорядковані владі суди), екіпаж горезвісного «Буку», якби Путіну раптом спала на думку фантазія притягнути його до відповідальності за недбале несення служби (пасажирський літак від військово-транспортного серед білого дня відрізнити не змогли!), можна було б звинуватити лише у вбивстві через необережність (помилково збили цивільний літак) і засудити до мінімальних, а то й взагалі до умовних термінів ув’язнення. Адже з точки зору Кремля, хоча і неозвученої публічно, російська військова інтервенція в Україні — справа цілком законна. І якби на місці пасажирського «Боїнгу» був український військово-транспортний ІЛ-76, до екіпажа «Буку» з боку російської юстиції і питань би не виникло. А от з точки зору України і міжнародного права цей екіпаж і ті, хто санкціонував його відправлення до України, — злочинці, винні в умисному масовому вбивстві і в терористичному акті. І якби вони всі коли-небудь постали перед українським, голландським, австралійським або міжнародним судом, то отримали б дуже солідні тюремні терміни, аж до довічного вироку.
РЕЙС МН-17 / ФОТО ЄВГЕНА МАЛОЛЄТКИ
У такому суді кваліфікація злочину не змінилася б, якби замість загиблих 298 членів екіпажа і пасажирів, серед яких були діти, жертвами «Буку» стали б українські військовослужбовці. Адже з точки зору, як міжнародного законодавства, так і законодавства інших країн, виключаючи Росію, присутність російських військових в Україні є абсолютно незаконною і вважається актом агресії. У жодній легально оголошеній війні вони участі не беруть. Навпаки, російський уряд офіційно від цих військовослужбовців усіма силами відхрещується і, у разі, якщо заперечувати їхню присутність в Україні вже немає жодної можливості, називає їх відпускниками або відставниками. Тому, відповідно до закону, екіпаж «Буку» і всі ті, хто віддавав йому накази, сприяв доставці комплексу на Донбас і його подальшій евакуації до Росії, винні в здійсненні терористичного акту або в пособництві йому. І коли якийсь інший, не путінський, російський уряд прийде саме до такої позиції щодо загибелі малайзійського «Боїнгу» та всіх пов’язаних з ним подій, тоді можна буде говорити про те, що в Росії встановилася справжня демократія.
КИЇВ.18.07.2014 Р. БІЛЯ ПОСОЛЬСТВА НІДЕРЛАНДІВ / ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «ДЕНЬ»
Зараз, напередодні п’ятої річниці від дня загибелі «Боїнга» і майбутнього заочного суду над співучасниками цього злочину (єдиним очним учасником процесу може стати колишній начальник ППО Сніжного Володимир Цемах, нещодавно вивезений СБУ з «ДНР» до Києва), який почнеться в березні 2020 року, жодних змін у російській позиції не сталося. Жодних ознак покаяння і готовності взяти на себе відповідальність за злочин. От колишній міністр оборони ДНР Ігор Стрєлков-Гіркін, який свого часу публічно вітав загибель «Боїнгу», будучи переконаним у той момент, що це — український військово-транспортний літак, тепер глумиться над трагедією, заявляючи: «Виносячи проти мене звинувачення в причетності до знищення малазійського «Боїнга» над Донбасом, голландці самі чудово розуміють і знають всю її дурість і безглуздя. Я збив «Боїнг» зі «спеціальної балістичної рогатки». Будь-який дурень знає, що ополчення «Боїнг» не збивало». І додав, що Захід і Україна «закинули цю вудку і кажуть, а клюньте її, а здайте нам цього, як у тому фільмі, «Місце зустрічі змінити не можна» — «а віддайте нам вашого мусорка», і навіть якщо його передадуть слідству, «Росію ніхто не пробачить»: «Це буде лише привід, така обмануха (а раптом хтось клюне), яка викликає велику спокусу в нашої улюбленої адміністрації зробити вигляд, що повірили — і клюнути. Саме зробити вигляд, що повірили, і клюнути, знову ж таки переклавши потім відповідальність на наших, як ви правильно зауважили, силовиків. Варто зробити це, і удар по силовиках буде найпотужніший, і той трансфер, за який нині ведеться боротьба, їх від неї буде відсторонено. Прекрасний хід».
24.05.2018 Р. ДОКЛАД МІЖНАРОДНОЇ СЛІДЧОЇ ГРУПИ / ФОТО РЕЙТЕР
Усю цю нісенітницю Ігор Іванович меле зовсім не тому, що боїться міжнародного розшуку і українського, голландського, австралійського чи міжнародного суду. Ні, йому говорити інакше не можна, насамперед тому, що, визнай він свою і російську відповідальність за загибель «Боїнгу», як куратори з адміністрації президента РФ і ФСБ негайно відправлять його до штабу Захарченка, Мотороли, Гіві, Бетмана та інших. А соратник Стрєлкова, колишній начальник штабу слов’янської бригади Ельдар Хасанов, потішив журналістів новою безглуздою версією: ніби в липні 2014 року в районі міста Сніжне було виявлено дві українські системи «Бук», які й могли збити цивільне повітряне судно, з метою звинуватити Росію і ополчення «ДНР». І тут продемонстрував критичний підхід до джерел: «Те, що в деяких виданнях пишуть, що «Боїнг» добивали з літака, я не можу підтвердити, тому що подібні речі мають розслідувати компетентні комісії, і ці комісії мають бути з боку РФ. Оскільки це зона бойових дій, можна передбачити що завгодно, що там проїздила яка-небудь БМП-2, в якої калібр снаряда відповідає тим отворам, що було виявлено».
На ці пасажі реагувати мають не політологи, військові та авіаційні експерти і журналісти, а фахівці в галузі психіатрії. Схоже, в Росії не стільки висуватимуть нові абсурдні версії загибелі малайзійського «Боїнгу», яким уже ніхто в світі не вірить, скільки намагатимуться перевести всю цю історію у щось, над чим можна і потрібно лише сміятися, аби майбутні покоління сприймали провину Росії в цій катастрофі як певний русофобський фейк. Про моральний аспект катастрофи і співчуття жертвам наказано забути.
