Україна і Туреччина домовилась про розробку та спільне виробництво пасажирського та військово-транспортного літаків на базі існуючих моделей «Антонових». Це випливає з угоди, яку підписали віце-прем’єр міністр України, міністр регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ Геннадій Зубко та міністр оборони Туреччини Ісмет Їлмаз за підсумками десятого засідання міжурядової україно-турецької комісії з торговельно-економічних питань.
«Ми домовилися про партнерство в авіабудуванні і розвитку космічних технологій. Разом з Туреччиною Україна готова розробляти і виробляти нові пасажирські і транспортні літаки на базі ДП «Антонов». Зокрема, це розробка і виробництво пасажирського літака TAN-158 на базі літака Ан-158; транспортного літака для турецької сторони на базі літака Ан-178, літака для турецької сторони на базі літака Ан-70», — повідомив Зубко. Він також висловив переконання, що співпраця між обома країнами буде продуктивною. «Ми розробили дорожню карту і будемо згідно з нею працювати», — наголосив Зубко.
Зі свого боку, пан Їлмаз сказав, що в цьому документі охоплено такі питання, як промисловість, технології, енергетика, сільське господарство, транспорт, туризм, охорона навколишнього середовища, міське планування, культура і туризм. За його словами, згадані в угоді питання будуть орієнтиром розвитку двосторонніх економічних і торговельних відносин. Він також наголосив, що дані переговори і наступні рішення дадуть новий імпульс турецько-українським відносинам.
АН-178 / ФОТО З САЙТА ANTONOV.COM
Як відзначає видання Daily Sabah, угода включає також навчання персоналу АЕС та передбачає навчання турецьких студентів в Україні.
Нагадаємо, переговори між ДП «Антонов» і Turkish Aerospace Industries про розробку літака на базі Ан-158 почалися влітку 2013 року. У жовтні того ж року тодішній президент Віктор Янукович показував Реджепу Ердогану літак Ан-158.
«РОСІЙСЬКІ КБ НЕ МОЖУТЬ КОНКУРУВАТИ З УКРАЇНСЬКИМ КБ «АНТОНОВА»
Валентин БАДРАК, директор Центру з питань конверсії та роззброєння:
— Українська школа створення і виробництва військово-транспортних і регіональних пасажирських літаків протягом кризової для України ситуації у промисловості довела, що вона не тільки вижила, а й розвивається. І сам факт створення за ці роки декількох нових модифікацій літаків, у тому числі військово-транспортного Ан-178, а також сімейства регіональних Ан-148, Ан-158, є підтвердженням того, що школа розвивається і випереджає усі школи, які є на пострадянському просторі. Тобто російські КБ не можуть конкурувати з українським КБ «Антонова».
Що стосується Туреччини, то ця країна упродовж трьох десятиліть з нуля фактично створила свою оборонну промисловість. Туреччина досить ретельно приглядалась і вела переговори за такими напрямками, як авіаційні та космічні технології. Крім того, турецька сторона цікавилась радіолокаційними технологіями і питаннями створення високоточних озброєнь. Саме в цих напрямках Україна є досить серйозним гравцем на світовому ринку озброєнь.
Оскільки Україна здійснила практичні кроки щодо євроатлантичної інтеграції, то це відкрило фактично можливості для такого співробітництва.
До речі, це далеко не перший епізод у новітній історії, коли Україна почала активно рухатись у західний простір. Можу відзначити, що вже є інші напрямки співпраці між Україною і Туреччиною, а саме в квітні турецька компанія HAVELSAN підписала меморандум про співробітництво щодо розробки і виробництва радіолокаційних станцій з українським концерном «Укроборонпром».
А це означає, що існують двобічні інтереси. Туреччина бажає поглибити свої можливості у виробництві і, як робить більшість західних високотехнологічних країн, диверсифікації постачальників.
Ми розуміємо, що для Туреччини, яка постійно орієнтувалась на Сполучені Штати та європейських виробників, також є важливим здійснити кроки в бік диверсифікації, а саме створювати спільне виробництво. Туреччина має значні ресурси і є однією з країн, яка надає від семи до дев’яти відсотків на потреби оборони. Тому для України надзвичайно важливим є військово-технічне співробітництво з Туреччиною. Адже Україна завжди відставала у питаннях впровадження в серійне виробництво літаків та інших озброєнь через невеличкий ресурс і через невеличке державне оборонне замовлення. А цей зовнішній проект може суттєво просунути Україну.
А що ж до потенціалу, то в нашої країни є величезний досвід роботи з Іраном у перенесенні виробництва літаків, а також величезний досвід роботи на індійському ринку, завдяки чому ВПС цієї країни вирішили відмовитись від співпраці з російськими КБ на користь України з допомогою якою будуть створювати військово-транспортний літак. Можна згадати також контракт на будівництво Ан-132 в Об’єднаних Арабських Еміратах.
Тому тепер завдяки всім цим угодам з’являються можливості зростання авіаційного виробництва та появи новітніх технологій і систем.
Разом з тим важливим є ще такий момент. Раніше до нас було насторожене відношення у країнах НАТО та ЄС, загалом західного світу, бо Україна залежала від Росії. А тепер Україна позбулась цього впливу і заявила про готовність до широкомасштабного співробітництва з західними оборонними компаніями. Відтак Туреччина, яка себе розглядає частиною західного світу або містком між західним світом та Близьким та Середнім Сходом, якраз є дуже цікавим і важливим партнером для України.
