2010 року в книжці «Економіка кризи» я означив фінансові кризи не як події, яким Нассим Ніколас Талеб дав назву «чорний лебідь» у своєму однойменному бестселері, а як «білих лебедів». Як стверджує Талеб, чорні лебеді — це події, які виникають непередбачувано, як торнадо, зі статичного розподілу з важким хвостом. А я доводив: щонайменше фінансові кризи більше схожі на урагани — це передбачуваний результат накопичення економічних і фінансових уразливостей і політичних помилок.
Бувають такі часи, коли нам варто чекати досягнення системою переломного моменту або «моменту Мінскі»: бум змінюється крахом, бульки лопаються. Подібні події не є «невідомими невідомими». Це, радше, «відомі невідомі».
Крім звичайних економічних і політичних ризиків, які хвилюють більшість фінансових аналітиків, цього року на обрії з’явилися потенційно сейсмічні білі лебеді. Будь-який із них здатен спровокувати потужні економічні, фінансові, політичні та геополітичні потрясіння, що не мають аналогів з початку кризи 2008 року.
Почати з того, що США вступили в стратегічне суперництво, що загострюється принаймні з чотирма ревізіоністськими країнами (ймовірно союзними) — Китаєм, Росією, Іраном і Північною Кореєю. Всі ці країни зацікавлені кинути виклик світовому порядку під керівництвом США, і для них 2020 рік може стати критично важливим, тому що в США відбудуться президентські вибори, внаслідок яких можуть статися потенційні зміни в глобальній політиці Америки.
За президента Дональда Трампа США намагаються стримувати ці чотири країни (або навіть спровокувати в них зміну режиму) за допомогою економічних санкцій та інших засобів. А чотири держави-ревізіоністи, своєю чергою, хочуть ослабити американську жорстку та м’яку силу за кордоном, дестабілізуючи США зсередини шляхом асиметричної війни. Якщо американські вибори зав’язнуть в хаосі та міжпартійній ворожнечі, обернуться суперечками щодо підрахунку голосів і звинувачень у «підтасовуванні» виборів, це буде просто чудово для супротивників США. Збій у політичній системі Америки послабить її силу за кордоном.
Крім того, деякі країни особливо зацікавлені в тому, щоб скинути Трампа. Він створює гостру загрозу для іранського режиму, а значить, в Ірану є всі підстави розпочати ескалацію конфлікту зі США наступними місяцями, навіть незважаючи на ризик початку повномасштабної війни. Розрахунок може робитися на подальший сплеск цін на нафту, який обвалить фондовий ринок США, спровокує рецесію та позбавить Трампа перспектив переобрання. Так, склалася консенсусна думка, що спрямоване вбивство Касема Сулеймані допомогло стримати Іран, проте в цих міркуваннях ігноруються мінливі стимул-реакції режиму. Війна між США й Іраном цього року можлива, а нинішній спокій — це лише горезвісне затишшя перед бурею.
Щодо взаємовідносин США та Китаю, то їхня нещодавня угода «першої фази» стала всього лише тимчасовою латкою. Двостороння холодна війна з приводу технологій, даних, інвестицій, валюти та фінансів продовжує різко загострюватися. Епідемія вірусу Covid-19 посилила позиції тих, хто виступає у США за заборону Китаю, і надало нового імпульсу ширшому тренду китайсько-американського «розриву». Що ж до найближчих перспектив, то ця епідемія, ймовірно, виявиться серйознішою, ніж сьогодні очікується. Перебої в китайській економіці побічно вплинуть на глобальні виробничі ланцюжки (насамперед фармацевтичні, в яких Китай є критично важливим постачальником), а також на ділову впевненість. І все це, швидше за все, буде набагато сильнішим, ніж можна передбачити, спостерігаючи нинішню самозаспокоєність на фінансових ринках.
Китайсько-американська холодна війна за визначенням є конфліктом низької інтенсивності, проте цього року вірогідна різка ескалація. Деякі китайські лідери не вважають простим збігом те, що в їхній країні одночасно стався масовий спалах свинячого грипу та гострого пташиного грипу, почалася епідемія коронавірусу, Гонконг охопили політичні безлади, на Тайвані був переобраний президент, який відстоює незалежність, а США активізували військово-морські операції в Східнокитайському та Південно-Китайському морях. І не важливо, що Китаю варто звинувачувати лише себе в деяких із цих криз, у Пекіні думка схиляється убік конспірології.
Утім, на сьогодні відкрита агресія не є реальним варіантом, ураховуючи асиметрію в потенціалі традиційних озброєнь. Негайна відповідь Китаю на американську політику заборони, ймовірно, набуде форми кібервійни. Є декілька абсолютно очевидних цілей. Китайські хакери (а також їхні російські, північнокорейські й іранські колеги) можуть втрутитися в американські вибори, спрямувавши на американців море дезінформації та «глибоких фейків». Оскільки американський електорат і так уже надто поляризований, не важко уявити собі озброєних прихильників тієї чи іншої партії, які виходять на вулиці, щоб опротестувати результати виборів. Це може призвести до серйозного насильства та хаосу.
Ревізіоністські держави можуть також атакувати американську та західну фінансові системи, поміж усього платформу «Товариства всесвітніх міжбанківських фінансових телекомунікацій» (SWIFT). Президент Європейського центрального банку Крістін Лагард уже виступила з попередженням, що збитки від кібератаки на європейські фінансові ринки може скласти $645 млрд. Представники спецслужб висловлюють аналогічну заклопотаність і з приводу США, де спектр потенційно вразливої телекомунікаційної інфраструктури навіть ширший.
До наступного року американсько-китайський конфлікт може загостритися, а холодна війна — стати майже гарячою. Оскільки режим і економіка Китаю зазнають серйозних збитків від кризи внаслідок вірусу Covid-19, влада змушена буде заспокоїти збурені маси за допомогою якогось зовнішнього цапа відбувайла. Не виняток, що вони спрямують свої погляди на Тайвань, Гонконг, В’єтнам і військово-морські позиції США в Східнокитайському та Південно-Китайському морях. Ця конфронтація може поволі переходити в загострення військових інцидентів. Китай може також застосувати фінансову «ядерну бомбу»: скинути облігації казначейства США, що належать йому, якщо ескалація насправді розпочнеться. Американські активи складають настільки велику частку в китайських (і, в меншій мірі, в російських) валютних резервах, що китайці починають усе більше непокоїтися через те, що ці активи можуть бути заморожені в межах американських санкцій (подібних до санкцій, які вже введені проти Ірану та Північної Кореї).
Звичайно, скидання казначейських облігацій США загальмує економічне зростання в Китаї у разі, якщо доларові активи будуть продані та конвертовані назад у юані (в цьому разі китайська валюта зміцніє). Але Китай має можливість диверсифікувати валютні резерви, конвертуючи їх в інші ліквідні активи, менш вразливі для первинних і вторинних санкцій США. Йдеться про золото. І Китай, і Росія вже розпочали (таємно і вочевидь) накопичувати запаси золота, що і пояснює різке зростання ціни на золото на 30% з початку 2019 року.
У сценарії тотального розпродажу приріст капіталу, вкладеного в золото, компенсує будь-які втрати, викликані скиданням облігацій США, чия прибутковість підскочить, а ринкова ціна та привабливість впаде. Перехід Китаю та Росії в золото відбувається поки повільно, ніяк не впливаючи на прибутковість облігацій США. Проте якщо реалізація цієї стратегії диверсифікації прискориться (що ймовірно), вона спровокує шок на ринку казначейських облігацій, можливо, викликавши різке економічне уповільнення в США.
Певна річ, США не сидітимуть склавши руки, підкорившись асиметричній атаці. Вони вже посилюють тиск на ці країни за допомогою санкцій і інших інструментів торговельної та фінансової війни, не кажучи вже про те, що Америка сама володіє найкращим у світі військовим кіберпотенціалом. Цього року активізація американських кібератак проти чотирьох супротивників продовжиться, що підвищить ризик початку першої в історії світової кібервійни, а також настання масового економічного, фінансового та політичного хаосу.
2020 року, окрім жорсткої геополітичної ескалації, є й інші, середньострокові ризики, пов’язані зі зміною клімату, що може спровокувати екологічні катастрофи з величезними збитками. Зміна клімату — це не якийсь незграбний гігант, який викличе економічний і фінансовий хаос через багато десятиріч. Це загроза тут і зараз. Про це свідчить посилення частоти та суворості екстремальних погодних явищ.
Крім зміни клімату, є також дані, що зараз відбуваються окремі, глибокі сейсмічні події, що ведуть до швидкого глобального зсуву магнітної полярності та пришвидшення океанських течій. Будь-яка із цих подій може стати передвісником «білого лебедя» у галузі екології. Такою ж подією може стати і «переломний момент» щодо клімату, наприклад, руйнування найбільших крижаних щитів у Антарктиді або Гренландії найближчими роками. Ми вже знаємо про підвищення підводної вулканічної активності.
Що станеться, якщо ця тенденція викличе швидке окислення моря та виснаження глобальних рибних запасів, від яких залежить життя мільярдів людей?
Зараз початок 2020 року, і ось де ми опинилися: між США й Іраном сталася військова конфронтація, яка, найімовірніше, незабаром загостриться; Китай охопив спалах вірусу, який може перетворитися на світову пандемію; йде кібервійна; найбільші тримачі казначейських облігацій США проводять стратегію диверсифікації; президентські праймеріз Демократичної партії виявили розбіжності в лавах опозиції Трампа, а також поставили під сумнів процедуру підрахунку голосів; наростає суперництво між США та чотирма ревізіоністськими країнами; реальні збитки від зміни клімату й інших природних тенденцій швидко зростають.
Навряд цей список є вичерпним, але він свідчить, чого саме можна — цілком обґрунтовано — чекати від 2020 року. Та фінансові ринки, як і раніше, перебувають у доброму настрої, заперечуючи ці ризики. Вони переконані, що економічно для найбільших країн світу та глобальних ринків рік буде спокійним — або навіть щасливим.
Нуріель РУБІНІ, професор економіки в Школі бізнесу ім. Штерна в Нью-Йоркському університеті, був старшим економістом з міжнародних відносин у Раді економічних радників Білого дому в адміністрації Клінтона. Також працював у МВФ, Федеральній резервній системі США й у ВБ.
