Вчора ввечері майже одночасно у Парижі на Мінську знову обговорювалось питання реалізації Росією «мінських» домовленостей від 12 лютого цього року. За словами директора Департаменту політики і комунікацій МЗС України Олексія Макеєва, на зустрічі міністрів закордонних справ України, Німеччини, Франції та Росії Київ намагатиметься чітко засвідчити, що жодне із 13-ти положень Мінських домовленостей Російською Федерацією не виконуються. «Наші очікування, що російська сторона зрештою визнає необхідність деескалації», — цитує Макеєва Радіо Свобода сказав Макеєв.
На необхідності повного і безумовного виконання Мінських домовленостей наголосив Президент України Петро Порошенко, який напередодні засідання Тристоронньої контактної групи з мирного врегулювання ситуації на Донбасі провів нараду з учасниками від України в цій групі та робочих підгрупах з політичних, безпекових, соціально-економічних та гуманітарних питань. Він висловив сподівання, що це засідання буде кореспондуватися із зустріччю міністрів закордонних справ «Нормандського формату».
Новий представник ОБСЄ Мартин Сайдик сказав у коментарі «Інтерфакс», що у нього «великі сподівання» у зв’язку із зустріччю Контактної групи у Мінську.
Однак, такі сподівання не зовсім поділяють у вітчизняному МЗС. «У мене не має особливих очікувань від цієї зустрічі. Навряд чи ми побачимо якийсь прорив. А оскільки ініціатива проведення зустрічі в Парижі виходила з боку Росії, то це у мене апріорі викликає серйозну підозру», — сказав «Дню» український дипломат на умовах «не під запис».
Співрозмовник не виключив, що Росія може наполягати на нових домовленостях Мінськ-ІІІ. «Росія буде робити все можливе для того, щоб легітимізувати «ЛНР» і «ДНР», зробити їх прямими учасниками переговорів, знаючи апріорі, що це неприйнятно для нас. І таким чином потім звинуватити Україну в зриві домовленостей», — зазначив дипломат.
«День» звернувся до доктора політичних наук, конфліктолога, професора Київського національного університету ім. Шевченка Григорія ПЕРЕПЕЛИЦІ з проханням розповісти, якими реально можуть бути очікування Києва від зустрічей у Парижі та Мінську.
— Всі ці формати: «нормандський» і «мінський» були створені з однією метою, щоб знизити рівень екскалації конфлікту. Більше вони нічого не можуть дати, оскільки поки не досягнуто той баланс сил, який би змусив Путіна відмовитись від мети і тих завдань, які він ставить у цій війні. А такий стан його не задовольняє і тому він буде продовжувати бойові дії на Сході України. І зрушень ніяких не буде до того часу, поки радикально не буде змінено баланс сил.
А щоб змінити баланс сили потрібно визнати, що цей конфлікт може бути вирішено тільки воєнним шляхом. І це рішення має привести до планування якихось контрнаступальних операцій. І відповідно під це потрібна зброя. Саме такі наміри можуть змінити цей баланс. Коли не застосовуючи широких наступальних операцій можна все таки змусити противника переглянути свої наміри. Тільки в такому випадку ми можемо говорити про прогрес на дипломатичному фронті.
Чому ми маємо сподіватись, що Путін буде деескалувати ситуацію на Донбасі, як на це сподівається Київ. Чи є для нього виклики, щоб він деекскалував? Що може бути протиставлено йому крім грубої фізичної сили? Поки він не бачить такої сили і тому нагнітає ситуацію, піднімаючи ставки і змушуючи противну сторону до досягнення компромісу, йти на певні поступки. Ось основна лінія його поведінки. Коли його благають, умовляють, він відчуває себе господарем положення. І далі він буде це продовжувати поки не буде кардинально змінено баланс сил.
«МІНСКА- III НЕ БУДЕ, ЦЕ БУЛО Б СПРИЙНЯТО ЯК ОСОБИСТУ НЕВДАЧУ МЕРКЕЛЬ ТА ОЛЛАНДА»
Тетяна Кастуєва-ЖАН, керівник центру Росія-ННД у Французькому інституті міжнародних відносин, Париж:
- Метою офіційного Парижа і основними очікуванням є дотримання мінських домовленостей, а саме Мінська 2. Є розуміння, що ці угоди неідеальні, що вони слабо дотримуються навіть у частині повного припинення вогню, не кажучи вже про політичну частину (зокрема велика проблема з черговістю дій спочатку вибори - потім відновлення контролю над кордоном), але іншого інструменту на сьогоднішній день немає. Судячи з настрою, Мінска- III не буде, це було б сприйнято як особиста невдача Меркель і Олланда, тому важливо дотримуватися всіма сторонами саме наявного документу. Щоб продовжувати впливати на Росію, країни ЄС продовжили санкції, введені проти Росії, до кінця січня 2016 року. Але при цьому, одночасно є побоювання, що санкції шкодять європейським країнам і що вони не повністю виконуються (див. недавню статтю в провідних європейських газетах).
Громадська думка в плані міжнародних питань більше поглинена грецьким боргом і ІД. Всі політичні сили наполягають на дотриманні мінських домовленостей, різниця тільки що в тому, що більш про-російськи налаштовані сили вважають, що тиск потрібно робити не на Росію, а на Київ, який не прикладає достатньо кроків по децентралізації, перекрив виплати пенсій та зарплат бюджетникам на Донбасі, і т.д. Саркозі не висловлювався публічно з приводу Росії після своєї проросійської мови в лютому, яка була дуже негативно розцінена соціалістами, як повне нерозуміння ситуації, що склалася.
