Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Чи переконав Президент ООН?

Порошенко закликав ввести миротворчу місію на всю територію окупованого Донбасу
21 вересня, 2017 - 18:48
ФОТО МИХАЙЛА ПАЛІНЧАКА

Під час робочого візиту до США Президент України Петро Порошенко виступив під час загальних дебатів 72-ї Генеральної Асамблеї ООН. Зокрема, глава держави закликав організацію якомога швидше відрядити на Схід України миротворчий контингент, назвавши його «єдиним ефективним рішенням для деескалації, захисту народу України та для наближення нас до політичного врегулювання». При цьому він наголосив, що мандат миротворців повинен покривати всю окуповану територію. Крім того, президент заявив про створення міжнародної групи з координації спільних дій для деокупації Криму, про необхідність реформування ООН для ефективної відповіді на нові виклики, засудив ядерні випробування і запуски балістичних ракет КНДР тощо.

«День» звернувся до українських і американських експертів з проханням оцінити промову українського Президента перед Генасамблею ООН.

«ТРЕБА СТВОРЮВАТИ ГРУПУ ДРУЗІВ УКРАЇНИ»

Володимир ВАСИЛЕНКО, доктор юридичних наук, Надзвичайний і Повноважний посол України:

— Я позитивно оцінюю промову Президента Петра Порошенка на Генасамблеї ООН. Цього року правильно розставлено всі акценти і пропозиції, спрямовані на посилення міжнародного правопорядку та захисту національних інтересів України.

Насамперед, Президент з самого початку чітко заявив, що Україна є прихильником реформування ООН і, зокрема, Ради Безпеки ООН з тим, щоб зробити цей головний механізм по підтриманню миру і безпеки більш ефективним. Тут в України є певні напрацювання. Думаю, що в цьому плані Україна могла б зробити свій внесок.

Крім того, Порошенко наголосив на необхідності суворого дотримання принципів поваги до суверенітету, цілісності кордонів та вільного вибору. Він відзначив, що реалізація вільного вибору Україною якраз і викликала збройну агресію Росії  2014 року.

Президент детально зупинився на головних етапах цієї російської агресії і в Криму, і на Донбасі, наголосивши, що Кремль обрав тактику посилення людських страждань, систематично порушує Мінські домовленості і тим самим намагається вести війну на виснаження. Він навів приклади численних порушень прав людини, які російські окупанти чинять в Криму, на Донбасі та Луганщині. П. Порошенко закликав створити групу «друзів українського Криму». Втім, я би сказав, що треба створювати групу друзів не лише Криму, а групу підтримки України, як держави, яка зазнала російської агресії.

П. Порошенко дав кваліфікацію так званій миротворчій пропозиції Путіна, яку правильно назвав гібридною і такою, що являє собою спробу легалізувати його маріонеток, заморозити конфлікт назавжди. Але Президент не заперечив необхідності миротворчої місії ООН, з ініціативою якої він виступив ще  2015 року. Він підкреслив, що Україна витупає за повноцінну миротворчу операцію ООН в нашій країні, маючи на увазі, що ця місія повинна діяти не вздовж лінії розмежування, а на всій території, яка сьогодні є окупованою, контролювати всю лінію російсько-українського кордону, щоб припинити постачання людських ресурсів, техніки, озброєнь російським окупаційним військам. Випливає, що Україна бачить мандат миротворчої місії ООН, як такий, що має сприяти повній деокупації тих районів Донецької та Луганської області, які нині перебувають під контролем збройних сил агресора.

Серед ініціатив Президента слід звернути увагу на його заклик до Ради Безпеки ООН засудити ядерний шантаж, який намагається здійснювати Північна Корея та провести детальне розслідування щодо розробки ядерних програм цієї країни з метою виявлення будь-якої можливої зовнішньої допомоги Пхеньяну. Це дуже слушна пропозиція, оскільки раніше були спроби звинуватити Україну в наданні якоїсь допомоги КНДР. Президент по-суті спростував ці звинувачення, запропонувавши провести розслідування і тим самим показав, що Україні немає чого побоюватися, тому що наша країна ніколи не допомагала Північній Кореї здійснювати ракетні програми.

Позитивом є те, що глава держави закликав Генасамблею ухвалити історичне рішення про визнання Голодомору актом геноциду. Це сигнал, адресований не стільки Генасамблеї, скільки українській дипломатії, всій системі законодавчих і виконавчих органів України, які повинні синхронно і системно працювати над інформуванням міжнародної спільноти про злочин геноциду і робити це грамотно та кваліфіковано. Зокрема, члени ООН мають бути поінформовані про постанову Апеляційного суду міста Києва, ухвалену ще 13 січня 2010 року, яка підтвердила висновки розслідування за фактом вчинення в Україні Голодомору-геноциду щодо відповідності цього злочину всім критеріям конвенції ООН 1948 року «Про запобігання злочину геноциду та покарання за нього». На жаль, досі цього не зроблено, а зробити це необхідно шляхом поширення постанови українського суду, як документу ООН. Такий крок був би дуже дієвим засобом  інформування членів ООН і широкої міжнародної громадськості.

Звичайно, є деякі не зовсім продумані моменти промови Президента. Наприклад, він закликав Генасамблею ухвалити ще одну резолюцію ООН, яка б засуджувала порушення прав людини в Криму. Це правильно. Але разом з тим він закликав до посилення міжнародного режиму деокупації Криму. Наскільки мені відомо, такого міжнародного режиму ще немає, отже немає чого посилювати. Треба було закликати світову спільноту та, зокрема, ООН посилити режим санкцій проти РФ, як держави агресора, щоб примусити її виконувати свої міжнародні зобов’язання і відновити міжнародний правопорядок.

Крім того, у виступі приділена увага Міжнародному Суду ООН, як інструменту покладення відповідальності за недотримання міжнародного права. Це правильна постановка питання, але та справа, яка порушена Україною в Міжнародному суді, не стосується відповідальності Росії за агресію проти України. А в разі позитивного рішення Суду, ним буде встановлено лише відповідальність Росії за недотримання Конвенцій «Про заборону расової дискримінації» та «Про заборону фінансування тероризму».

«ПІДХІД ДО МИРОТВОРЧОЇ МІСІЇ ООН БУВ РОЗУМНИМ»

Орест ДЕЙЧАКIВСЬКИЙ, колишній політичний радник Гельсінської комісії США, Вашингтон:

— Я вважаю, що виступ президента Петра Порошенка на Генасамблеї ООН був сильним, всеосяжним, добре обґрунтованим та ефективним у викладі позицій України щодо великосяжних порушень Росією міжнародних угод. Особливо ефективною була його розповідь про людські жертви через російську війну, порушення прав людини як на окупованих територіях Донбасу та Криму, так і в окремих випадках, при цьому було підкреслено людський фактор, а також висвітлення важкого становища кримських татар. Його підхід до миротворчої місії ООН був розумним. Він переконливо показав, що у цьому випадку було б прийнятним для України. На мою думку, його послання до Генеральної Асамблеї ООН було правильним, і він чітко та переконливо подав позицію України. Крім того, мені сподобалось, що він закликав визнати Голодомор геноцидом.

«ПІДТРИМКА ВСІХ ЧЛЕНІВ РАДБЕЗУ — СИЛЬНИЙ СИГНАЛ ДЛЯ МОСКВИ»

Пітер ЗАЛМАЄВ, директор «Євразійської економічної ініціативи»:

— Учетверте після російської агресії проти України Президент Порошенко виступив із запальним зверненням до Генеральної Асамблеї ООН виконати статут цього міжнародного органу та засудити порушення Росією суверенітету сусіда. Цього разу він висунув конкретну пропозицію: міжнародні миротворці повинні бути відправлені на східний кордон України з Росією. Оскільки будь-яке рішення стосовно операцій з підтримання миру підпадає під егіду Ради Безпеки, де Росія має право вето як один з п’яти постійних членів, малоймовірно, що цей проект української резолюції пройде. Це не пройде просто тому, що Росія не визнає себе агресором, заявляючи, що війна на Донбасі є «цивільним конфліктом» в Україні, і наполягаючи на тому, щоб миротворці мають бути розміщені всередині розірваного війною регіону за багато кілометрів від її кордону. Тим не менш, президент України та дипломати настійливо наполягають на тому, щоб усі інші члени Ради Безпеки ООН підтримали цю резолюцію. Якщо Київ заручиться підтримкою всіх членів Радбезу, за винятком Росії, то це стане сильним сигналом для Москви, що міжнародна симпатія залишається на українській стороні.

Наталія ПУШКАРУК, Микола СІРУК, «День»
Газета: 
Рубрика: