Визволення українською армією Херсона – знаменна віха війни. Російське Міністерство оборони оголосило про відведення угруповання чисельністю 20 тис. осіб з 3,5 тис. одиниць бронетехніки з правобережжя Дніпра. При цьому нібито не було втрачено жодної людини та жодної одиниці техніки. Наочні спростування цієї заяви – численні відео у соцмережах трофейної бронетехніки, кинутої російською армією на правому березі. Напевно, і слова про відсутність втрат серед особового складу не відповідають дійсності. Безперечно, російське угруповання в районі Херсона під час відступу зазнавало втрат від обстрілів української артилерії та РСЗВ. А ар'єргардні частини, які складаються здебільшого з мобиків, навряд чи встигли повністю переправитися до підриву мостів і тепер неминуче потраплять у полон. Російський воєнкор і за сумісництвом поетеса – співачка «Русской весны» Анна Долгарьова – визнає: «Про "двадцять тисяч кинуто, все пропало" - це, звісно, алармізм та сильне перебільшення. Правда в тому, що під Херсоном, на жаль, справді бардак і неузгодженість… До останнього не було наказу відступати. Ну, і маємо те, що маємо». 20 тис. солдатів російської армії, кинутих на правому березі, ймовірно, взялися від вирахування з чисельності Херсонського угруповання в 40 тис. осіб, про яке говорив міністр оборони України Олексій Резніков, тих 20 тис., про евакуацію яких заявило Міноборони РФ. Швидше за все, майбутня кількість полонених обчислюватиметься багатьма тисячами людей.
Утім, підбиття підсумків за кількістю захоплених полонених і захопленої та знищеної бронетехніки ще попереду. А ось що видно вже зараз, то це сльози радості на очах у жителів Херсонщини, які зустрічають українську армію. Це ще один доказ фейковості референдуму про входження Херсонської області та інших окупованих територій до Росії.
Для Путіна падіння Херсонського плацдарму – найбільша поразка у війні з Україною. Тут уже ніяк не можна буде сказати навіть відмороженим пропагандистам, що російські війська залишили Херсон за планом, розробленим ще до початку вторгнення. Адже Херсонський плацдарм обороняли найкращі з'єднання російської армії, у тому числі всі повітрянодесантні війська – 4 дивізії та 4 бригади. Зауважу, що дату залишення Херсона було обрано з урахуванням політичної символіки. До 4 листопада місто залишати не можна було, щоб не затьмарювати Путіну державне свято.
Проте, з іншого боку, небажано було й надто затягувати виведення військ, оскільки він міг збігтися або виявитися близьким до 19 листопада – дня початку радянського контрнаступу у Сталінградській битві, однієї з важливих дат в історичному пантеоні путінської Росії. Тому дні 9-11 листопада можуть розглядатись як ідеальні для залишення правобережжя Дніпра, оскільки вони однаково далекі як від 4 листопада, так і від 19 листопада.
Але тепер дата 11 листопада 2022 року назавжди залишиться чорним днем для путінської Росії і, як можна сподіватися, провісником її кінця. Можна не сумніватися, що російські війська, що відступили з Херсона, деморалізовані, а основна частина російської еліти, включаючи генералітет, вкрай роздратована невдалим ходом війни і звинувачує Путіна в усьому. І зараз для нього виникає найбільша загроза за всі 22 роки його правління. Є ознаки, що внутрішні розбирання у Кремлі вже почалися. Причому жертвами їх також стають колаборанти. 9 листопада, у день оголошення про майбутню здачу Херсона, загинув в автокатастрофі головний пропагандист Херсонської окупаційної адміністрації Кирило Стремоусов. Саме він першим у передачі Володимира Соловйова публічно заявив, що російським військам доведеться відступити на лівий берег Дніпра. А до цього, після поразки на Харківщині, він закликав Шойгу та інших генералів, винних у поразці (не називаючи, втім, нікого на ім'я), застрелитися, стверджуючи, що саме так чинили офіцери царської армії. Швидше за все, ДТП, в якому загинув Стремоусів, коли його броньований «лексус» влетів у вантажівку, була не нещасним випадком, а вбивством, організованим російськими спецслужбами. Комусь у Кремлі та в Міноборони дуже не хотілося, щоб він публічно критикував події, пов'язані з втечею російської армії з Херсона. До речі, буквально за кілька годин до його смерті з'явилася інформація про те, що Стремоусов разом із деякими депутатами Думи, які критикували СВО та Міноборони РФ, було включено до своєрідного «чорного списку» осіб, на яких російським державним телеканалам було рекомендовано посилатися щонайменше.
Але Стремоусовим справа не обмежилася. Напередодні, 8 листопада ввечері, у Сімферополі за схожих обставин загинув ще один колаборант – колишній депутат Верховної Ради України Олексій Ременюк, який раніше очолював партію під претензійною назвою «партія політики Путіна». Він, як і Стремоусов, на повній швидкості влетів на своєму автомобілі до вантажівки, нібито рятуючись від поліцейської погоні. Можливо, в Кремлі вирішили позбутися деяких найбільш радикальних прихильників «Русской весны» напередодні вже усвідомлюваної поразки. Але нещастя стали раптом відбуватися і з особами, які входили до близького оточення Путіна. Колишній глава Федеральної служби з контролю за наркотиками Віктор Черкесов, який входив до ближнього кола Путіна, але потрапив в опалу в 2007 році після того, як виніс сміття з хати, і став депутатом Думи від КПРФ, раптово помер 8 листопада в не такому похилому віці 72 років, хоча на здоров'я раніше не скаржився. А ще у червні пройшли обшуки у православного бізнесмена Костянтина Голощапова, якого називають масажистом Путіна та одним із найвпливовіших бізнесменів Петербурга, а також «куратором РПЦ». Через три дні після обшуків за невідомих обставин загинув його син Дмитро, а сам Голощапов-старший ще до обшуків встиг виїхати за кордон. Як здається, у зв'язку з наближенням краху СВО оточення Путіна все більше нагадує павуків у банці.
