«МІЖ НАШИМИ КРАЇНАМИ НЕМАЄ ПОЛІТИЧНИХ ПРОТИРІЧ»
— Із часу офіційного призначення вас послом України в Японії минув рік. На яких завданнях була зосереджена ваша увага? Що і в яких сферах вдалося реалізувати?
— Насамперед хотів би наголосити на пріоритетах, що були поставлені перед Посольством України в Японії керівництвом держави і міністерства, і які, звичайно, є й моїми пріоритетами. Це — пожвавлення діалогу на найвищому рівні, істотна активізація економічної співпраці, співробітництва в галузі безпеки, інформаційна експансія України в Японії. Між нашими країнами немає політичних протиріч, ми дотримуємося спільних цінностей демократії і прав людини, виступаємо проти застосування сили в міжнародних відносинах, захищаємо свободу судноплавства. Японія — єдина країна Азії в G-7, вона найбільший контриб’ютор у МВФ і другий — у ЄБРР, тому і співпраця з цією країною має ширший характер, ніж просто двосторонні відносини.
Якщо дуже коротко щодо того, що вдалося зробити — відбулася телефонна розмова Президента України В.Зеленського з прем’єрміністром Японії Й.Суга, після якої глава Української держави направив главі уряду Японії листа з викладенням концептуальних пропозицій щодо розвитку двостороннього діалогу в усіх напрямах; відбувся перший у історії двосторонніх відносин візит міністра оборони України А.Тарана в Японію; також Японія вперше направила спостерігачів для участі в навчаннях SeeBreeze 2021; відбулися два раунди переговорів між міністерствами фінансів двох країн щодо укладення нової Конвенції про уникнення подвійного оподаткування (ви ж мені не повірите, що досі діє конвенція 1986 року?). Спільно з Держспоживслужбою відкрито ринок Японії для молочної продукції з України, на ринку Японії з’явилося українське вино та низка інших товарів, розблоковано роботу поштового сервісу, є й перші ластівки щодо інвестиційних проєктів в Україні таких корпорацій, як Sumitomo, Hitachi, Marubeni. Особливо важливо, що нарешті відбулася тендерна процедура відбору виконавців щодо проєкту модернізації Бортницької станції аерації вартістю 1 млрд доларів у межах японської програми «Офіційна допомога розвитку». Сподіваємось на завершення розгляду наданих пропозицій до кінця серпня цього року. Державний міністр закордонних справ Японії Такаші Уто виступив на конференції з питань реформ в Україні, що відбулась нещодавно у Вільнюсі, налагоджується співпраця між Укроборонпромом і відповідним агентством Японії. В діалозі перебувають наші космічні агентства, ми наполегливо працюємо з японською стороною щодо початку переговорів щодо укладання угоди про вільну торгівлю. Як тільки спаде пандемія, повернемося до розмов про безвізовий режим.
Одним із пріоритетних напрямів, особливо в умовах пандемії, була і залишається активізація інформаційної присутності України в Японії через соцмережі, і я можу сказати, що кількість підписників наших акаунтів у твітері стрімко зростає і вимірюється в тисячах, а кількість відвідувачів обраховується мільйонами. Ми використовуємо ці акаунти для просування української продукції, політичних меседжів, створення сприятливого іміджу України в Японії. Мені здається, в нас виходить.
У МІСТІ ХІМЕДЖІ, ДЕ РОЗТАШОВАНИЙ ЧИ НЕ НАЙВЕЛИЧНІШИЙ І НА ВЕСЬ СВІТ ВІДОМИЙ ІСТОРИЧНИЙ ЯПОНСЬКИЙ ЗАМОК, УЖЕ СКОРО З’ЯВИТЬСЯ ТУРИСТИЧНА МАПА УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ
І ви праві — я був призначений у квітні, але прибув до Токіо лише в жовтні минулого року. Так що майже рік минув, але, на жаль, під знаком пандемії коронавірусу. Карантинні обмеження, які діяли і діють у Японії значно уповільнюють нашу роботу, проте завдання з порядку денного ніхто не знімав.
«У ЯПОНІЇ ГРОМАДСЬКА ДУМКА МАЄ ВЕЛИКЕ ЗНАЧЕННЯ»
— Формувати імідж держави в світі і в країні амбасадорства — одне зі стратегічних завдань посла і його команди. Як за рік змінився образ України в Японії? Які стратегії використано для кращої впізнаваности нашої держави? Чи можемо сказати, що Україну в Японії нарешті сприймають через українську, а не російську призму?
— Трохи зарано казати, що нам уже вдалося подолати сприйняття України в Японії через російську, а не українську призму, але цей процес активно розвивається. Водночас маю сказати, що японські журналісти, які висвітлюють події в Україні переважно з Москви, роблять це в цілому об’єктивно, а наша робота зі ЗМІ в Токіо мала наслідком низку позитивних публікацій, особливо в контексті війни з Росією, окупації Криму. В Японії дуже професійні ЗМІ. Дуже допомагає і те, що з нашого боку в Укрінформі є японська редакція, а газети «День» і «Дзеркало тижня» регулярно друкують публікації про Японію.
Інформаційні кампанії, які ми проводимо в твітері (а це найбільш популярна мережа в Японії), і робимо це японською мовою, мають неабиякий успіх, про що свідчать пости японських відвідувачів. Це стосується насамперед української кухні, культури, природи. Мені здається, це правильний шлях, яким ми будемо продовжувати йти.
МАЛИЙ ГЕРБ УКРАЇНИ, ВИКОНАНИЙ У КЛАСИЧНІЙ МАНЕРІ ЯПОНСЬКОЇ КАЛІГРАФІЇ, ПОДАРУНОК МАЙСТРА КАЛІГРАФІЇ ЯМОМОТО-СЕНСЕЯ ПОСОЛЬСТВУ УКРАЇНИ
Хочу особливо наголосити — в Японії громадська думка має велике значення. Тому позитивне сприйняття України в Японії багато в чому залежить від думки пересічних японців у соцмережах. Кілька з наших твітів ставали в мережі вірусними, і це мало наслідком навіть спеціальні публікації в ЗМІ, а телебачення Asahi присвятило цьому окрему передачу.
— Які ініціативи культурної і наукової дипломатії було реалізовано? Що, на вашу думку, для цього потрібно? І що цьому заважає?
— За цей час нам вдалося здійснити кілька культурних проєктів — досить масштабних виставок фотографій, випуск поштових марок, присвячених Україні, концерт пам’яті Василя Сліпака в Йокогамі, навіть твітер-конкурс із приготування борщу. На жаль, Японія залишається закритою для гастролей наших колективів через пандемію (раніше вони здійснювались досить регулярно), і ми відкладаємо ці плани на пізніший термін. Але в Японії живуть і працюють українські митці — сестри-бандуристки Катерина і Наталія Гудзій, оперні співаки Оксана Степанюк та Денис Вишня, диригент Тарас Демчишин, функціонує кілька шкіл і громадських організацій у царині українсько-японської культури. Всі вони є нашими добрими партнерами в проведенні культурних заходів. Ми разом з японськими друзями України відзначили такі дати, як 10 років землетрусу в провінції Тохоку (це коли сталася аварія на Фукушімі) і 35 років аварії на ЧАЕС — ми давно і плідно співпрацюємо в цій сфері.
Щодо наукової співпраці, то хотів би відзначити укладення кількох нових угод між університетами Японії і України, низку лекцій — які я і мої колеги прочитали в місцевих навчальних і дослідницьких закладах, діяльність Асоціації україністів Японії на чолі з професором Окабе Йошихіко, а також дуже непересічний захід — онлайн-презентацію в Японії 20 проєктів Українського фонду стартапів, у якій взяли участь майже 80 японських компаній.
«У ТОКІО ДОБРЕ РОЗУМІЮТЬ НАШІ ПРОБЛЕМИ»
— Перейдімо до питань безпекових викликів. Україну і Японію об’єднує досвід протистояння з Росією. Остання відкрито веде війну проти нас. У зовнішній політиці Японія є стратегічним партнером США. Чим конкретно Японія може нам допомогти? В яких військових заходах вона має право брати участь?
— Японія послідовно підтримує суверенітет і територіальну цілісність України. Північні території — чотири острови на північ від Хоккайдо — були свого часу окуповані СРСР і нині залишаються російськими. Крим був окупований Росією вже в наш час. Китай здійснює кроки щодо обмеження судноплавства в Південно-Китайському морі, Росія — в Чорному і Азовському морях. Тому в Токіо добре розуміють наші проблеми. Двосторонній діалог у галузі безпеки був започаткований кілька років тому, і цього року, після минулорічної перерви, він буде продовжений. Японія послідовно підтримує нас у ООН, очікуємо на участь представника Японії в саміті Кримської платформи. Ми розпочали серйозне обговорення можливості співпраці в галузі військово-технічного співробітництва. Японія — м’яка суперсила й післявоєнна конституція країни визначає особливий статус використання Сил самооборони Японії. Проте геополітичні реалії змінюються і вимагають нових рішень. Створення «квадриги» — формату США — Індія — Японія — Австралія саме в контексті викликів безпеки в Індо-Тихоокеанському регіоні не є формальним актом. Для таких кроків є підстави.
«МИ, ЯК КАЖУТЬ КИТАЙЦІ, ЖИВЕМО В ЦІКАВІ ЧАСИ»
— Геополітична ситуація в світі в останні десятиліття зазнала радикальних змін: падіння Берлінського муру, розпад СРСР, утворення/відновлення держав на Євразійському континенті, гібридні війни, зокрема на сході України, новий кандидат на світову гегемонію в особі Китаю... Яким буде світоустрій майбутнього? Якими, на вашу думку, є ключові геополітичні виклики?
— Ключовим геополітичним викликом на сьогодні є стрімка зміна ліберального світоустрою, сформованого після Другої світової війни. Всі добре відомі нам міжнародні інституції, основи міжнародно-правового регулювання відносин, фінансово-економічна система, яка стала основою глобалізації — все це сьогодні змінюється на очах. Південно-Східна Азія — в центрі цих змін. Насамперед вони неминучі в зв’язку зі стрімким, небаченим розвитком Китаю протягом останніх 40 років. Політичні трансформації, початок яких я відніс би до подій 11 вересня 2001 року, коли беззаперечна могутність США була поставлена під питання жахливими терактами в Нью-Йорку і Вашингтоні, і до безпрецедентного порушення основ міжнародної безпеки Росією в 2014 році, стали незворотними. Пандемія тільки прискорила їх. Відбувається перехід до нового технологічного укладу, Китай — не СРСР, це реально економічна наддержава, з якою неможливо не рахуватися. Протистояння США і КНР, якого б у світі багато країн хотіли б уникнути, супроводжується процесами різкого розшарування суспільств і регіонів на дуже багатих і дуже бідних. Крайнє загострення проблем клімату, параноїдальна Росія, яка продовжує підтримувати всі диктаторські режими, до яких може дотягнутися, параліч інституцій ООН — усе це разом свідчить про те, що ми, як кажуть китайці, живемо в цікаві часи. З іншого боку, як казав Черчілль, не можна гарній кризі дати закінчитися без того, щоб нею не скористатися на позитив...
— ...Власне про це ви пишете в своїй книжці «Зовнішня політика в епоху трансформацій». Як Україна може скористатися з вікна можливостей? Адже саме тут, в Україні, відбувається зіткнення глобальних світових гравців: США і Росії. Тут частково вирішується майбутнє світу. Колись З.Бжезинський чітко зазначив, що без України Росія як імперія не існуватиме, а стратегія останньої — відновити той статус-кво, за яким Україну інкорпоровано. То як, на вашу думку, Україна має скористатися з цього історичного шансу?
— На мою думку, сьогодні в нас є чи не найкращий шанс ще встигнути посісти своє місце в новому технологічному укладі. Зволікання з необхідними реформами вже неприпустиме. Але цифровізація, земельна реформа, викоренення олігархату — це тільки частина з багатьох необхідних кроків. Важливо кардинально змінити парадигму розвитку — з сировинних галузей на високотехнологічні, і при цьому я маю на увазі і аграрну сферу. Знаєте, хто сьогодні виходить у Азії в лідери технологій виробництва продуктів харчування? Сінгапур. Хіба це не дивно? В нас є все необхідне. Приклади Ізраїлю, Японії, того самого Сінгапуру, Південної Кореї, Туреччини свідчать — за допомогою сильної політики і цільових інвестицій у освіту, сучасні виробництва, дослідження і розробки можна назавжди позбутися іміджу бідної країни і змінити майбутнє, яке малюють нам у Кремлі — сірої зони російського впливу. Бжезинський усе чітко казав про імперський статус Росії — тому Москва ніяк і не позбудеться фантомного синдрому, тому і говорить Путін постійно про один народ, якого ніколи не було. Ми просто зобов’язані скористатися нинішнім перехідним періодом, коли формується нова архітектура світового порядку, щоб посісти своє, нехай поки що і скромне місце, але — своє.
«ЦІ ІГРИ СТАНУТЬ, БЕЗУМОВНО, ІСТОРИЧНИМИ»
— Зовсім незабаром у Японії розпочнуться Олімпійські ігри, які через пандемію було перенесено на рік і, що більше, які відбуватимуться без глядачів. У чому ще, на вашу думку, особливість цьогорічної Олімпіади? Якими є обмеження? І в який спосіб посольство України залучено до її організації та проведення?
— Олімпійські ігри проводять не держави, а Міжнародний олімпійський комітет, який спирається на національні олімпійські комітети. Ці ігри стануть, безумовно, історичними. І не лише тому, що відбуватимуться без глядачів, а тому що триватимуть в умовах глобальної пандемії, карантину в Токіо і навколишніх провінціях, без масових публічних заходів і за умов максимального обмеження контактів спортсменів з глядачами і місцевим населенням. Лунали голоси за те, щоб зовсім їх скасувати, але МОК прийняв рішення проводити, і тепер уже влада Токіо працює без перебільшення 36 годин на добу, щоб і ігри провести, і упередити спалах пандемії. Мер Токіо нещодавно була госпіталізована протягом тижня через перевтому. Уряд Японії, зі свого боку, вживає безпрецедентних кроків щодо прискорення вакцинації.
— Яка нині ситуація з пандемією в Японії? За статистикою, кількість інфікованих узимку становила 0,0063% на 126 млн населення країни. За рахунок чого японцям вдається контролювати ситуацію, якщо не брати до уваги соціальної дистанції, яка властива японській культурі?
— Японці надзвичайно дисципліновані і звикли дослухатись до вимог і порад уряду навіть, якщо з ними не згодні. Всі і скрізь ходять у масках, хоча кількість інфекцій що в Токіо, що по всій Японії значно менша, ніж у інших розвинутих країнах, які в масках ходити не хочуть. Японія контролює ситуацію шляхом виявлення кластерів зараження. Наприклад, вони не виявили, що поширення інфекції відбувається в метро, то ж ніколи його і не зупиняли. На їхню думку, основне місце, яке викликає тривогу — це ресторани, паби, нічні клуби, то ж їх роботу обмежено до 20.00, просять не вживати алкоголь, уникати погано вентильованих приміщень і скупчень людей. Здебільшого, японці дослухаються до цих вимог і порад. Ще, наприклад, майже припинені відрядження за кордон, тому що навіть високопосадовці після повернення мають проходити двотижневий карантин. Само собою створено досить надійну систему епідеміологічного контролю в аеропортах. Саме там і виявляють значну частину інфікованих.
«У ЛИСТОПАДІ В КІОТО — НАРЕШТІ! — ВІДБУДЕТЬСЯ ВІДКРИТТЯ КУТОЧКА УКРАЇНИ»
— Які заходи посольство планує до 30-річчя незалежності України?
— Святкувати 30-річчя будемо восени, після Олімпіади і загальних виборів, які відбудуться в жовтні. З Тарасом Демчишиним ми запланували на грудень великий концерт (хочемо, щоб уже не було карантину), зробимо кілька виставок, зокрема, петриківського розпису, буде кілька концертів Катерини Гудзій. Очікуємо, що в листопаді під час відзначення 50-ї річниці побратимства Кіото і Києва в Кіото — нарешті! — відбудеться відкриття куточка України, де висадимо кілька каштанів і встановимо пам’ятний знак. Уявіть собі — партнерство існує 50 років, у Києві є вулиця Кіото і парк Кіото, алея сакур, а в Кіото нічого не нагадує про Київ. Ми з мером Кіото домовилися, що цю ситуацію треба виправляти. До речі, з мером Йокогами — містом побратимом Одеси — також домовилися про встановлення на набережній усім добре відомого якоря — символу Одеси. Але це зробити, мабуть, у цьому році не встигнемо. А ще в місті Хімеджі, де розташований чи не найвеличніший і на весь світ відомий історичний японський замок, уже скоро з’явиться не авдіогід, бо там авдіогідів немає, а туристична мапа українською мовою. Ми вже зробили переклад, зараз готуємо до друку.
— Пане Сергію, які маєте враження від Країни вранішнього сонця? Що вдалося опанувати з японської культури?
— Японія — унікальна країна, більше таких у світі просто не існує. Надзвичайно охайні міста і селища, прекрасна природа, дуже цікава і глибока культура, на весь світ відома кухня. Для японців характерна прихильність до традицій, але і відкритість до іншого досвіду, іноземних культур. Працювати, скажу чесно, тут нелегко, враховуючи легендарну японську бюрократію і намагання все робити консенсусом й ідеально, але тому надзвичайно цікаво. Для японців природний стан — це намагання уникнути агресії, вони дуже привітні і працелюбні. Я вивчаю японську мову, яка дуже складна, але водночас неймовірно цікава, і неочікувано сам для себе захопився каліграфією. В Японії дуже цінують, коли іноземці з повагою ставляться до місцевої культури і традицій, виявляють заохочення і підтримку навіть якщо ви щось робите не так, і ніколи не демонструють агресію. В сучасному світі таке зустрічається нечасто. Одним словом — Японія неймовірна!
— Дякую за інтерв’ю і зичу успіху на ниві амбасадорства!
