Минулої неділі в Стамбулі відбувся масовий мітинг «Демократії та мучеників», організований турецькою владою. За інформацією агентства Reuters, розрахована на щонайменше мільйон осіб площа була переповнена, всі під’їзди до неї — теж заповнені людьми. Учасники мітингу тримали в руках турецькі прапори і транспаранти з гаслами, зокрема: «Ти нам посланий Богом, Ердогане» і «Скажи нам померти, і ми це зробимо». Мітинг розпочався з національного гімну та читань з Корану. На площі були організовані місця для спеціальних гостей — родичів убитих під час невдалої спроби перевороту 15 липня. Президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган у своєму виступі пообіцяв відновлення смертної кари в країні. «Якщо народ хоче смертної кари, то партії виконають його волю», сказав Ердоган, цитує агентство AFP. Ці слова Ердогана стали відповіддю на гучні вигуки учасників мітингу «Смертна кара!».
Не менш важлива подія для цього регіону відбудеться сьогодні у Санкт-Петербурзі, де зустрічатимуться лідери Туреччини та Росії. В інтерв’ю ТАСС напередодні свого візиту до Росії Ердоган заявив наступне: «Це буде історичний візит, новий початок. На переговорах з моїм другом Володимиром, я вірю, буде відкрито нову сторінку у двосторонніх відносинах. Нашим країнам належить багато зробити разом».
«День» звернувся до виконавчого директора Центру близькосхідних досліджень Ігоря СЕМИВОЛОСА з проханням прокоментувати поворот у відносинах між Москвою та Анкарою після їх охолодження, спричиненого минулого року збиттям російського Су-24 над територією Туреччини.
ПРО ОСОБЛИВОСТІ СХІДНОЇ ПОЛІТИКИ
— Американці мають застереження у відносинах з турками: для них незрозуміло, що ті зроблять завтра. Інакше кажучи, в Туреччини немає нормальної політики — вони крутять нею як циган сонцем. Сьогодні так, завтра інакше, а післязавтра ще інакше. З ними дуже важко мати справу, і дійсно проблема в Ердогані. Він дуже непослідовний політик. Окрім того, варто пам’ятати, що є одна річ, яку ми не можемо до кінця усвідомити. Зокрема, це стосується їхньої поведінки з партнерами. Вони ведуть себе так, щоб партнер був задоволений, але це абсолютно не означає, що це так і є. Це називається східна політика.
Наприклад те, що Ердоган назвав Володимира другом. З одного боку, це демонстрація лестощів, а з другого — свого інтересу, який може завтра абсолютно змінитися на 180 градусів, як ми вже за цим спостерігали і все повернеться на круги своя.
Ердоган може назвати свого партнера солоденьким, але все одно буде вирішувати своє питання. Нам треба також назвати його Ердогаша, любимчик, говорити про те, що ми союзники, діяти, як він, і не звертати уваги на такі речі. Це спосіб ведення східної політики, хоча це, з точки зору західної людини, виглядає непрофесійно, примхливо, емоційно, побудовано на миттєвих інтересах.
Що стосується останнього протистояння Туреччини з Європою і заяви президента Європейської Комісії Жан-Клода Юнкера, що Брюссель не піде на поступки Туреччині в скасуванні візового режиму. Річ у тому, що Туреччина сама відмовляється від тих принципів, які вона декларувала, зокрема скасування смертної кари, на підставі яких вона могла здійснювати інтеграцію.
Європейська політика, хоч як би було, базується на принципах, тому Європі легше говорити з Туреччиною. У європейців виробилась політика, і вони знають, як реагувати, зокрема у разі необхідності закривати кордони, вводити певний режим щодо партнерів. І мені здається, що турецький козир, який Анкара використовувала протягом минулого року щодо проблеми біженців, уже зараз не спрацює. Тому європейці можуть продовжити говорити про принципи.
Чи вплине нове зближення між Ердоганом і Путіним на кримське питання, зокрема щодо визнання Туреччиною незаконної анексії Криму. Справді, виникає багато подібних питань. Добре, для Ердогана Путін друг, але тоді турецький лідер має артикулювати це питання. Наприклад, в 2014 році одразу після анексії Криму турки мовчали і вдавали, що взагалі нічого не відбувається. А коли вони посварились, то одразу пролунали заяви на найвищому рівні із засудженням незаконної анексії Криму Росією. І тепер виходить, що після нового примирення ситуація знову може змінитись. Але за цей період було так багато сказано. Одна справа — назвати Володю другом, а інша — змінити чутливу для турків політику. А тюрське питання є чутливим, як свого часу вони посварились з Росією через туркоманів, хоча кримське питання не так болить, як у Сирії, але все одно воно є для Анкари чутливим. І останнім часом Ердоган зустрічався з лідером кримських татар Мустафою Джемільовим і чітко демонстрував свою позицію. І що, тепер турки будуть відігравати назад? Я сумніваюся.
І окрім того, зважаючи на ситуацію в Сирії, де сирійська опозиція почала наступ на урядові війська біля Алеппо, Ердоган може відчувати себе більш комфортно на переговорах з Путіним. Для росіян було важливо, щоб Туреччина закрила кордон і відмовилась постачати зброю. Турки не будуть цього робити, вони посміхатимуться і продовжуватимуть робити своє.
Нам у даній ситуації треба свою лінію гнути, посміхатись, казати Ердогану: ти найкращий, найдорожчий, і ми готові з тобою дружити, і при цьому робити своє. У нас є свій інтерес, і ми маємо навколо нього грати.
