Дипломатична складова врегулювання ситуація на сході України майже заблокована. Кремль і раніше ухилявся від виконання Мінських домовленостей, але останнім часом він фактично звів нанівець роботу Трьохсторонньої контактної групи, безкінечно повторюючи одні й ті самі слова: Росія не сторона конфлікту, а посередник, це внутрішньо український конфлікт, тому між собою мають говорити Київ і так звані ЛДНР.
Україна ніколи не погоджувалася з такою позицією окупанта і робила все, щоби ТКГ працювала в нормальному режимі. Ба більше, Київ не припиняє спроб оживити або переглянути «нормандський формат» з метою модернізації Мінських домовленостей. У останньому не зацікавлена Москва: вона не просто блокує виконання угоди, а постійно її порушує, починаючи з обстрілів українських позицій на лінії розмежування і закінчуючи повзучою інтеграцією окупованих районів Донецької та Луганської областей з Росією (паспортизації місцевих жителів, залучення до виборів у Держдуму, прирівняння товарів з ОРДЛО до російських товарів).
Шукаючи можливість змінити патову ситуації, Україна неодноразово зверталася до своїх стратегічних партнерів з пропозицією долучитися до переговорного процесу і вплинути на позицію Росії. Днями на цей заклик публічно відгукнувся президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган. Перебуваючи на саміті Організації економічної співпраці в Ашґабаді (Туркменістан), турецький лідер заявив, що його країна готова бути посередником у конфлікті Росії та України.
«Наша позиція щодо ситуації в Україні є загальновідомою. Туреччина виступає за забезпечення миру з акцентом на становище кримських татар. Сподіваємося, що регіон не перетвориться на зону бойових дій і запанує мир. Туреччина готова до посередництва. Готова обговорювати це питання зі сторонами. Туреччина має дружні відносини і з Україною, і з Росією», - цитує слова Ердогана турецьке інформагентство Анадолу.
В Україні позитивно сприйняли сигнали з боку турецького президента. «Безумовно, ми вітаємо всі зусилля, спрямовані на пошук оптимального рішення для повернення миру в Україну, для звільнення людей, які утримуються в полоні або які потрапили в найважчі життєві умови через багаторічні агресивні дії проксі-груп РФ. І тим паче ми вітаємо зусилля такого потужного гравця, яким сьогодні є Туреччина на глобальному політичному ринку. Туреччина має вагомий авторитет на міжнародній арені. Президенти Зеленський та Ердоган неодноразово обговорювали те, що можна зробити для ефективної стабілізації ситуації в нашому регіоні. Принагідно зауважу, що турецький президент у контактах зі своїм російським колегою незмінно намагається позначити проблеми регіональної безпеки. Особливо в тих аспектах, які стосуються долі кримських татар. Нещодавно Ердоган передав президенту РФ Володимиру Путіну список кримських татар, на звільненні яких наполягає Україна», - заявив радник голови ОПУ Михайло Подоляк (rbc.ua).
Росія одразу напружилася, бо їй не цікаво розв’язання проблеми сходу України. Не для того вона розпочинала війну проти нашої країни й окупувала частину її території. «Росія не є стороною конфлікту щодо Донбасу, тому знайти рішення на такому саміті буде не можна. Є лише дві сторони конфлікту – Київ та "ЛДНР"», заявив прессекретар президента РФ Дмітрій Пєсков.
Представники путінського режиму на кожному кроці повторюють про те, що вони не є стороною конфлікту. Це свідчить про відсутність результату в нав’язуванні брехні всьому світу, тому в Кремлі вирішили брехати більше і частіше. Всі цивілізовані країни давно вже говорять про війну Росії проти України, або конфлікт між РФ та Україною. Тобто Кремль є стороною в цьому конфлікті, а не якийсь там посередник. Власне про це заявив і турецький президента: ні про які «ДНР» чи «ЛНР» він не згадував, Ердоган чітко артикулював – Туреччина готова бути посередником у конфлікті Росії та України.
«Туреччина з самого початку окупації Росією Криму дуже активно підтримує Україну, вона одна з перших заявила про це офіційно, - коментує «Дню» Андрій РИЖЕНКО, експерт Центру оборонних стратегій, капітан 1-го рангу запасу ВМС України. – Сьогодні Туреччина – це регіональний лідер, вона активно показала себе під час війни між Азербайджаном і Вірменією. В цій війні Туреччина здобула авторитет і набрала більше дивідендів, ніж Росія, і тим паче Іран. Безумовно, існують певні суперечності між Туреччиною і НАТО. Наскільки мені відомо, Альянс працює над тим, щоб ці суперечки подолати. Переконаний, Ердоган також зацікавлений у стабільності в своєму регіоні. Туреччина, попри домінацію ісламу, є світською країною і поділяє цінності Заходу. Разом з тим вона в певних аспектах залежна від РФ, зокрема від енергоносіїв, торговельних операцій, туристів тощо».
Наскільки реальним є турецьке посередництво в конфлікті між Росією і Україною при небажанні Москви? «Ердоган включається у велику гру навколо України. Його пропозиція стати посередником між Києвом та Москвою — чіткий сигнал Кремлю про те, що Туреччина більше не буде спокійно спостерігати за можливою зміною балансу сил у Чорному морі, - пише у ФБ Єгор ЧЕРНЄВ, народний депутат України. - Заява турецького президента збіглась у часі з активізацією Великої Британії, яка перекидає сотні одиниць військової техніки на нову базу НАТО поблизу німецького Падеборна та надсилає сигнали про готовність направити свій спецназ до України. І цей збіг не є дивним, якщо врахувати, що Лондон та Анкара є особливими партнерами, а один із традиційних напрямів британської політики — всебічне посилення та підтримка Туреччини в Чорноморському регіоні. Британія прагне перетворити Туреччину на ключового гравця в цьому регіоні для стримування та витіснення звідси Росії, і останнім часом ці зв'язки тільки зміцніли. Достатньо лише згадати, що Велика Британія після виходу з ЄС погодилася підписати з Туреччиною угоду про зону вільної торгівлі, а колишній британський посол у Туреччині Річард Мур, який також вважається особистим другом Ердогана, очолив британську розвідку Мі-6».
«У Кремлі чудово знають про існування неформального альянсу Великої Британії, Туреччини та України для стримування Росії в Чорному морі та Східній Європі, - пише далі народний депутат. - Але вперше Ердоган дозволив собі прямо втрутитися і зробити політичну заяву, в якій він поставив себе вище Путіна, адже висловив готовність судити його дії як арбітр. Звичайно, в Москви немає жодних сумнівів щодо того, кого підтримає Ердоган, який до того активно долучився до Кримської платформи. Тому речник Кремля Пєсков поспішив відмовитися від пропозиції Ердогана під приводом того, що РФ нібито не є стороною конфлікту. Але відмова Кремля не має жодного значення, адже Ердоган, найімовірніше, і не розраховував на позитивну відповідь. Не настільки він наївна людина. І менш за все він схожий на доброго кота Леопольда, який прагне всіх примирити».
У чому ж тоді турецький інтерес? «Його (Ердогана. – Ред.) рішуча зовнішня політика в останні роки була спрямована виключно на поширення впливу Туреччини в усьому регіоні, відновлення статусу «головної мусульманської країни», якою була Османська імперія, - вважає Єгор Чернєв. - І тепер, після публічної відмови Кремля від посередницьких послуг Ердогана, турецький президент отримав можливість стверджувати, що Росія не зацікавлена в мирному процесі та розпочати власну гру. Тому мета цієї заяви Ердогана — оголосити про свої претензії на активну участь у процесі врегулювання безпекової кризи в Чорноморському регіоні. Тепер він може поступово посилювати риторику та дії в цьому напрямку, роблячи їх усе більш активними та жорсткими щодо Росії. Ердоган рухається повільно, обережно та розважливо, але невблаганно до своєї мети — витіснення Росії з Чорноморського регіону, спираючись на підтримку Великої Британії та за активної участі України. І це означає, що наші сили зростають».
Із іншого боку, давайте як припущення поставимо таке запитання – чи має Україна остерігатися Туреччини, яка веде особисту гру і може мати свої плани на Крим, враховуючи історичне минуле, чинник кримських татар, амбіції тощо? Таке питання в Україні також звучить.
«Туреччина має свої інтереси в зовнішній політиці, але вони не дозволяють собі змінювати кордони, які були погоджені багатьма міжнародними угодами, - каже Андрій Риженко. - Щодо Криму, Туреччина, наприклад, у свій час дуже позитивно сприйняла рішення уряду України щодо повернення кримських татар на їхню історичну батьківщину. Тому не можу сказати, що Туреччина претендує на Крим, хоч і багато чого зробила для кримських татар. Там є розуміння цивілізованого характеру співіснування. Чого немає в Росії, в якій домінує ідея відновлення Радянського Союзу. З нашого ж боку, є проблема виховання стратегічних лідерів, які могли б широко і далекоглядно дивитися на наші перспективи. На Заході цьому присвячується окремий освітній процес».
Кожна самодостатня країна має свій інтерес, який вона захищатиме, виходячи з наявних у неї ресурсів і можливостей. Україна не є винятком. Першочергове наше завдання – це внутрішнє зміцнення і звільнення від окупації ОРДЛО та Криму. Ми маємо великий потенціал для нарощування власних економічних, безпекових та геополітичних можливостей з претензією на регіональне лідерство. Для цього потрібно бути сильними зсередини і наступальними ззовні, тоді з Україною рахуватимуться і конкуренти, і вороги.
Поки готувався номер, «прилетіла» ще одна новина, яку також можна вважати своєрідною відповіддю Кремля на заяви Ердогана, а головне – на активну політику України з деокупації наших територій, зокрема кримського півострова. Після вчорашніх заяв самопроголошеного президента Білорусі Александра Лукашенка про готовність його диктатури брати участь у війні проти України на боці Росії, вразі нової серйозної ескалації, схоже, патрони з Кремля таки дотиснули нелегітимного і змусили його визнати Крим.
«Раніше я говорив, що Крим де-факто російський, а після референдуму (мається на увазі фейковий референдум 16 березня 2014 р., який РФ провела в Криму – ред.) він і де-юре став таким», — зазначив Лукашенко в інтерв’ю кремлівському агентству «Росія сегодня», додавши, що він має право відвідувати півострів незалежно від того, «під чиїм керівництвом він перебуває». Також диктатор заявив, що розпочати таку поїздку він хотів би з відвідин Севастополя.
Що ж, для спецслужб Росії – це чудовий привід розгорнути чергову пропагандистську кампанію, яка буде спрямована на внутрішній ринок та деякі країни СНД. Бо від того, що Кремль змусив свого васала визнати Крим російським, на приналежність півострова в міжнародно визнаних кордонах це ніяк не вплине. Та і хіба може невизнаний президент, який 27 років тримає в ярмі власний народ, визнавати приналежність комусь тих чи інших територій. Для цивілізованих країн Крим і надалі залишатиметься українським.
