Володимир Путін вирішив оголосити економічну війну Євросоюзу. На нараді з членами уряду він повідомив: «За останні кілька тижнів, як ви знаєте, низка західних країн ухвалила нелегітимні рішення щодо так званого заморожування російських активів, і цей «колективний Захід» фактично підвів межу під надійністю своїх валют – про це теж ми вже говорили, – перекреслив довіру до цих валют. І Сполучені Штати Америки, і ЄС оголосили в принципі дефолт справжній щодо своїх зобов'язань перед Росією. І тепер у світі кожен знає – так-то підозрювали, а тепер знає кожен, що зобов'язання в доларах та євро можуть бути не виконані. Вже давав визначення подібним діям, не вдаватимуся зараз до деталей, але цілком очевидно, що у зв'язку з цим постачати наші товари до Європейського союзу, Сполучених Штатів й отримувати оплату в доларах, євро, низці інших валют немає для нас уже жодного сенсу. Тому мною ухвалено рішення в найкоротший час реалізувати комплекс заходів щодо переведення оплати – почнемо з цього, з нашого природного газу – переведення оплати нашого природного газу, що поставляється в так звані недружні країни, на російські рублі, тобто відмовитись від використання в таких розрахунках усіх валют, що скомпрометували себе. При цьому хочу окремо відзначити, що Росія продовжить, безумовно, постачати природний газ відповідно до обсягів та за цінами, за принципами ціноутворення, зафіксованими в укладених раніше контрактах. На відміну від деяких колег ми цінуємо свою ділову репутацію надійного партнера та постачальника. Зміни стосуватимуться лише валюти платежу, яка буде змінена на російські рублі. Прошу Уряд дати відповідну директиву «Газпрому» щодо внесення змін до чинних контрактів. При цьому всім закордонним споживачам має бути надано можливість здійснювати необхідні операції, і потрібно створити для них зрозумілу, прозору процедуру проведення платежів, включно з придбанням російських рублів на внутрішньому валютному ринку. Прошу Банк Росії спільно з Урядом у тижневий термін визначити порядок здійснення таких операцій».
Ця заява призвела до зростання курсу рубля, але які її довгострокові економічні та політичні наслідки? Зрозуміло, що вона приурочена до візиту до Європи президента США Джо Байдена на майбутній саміт НАТО та ймовірного ухвалення п'ятого пакету санкцій проти Росії на саміті Євросоюзу, у зв'язку з чим обговорюється можливість запровадження антиросійського нафтового ембарго. Найближчими днями продаж російського газу за рублі призведе до зміцнення позицій рубля, а надалі все залежатиме від відповіді Заходу. Якщо Євросоюз прийме російські умови, то для того, щоб купувати рублі за євро та долари, ЄС доведеться так чи інакше порушувати свої фінансові санкції або скасовувати частину з них. На цьому, мабуть, і будується розрахунок Путіна. Проте в Австрії вже заявили, що продовжуватимуть купувати російський газ за євро. Також міністр економіки Німеччини стверджував, що продаж російського газу за рублі – це порушення умов чинних контрактів. Тому не можна виключити, що Євросоюз відмовиться платити за газ у рублях. Тоді Москва матиме дуже складний вибір. Зима в Європі скінчилася. Настала досить тепла весна, коли споживання газу падає. Водночас до пікового періоду літньої спеки, коли газ знадобиться, щоб виробляти електроенергію для роботи кондиціонерів, ще далеко. Тому в найближчі 2-3 місяці відсутність чи скорочення постачання російського газу не буде для Євросоюзу критичним. Росія, звичайно, може піти на принцип та взагалі відмовитися від поставок газу, якщо за них платитимуть доларами або євро, а не рублями. Однак тоді вельми ймовірною відповіддю Євросоюзу стане нафтове ембарго проти Росії, а це поставить російську економіку на межу виживання. Водночас, якщо Євросоюз та Росія якимось чином домовляться про оплату постачання газу, то запровадження нафтового ембарго з боку ЄС найближчим часом стане малоймовірним.
Також Москві доведеться розв’язувати складну проблему з лізинговими літаками «Аерофлоту» та інших російських авіакомпаній. Іноземні власники вже вимагали повернення понад 500 таких літаків. Тут у російської влади вибір складний. Можна просто націоналізувати зазначені літаки, а потім використовувати їх тільки на внутрішніх лініях. Однак у цьому випадку «Боїнг», «Ербас» та інші власники літаків припинять їхнє регламентне обслуговування, оновлення програмного забезпечення, ремонт та постачання запчастин. Можна також спробувати викупити всі літаки, на що потрібно приблизно 20 млрд доларів. Тоді обслуговування літаків компаніями-виробниками, мабуть, збережеться. Проте через санкції значно скоротилася кількість зовнішніх рейсів «Аерофлоту» та інших російських компаній, і постає питання, чи їм потрібно в таких умовах стільки авіалайнерів. Та й сума в 20 млрд доларів не маленька, особливо за умов арешту значної частини активів Центробанку Росії.
З'являються вже деякі непрямі ознаки кризи російської влади. Майже два тижні, з 11 березня, не з'являються на екранах телевізора та на публічних заходах міністр оборони Росії Сергій Шойгу та начальник Генерального штабу російських збройних сил Валерій Герасимов, хоча раніше вони, особливо Шойгу, досить часто миготіли на телеекранах. Ходять чутки про серцевий напад російського міністра оборони. Це може бути ознакою прийдешньої або вже існуючої опали. Обох генералів армії можуть зробити цапами-відбувайлами за вкрай невдалі дії російської армії у війні проти України. Приклади в радянській історії були в епоху Сталіна. Після невдалих боїв із японцями біля озера Хасан у серпні 1938 року, через два з невеликим місяці після їхнього завершення, було заарештовано колишнього командувача Особливої Далекосхідної армії маршала Василя Блюхера. До неминучого розстрілу за звинуваченням у змові та шпигунстві на користь Японії він не дожив, забитий до смерті під час слідства. Після провальної для Червоної Армії радянсько-фінської війни 1939-1940 років свої пости втратили нарком оборони маршал Климент Ворошилов та начальник Генерального штабу РККА Борис Шапошников. Ворошилова зняли з посади за два місяці після закінчення «Зимової війни». Проте репресій він не зазнав, зберігши довіру Сталіна та залишившись членом Політбюро. Шапошникова зняли з посади через п'ять місяців після завершення війни, причому, щоб підсолодити пігулку, за цю війну він отримав звання маршала, а після усунення з посади начальника Генштабу був призначений заступником наркома оборони. Довіри Сталіна Шапошников не втратив і невдовзі після німецького нападу СРСР знову отримав посаду начальника Генерального штабу. Після невдалого для Червоної Армії початку Великої вітчизняної війни за наказом Сталіна розстріляли командувача Західного фронту генерала армії Дмитра Павлова та ще низку генералів. Сталін також мав думку після програшу Смоленської битви розстріляти начальника Генерального штабу генерала армії Георгія Жукова, майбутнього «маршала перемоги», але Молотов, Берія та інші члени Політбюро переконали генсека просто зняти Жукова з посади начальника Генштабу і призначити командувачем Резервного фронту. Підозрюю, що доля Шойгу та Герасимова може виявитися ближчою до долі маршала Блюхера та генерала Павлова, ніж до долі Ворошилова та Шапошникова. Тут жодних варіантів виключати не можна.
Ще однією знаковою подією став відхід з посади спеціального представника президента РФ у зв'язках з міжнародними організаціями для досягнення цілей сталого розвитку та від'їзд із Росії Анатолія Чубайса, який відіграв значну роль у приході до влади Путіна. Ця людина володіє неймовірним політичним чуттям і зараз дуже схожа на розумного щура, який першим біжить із корабля, що тоне.
