Вчора мені на пошту прийшов цей прес-реліз. Вважаю нагально важливим його опублікувати.
«13 травня проект «Побачити Україну: Docudays UA мандрує світом» стартував в Афінах. У ніч перед відкриттям менеджери Exile Room, головної фестивальної локації у Греції, відмовилися проводити фестиваль на своїй території, злякавшись заклику радикальних угруповань зібратись на мітинг протесту під стінами закладу. В екстреному порядку організатори заходу були змушені звернутися до Посольства України в Греції з проханням провести покази і дискусії в їхньому приміщенні.
Ввечері 13 травня паралельно з відкриттям, на якому був показаний фільм «Євромайдан. Чорновий монтаж», під стінами Exile Room все ж таки зібрався мітинг з участю проросійських сил, які називають себе «грецькими антифашистами». Після мітингу колона молодиків рушила у бік галереї, де за тиждень мусила відкритися фотовиставка Олександра Глядєлова «Чуєш, брате?». Вони залякували власників галереї і звинувачували їх у підтримці українських нацистів.
Наразі місцеві радикальні джерела поширюють про проект «Побачити Україну» неправдиву інфомацію, перекручують факти і звинувачують у намаганні обрехати жителів Криму та Донбасу. Хоча у програмі показів немає жодного фільму на подібну тему.
«На прикладі ініціативи Docudays UA з культурної дипломатії ми побачили, як ведеться інформаційна кампанія проти України і як важливо не піддаватися на провокації, і не вірити, що греки ворожо ставляться до українців. Це не так. Проросійські сили зумисне створюють цей міф, намагаючись пересварити між собою дві країни. Саме тому незважаючи на труднощі ми провели першу частину фестивалю у Греції», — пояснює Ольга Бірзул, pr-менеджерка «Побачити Україну: Docudays UA мандрує світом».
Протягом трьох днів глядачі в Афінах мали змогу подивитися фільми «Євромайдан. Чорновий монтаж», короткометражні фільми українських режисерів: «Медик іде останньою» Світлани Шимко та «Сери та сеньйори» Олександра Течинського. Крім того відбулася дискусія «Куди прямує Україна після Євромайдану» з участю українсько-грецьких експертів: філософа Володимира Єрмоленка, журналістки Тетяни Огаркової, професора з геостратегії Нікоса Лігероса та історика Міхаліса Варласа.
«Дискусія вразила, перш за все, зацікавленістю аудиторії. У людей було багато питань щодо стану справ в Україні, боротьби з корупцією, сили українського суспільства, а також російської агресії, причин анексії Криму та майбутнього Донбасу, — говорить Тетяна Огаркова (Український кризовий медіа-центр, Громадське ТБ). — Ми говорили також про складнощі пояснення європейського вибору України в Греції — країні з потужними євроскептичними настроями».
Команда фестивалю щиро вдячна за допомогу Асоціації української діаспори «Українсько-грецька думка» в організації показів «Побачити Україну: Docudays UA мандрує світом», а також Посольству України, яке надало місце для проведення подій. Наразі команда «Побачити Україну» призупиняє другу частину проекту, заплановану на 27—29 травня, з метою пошуку безпечних локацій.
Docudays UA — єдиний в Україні міжнародний фестиваль документального кіно про права людини. Він проходить щороку в останній тиждень березня у Києві. По завершенні Docudays UA традиційно представляє найкращі фільми в регіонах України під час Мандрівного фестивалю. Покази тривають із жовтня до грудня (включно). Фестиваль — неполітичний та некомерційний».
Від себе лише додам, що маю безліч друзів, котрі тією чи іншою мірою дотримуються лівих переконань — анархістських чи соціалістичних. Тож добре знаю, що для дійсно послідовного лівака не може бути більшої дикості, ніж підтримувати — в будь-якій формі — ультранаціоналістичний, ксенофобний, агресивний російський імперіалізм. Саме тому слово «ліві» у заголовку взято в лапки. На жаль, значна частина отих «лівих» у Європі перетворилася на слухняну обслугу Путіна. Через гроші або чи зі щирого дрімучого невігластва — не так важливо. Головне, що вони в цьому та в багатьох інших моментах стали геть невідрізнювані від європейських нацистів, проти яких начебто ведуть таку запеклу боротьбу.
