10 травня ввечері у Вашингтоні очікувалась перша після вступу на посаду зустріч президента США Дональда Трампа з головним російським дипломатом Сергієм Лавровим. І ця подія, як відзначив телеканал Foxnews, означатиме найвищий особистий контакт віч-на-віч американського лідера з представником Росії. Нагадаємо, що до цього минулого місяця держсекретаря Рекса Тіллерсона приймав у Москві російський президент. Причому, згідно з повідомленням телеканалу, переговори Трампа з Лавровим мають відбутись після того, як держсекретар Рекс Тіллерсон проведе зустріч з російським міністром. Точно так саме як це було під час візиту глави американського зовнішньополітичного відомства до Москви.
Зрозуміло, що нас цікавить, чи порушуватиметься під час переговорів Лаврова з американським керівництвом тема України. Голова Євразійського центру Діну Патричі в Американській Раді, екс-посол США в Україні Джон ГЕРБСТ у коментарі «Дню» висловив переконанння, що держсекретар Тіллерсон порушить тему України та Сирії на переговорах з міністром закордонних справ РФ Лавровим. На його думку, глави зовнішньополітичних відомств також будуть обговорювати можливу майбутню зустріч президентів Путіна та Трампа, а також можливо і питання, де США і Росія можуть знайти шляхи до співпраці у таких сферах як контроль над озброєннями, боротьба з тероризмом і поширенням наркотиків.
Однак тут є ще інший цікавий поворот. Виявляється, що у Вашингтоні з 8 по 10 травня з візитом перебуває міністр закордонних справ України Павло Клімкін, у якого чомусь не заплановано зустрічі з держсекретарем США. Згідно з повідомленням на сайті українського МЗС, міністр здійснює візит до американської столиці «для участі у засіданні Базової групи Мюнхенської конференції з питань безпеки, у ході якої обговорить з учасниками заходу сучасну безпекову ситуацію на сході України та її вплив на безпеку Європи в цілому».
Як стало відомо, Клімкін зустрівся із заступницею помічника Держсекретаря США Бріджит Брінк, яка підкреслила незмінну позицію Адміністрації США щодо підтримки України, її суверенітету та територіальної цілісності, наголосивши при цьому на важливості продовження курсу реформ в нашій державі. Примітно, що ця зустріч відбулась не у Держдепі, а у посольстві України у рамках відзначення 25-річчя дипломатичних відносин між Україною та США.
І тут не можна не звернути уваги на заяви нашого дипломата номер один, які лунають з Вашингтону. Зокрема, у програмі «ТСН.
Ранок» на каналі «1+1» Клімкін заявив, що держсекретар США Рекс Тіллерсон виступить адвокатом (?!) України у переговорах з Росією, а Вашингтон може долучитися до «нормандського формату». За словами міністра, Тіллерсон зараз розуміє не просто загалом логіку нашої спільної позиції, а й усвідомлює деталі. «Зараз справа за тим, щоб він тиснув на Лаврова, я дуже сподіваюся, що це йому вдасться... Ми дуже детально поговорили по телефону, можливо, варто буде зустрітися за результатами останніх контактів з російською стороною», — цитує телеканал слова Клімкіна.
По-перше, дивним виглядає прагнення Києва весь час шукати адвокатів. І це при тому, що США є нашим стратегічним партнером, який давав гарантії безпеки відповідно до Будапештського меморандуму.
По-друге, ніколи телефонні розмови не було кращим за спілкування віч-на-віч.
І по-третє, не дарма кажуть: краще раз побачити, ніж сто раз почути. Іншими словами, більше ніж провалом можна вважати те, що Києву досі не вдалося запросити з візитом держсекретаря США в Україну, щоб він переконався на власні очі, яка ситуація в Україні і зокрема на Донбасі.
«День» звернувся до директора Інституту світової політики Альони ГЕТЬМАНЧУК з проханням прокоментувати значення для України зустрічей Лаврова у Вашингтоні і розповісти, що потрібно робити Україні, аби залишатися в пріоритетах зовнішньої політики США.
«УКРАЇНІ ПОТРІБНО ВИКОРИСТОВУВАТИ КОЖЕН ПРИВІД, ЩОБ ДОНЕСТИ ДО БІЛОГО ДОМУ ДОКАЗИ ДЕСТРУКТИВНОЇ ПОЗИЦІЇ РОСІЇ...»
— Зустріч Трампа та Лаврова у разі, якщо таки матиме місце — непогана ін’єкція тверезості для України. Попри конфронтаційну риторику і низку розчарувань в американсько-російських відносинах, варто пам’ятати: Україна сьогодні, як у сендвічі, затиснута намірами та діями двох непередбачуваних міжнародних гравців у Москві та у Вашингтоні. Відтак, ми повинні постійно бути готовими до того, що в якийсь момент ця непередбачуваність може працювати для нас як зі знаком плюс, як це відбувалось останнім часом у випадку дипломатичного напруження на фоні хімічної атаки в Сирії та реакції на неї Дональда Трампа, але може в будь-який момент спрацювати і зі знаком мінус. На те вона і непередбачуваність.
Також важливо не забувати про кілька речей. По-перше, допоки Росія сприйматиметься у Вашингтоні принаймні як потенційний партнер у вирішенні важливих для США міжнародних питань, доти ми не можемо виключати будь-якої домовленості між двома країнами. Але ця домовленість необов’язково відбудеться за рахунок інтересів України. Тобто, швидше за все, доречніше говорити не про «велику оборудку», яку давно намагається досягнути з американським президентом Путін, а про тестову домовленість між Кремлем і адміністрацією Трампа щодо співпраці у розв’язанні конкретної міжнародної кризи (скажімо, сирійської). Адже досягнута домовленість з Кремлем — необов’язково виконана Кремлем домовленість.
По-друге, кожна зустріч представника Росії з представником США — незалежно від рівня — це можливість для втілення на практиці стратегії Кремля за принципом: повна дискредитація України на міжнародній арені, повне політичне перезавантаження всередині України.
Саме тому Україні потрібно продовжувати й надалі використовувати кожен привід, щоб донести до Білого Дому докази деструктивної позиції Росії у питаннях врегулювання щодо Донбасу та окреслити наслідки політики Путіна для безпеки в євроатлантичному просторі загалом. Донести самим, як це намагається під час частих візитів до Вашингтона робити міністр закордонних справ Клімкін, так і з допомогою формування своєрідного пулу американських і міжнародних голосів за Україну. Так, був досягнутий певний прогрес у тому, щоб прояснити в деталях ситуацію на Сході України для держсекретаря Тіллерсона, що особливо важливо на фоні його постійного спілкування з Дональдом Трампом, чим не можуть похвалитись багато інших членів адміністрації. Позитивом є те, що практично продовжується практика попередньої адміністрації, коли після зустрічей з російським керівництвом, українська сторона інформується американськими партнерами про зміст розмов. Однак, зрозуміло також і те, що жодні телефонні розмови не можуть замінити візиту Тіллерсона до України.
