Схоже, що екс-держсекретар США, колишній радник глави Білого дому з питань нацбезпеки 92-річний Генрі Кіссінджер вирішив згадати молодість і знову помирити Америку з Росією. Нагадаємо, 43 роки тому він ініціював політику «розрядки» між США і СРСР, за що 1973 року отримав Нобелівську премію миру. Кіссінджер регулярно спілкується з російським лідером, однак не зрозуміло, який результат дають такі зустрічі. До цього вони зустрічалися у Москві в жовтні 2013 року. І буквально за кілька місяців Росія анексувала Крим, а потім розпочала агресію на сході України.
Жоден з експертів не може сказати, про що говорили Кіссінджер з Путіним, а також від кого: Білого дому чи когось з кандидатів у президенти США, приїжджав екс-держсекретар до господаря Кремля. Про це не повідомляє і прес-служба російського президента, яка лише оприлюднила факт зустрічі із супровідною фотографією на сайті.
Але можна напевно сказати, що світло на це питання проливає стаття Кіссінджера, яку опублікував сайт www.nationalinterest.org 4 лютого 2016 року (наступного дня після його зустрічі з Путіним. — Авт.). Показовою є назва статті: «Бачення Кіссінджером американсько-російських відносин: Росію слід сприймати як істотний елемент будь-якої нової глобальної рівноваги». Фактично за основу статті взято Примаковську лекцію, що Кіссінджер виголосив у фонді імені Горчакова у Москві.
Читачі можуть ознайомитися із статтею за цим посиланням.
Ми звертаємо увагу на те, яке місце відводить Україні автор Diplomacy та New World Order у контексті американсько-російських відносин.
«Як ми знаємо, у наших відносинах є низка спірних питань, серед нагальних це — Україна або Сирія. Впродовж останніх кількох років наші країни епізодично обговорювали ці питання без особливо помітного прогресу. У цьому не було нічого дивного, тому що обговорення здійснювалися поза узгодженими стратегічними рамками. Кожне з конкретних питань є виразником більшої стратегічної проблеми. Україна повинна бути вбудована в структуру європейської та міжнародної архітектури безпеки таким чином, щоб вона служила мостом між Росією і Заходом, а не була форпостом з однієї якоїсь сторони», — пише Кіссінджер.
А в останньому абзаці свого виступу екс-держсекретар фактично зізнається у меті свого візиту до Москви: «Я тут, щоб закликати до діалогу, який прагне об’єднати наше майбутнє, а не створювати нові конфлікти. А це вимагає поваги з боку обох країн до життєво важливих цінностей та інтересів сторін. Цього неможливо досягти за час, що залишився у нинішньої адміністрації США. Але такі спроби не можуть бути відкладеними в американській внутрішній політиці. Це може статися у разі готовності в Вашингтоні, і в Москві, в Білому домі і Кремлі вийти за рамки образ і відчуття жертви, щоб протистояти більшим викликам, з якими стикнуться обидві країни в найближчі роки».
Володимир ОГРИЗКО, екс-міністр закордонних справ України, голова Центру з вивчення Росії:
— Виступ Кіссінджера у Москві змушує згадати істину про те, що з віком психіка повертає людину до минулого, крізь призму якого вона бачить чи хоче бачити майбутнє. Мабуть, це відбувається і з Кіссінжером.
Дипломатична доля дала мені можливість чути його виступи у різних аудиторіях у різних столицях. Вже, звичайно, після того, як він відійшов від активних справ. Згадуючи їх та порівнюючи з останнім, виголошеним у Москві, можна дійти висновку, що політик, схоже, продовжує жити у полоні тих політико-стратегічних кліше, які панували у світі у 60-х — 70-х роках минулого століття.
Поділ світу між двома супердержавами (хоча якою там «супердержавою» був той СРСР?), зони так званих особливих інтересів, ідеологічна війна та конкуренція, гонка озброєнь — ці та інші «принади» минулого, здається, не полишають відомого американського політика.
Жодного слова про повагу до міжнародного права, жодного осуду тих, хто його порушує, визначення долі країн і народів замість них самих — хіба це можна назвати політичним мисленням, зовнішньополітичною концепцією ХХІ століття?
Мабуть, саме тому Кіссінджера так привітно зустрічають теперішні керманичі Росії, для яких право і мораль є абсолютно незрозумілими поняттями.
Не можу, разом з тим, не наголосити, що Кіссінджер є тією постаттю в американській політиці, яка не робить щось необдумано. Мене не залишає відчуття, що його візит до Москви може бути комбінацією, розіграною в ній самій: дивіться, приїхав сам Кіссінджер і пропонує поважати «легітимні права» Росії! А може бути й сигналом від певних політичних кіл США, які стоять за окремими кандидатами на президентських перегонах і дають Кремлю відповідні сигнали.
Але за будь-яких обставин концепція Кіссенджера — це вже далеке минуле. Надії повернути її у майбутнє — примарні. З цим ніяк не хочуть змиритися у Москві. Звичайно, можна і надалі наполягати і проводити цей безперспективний та самоізолюючий курс. Але у підсумку він виявиться самовбивчим.
Юрій ЩЕРБАК, дипломат, публіцист:
— Зараз багато західних аналітиків поділяються на тих, які вважають, що Україна чи прямо чи опосередковано має бути підпорядкована Росії і стати своєрідним проросійським мостом між Росією і Заходом. Інші вважають, що Україна має стати форпостом Заходу і перейти на сторону західного світу. Зокрема це пов’язано з тим, що ми проголосили європейську інтеграцію як головну стратегічну геополітичну мету України. У нас почалися процеси декомунізації, відходу від панування Росії, які є цілком зрозумілими, зважаючи на те, що проти України ведеться жорстка окупаційна війна з боку російського режиму.
Позиція пана Кіссінджера не є дивною, адже дуже багато разів він робив дуже контроверсійні заяви. Зокрема він говорив, що ні в якому разі Україна немає бути членом НАТО, а також виступав проти повороту України на Захід. Він дивиться крізь стару призму радянсько-американських відносин, коли Україна була інтегральною частиною Радянського Союзу. Очевидно, що це мислення залишилось у нього, хоча, на мою думку, сам розвиток подій у Сирії, коли Росія авіаударами по сирійських повстанцях зірвала переговори з врегулювання кризи, відкриє очі американцям на відносини з Росією. Адже Америка для Росії є ворогом №1 і ніхто не прикриє цього факту. Всім відома позиція Путіна, Росія є ворогом української незалежності. Дуже прикро, що позиція такої мудрої людини як Кіссінджер і певною мірою Бжезинського стає дуже нечіткою і, врешті-решт, вона не є продуктивною для самих США.
