Впродовж тривалого часу Німеччина намагалася демократизувати Росію, зокрема через програму «Партнерство заради модернізації». Зараз же головного її ініціатора — міністра закордонних справ Німеччини Франка-Вальтера Штайнмайєра — називають наївним. Програма, яка офіційно стала політикою ФРН щодо Росії в 2008 році, а через два роки і політикою ЄС з цього питання, очевидно, провалилась. Ще під час свого першого візиту до Москви як нового міністра закордонних справ Німеччини 14 лютого 2014 року Штайнмайєр говорив про розбіжності між Москвою та Берліном у визначенні верховенства права, висловлюючи в такий спосіб своє розчарування з приводу невиконаної обіцянки Медведєва модернізувати Росію. Зараз Берлін все більше стикається з втручанням Москви в його внутрішню політику, націленим на дискредитацію керівництва країни, особливо канцлера Ангели Меркель. Проте усвідомлення небезпеки з боку Росії до німецького суспільства приходить вкрай повільно.
Останні опитування громадської думки в Німеччині показують, що більшість громадян хоче хороших відносин з РФ. За це висловилися 95% опитаних фондом Корбера. «Коли йшлося про те, з якою країною німці хотіли б мати тіснішу співпрацю в майбутньому, частіше, ніж Росію, вони називали лише Францію», — йдеться в результатах опитування.
Таке позитивне ставлення німців до РФ виглядає вкрай дивно, оскільки політика останньої щодо Німеччини є доволі агресивною. Зокрема, німецьке суспільство теж потрапило під обстріл російської пропагандистської машини. Наприклад, жителів країни шокувала історія про 13-річну німецьку дівчинку російського походження Лізу, яку нібито зґвалтувала група мігрантів у Берліні. Історію розкрутили журналісти російського «Першого каналу», а незабаром її спростувала німецька поліція. Проте ЗМІ і після спростування продовжили розкручувати жалісливу історію. Проблема вийшла за межі простого обговорення на телебаченні, коли міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров звинуватив Німеччину в замовчуванні скандалу, а репортаж «Першого каналу» збурив масові протести етнічних росіян, яких у ФРН проживає близько трьох мільйонів, і тамтешніх активістів, які виступають проти мусульман. Цей випадок непоодинокий, інформаційну кампанію російські ЗМІ розгорнули і проти німецького канцлера Ангели Меркель.
Щодо дискредитації останньої, варто згадати про зв’язок Росії з крайніми правими та лівими партіями ФРН. Неодноразово звучали думки про те, що за крайньою правою партією «Альтернатива для Німеччини» ростуть російські вуха. Зокрема, про це заявила Аліна Полякова з Євразійського центру ім. Діну Патріціу в Атлантичній раді США. Сама партія такі закиди відкидає, проте цього мало, щоб переконати у відсутності певних планів Путіна щодо керівництва країни.
Якщо щодо зв’язку Росії з партією «Альтернатива для Німеччини» можуть виникати певні сумніви, то все значно простіше з колишньою комуністичною «Лівою партією», а також ксенофобським рухом PEGIDA. Зокрема, мітинги останнього не обходяться без російських триколорів, футболок із зображенням президента РФ та сумнозвісними закликами «Путіне, допоможи».
Не обійшлося і без шпигунства та кібератак з боку Росії. Ще близько року тому у Федеральній службі захисту конституції (BfV) Німеччини заявляли про те, що Москва посилила свою шпигунську діяльність в європейських країнах з часу початку кризи в Україні, а 13 травня цього року служба заявила про наявність даних, що свідчать про причетність Росії до низки організованих в країні кібернападів. «Кібератаки російських спецслужб є частиною міжнародних масштабних операцій, спрямованих на отримання стратегічної інформації. Деякі з цих операцій могли тривати від семи до одинадцяти років», — йдеться в комюніке BfV. Зокрема, за даними служби, Росія брала участь у минулорічній атаці на німецький парламент. Тоді кібернапад вимкнув мережу на кілька днів і загрожував знищенню великої кількості даних німецького уряду, а здійснила його фінансована російською державою хакерська група, яка відома під назвами Sofacy і APT28.
«День» звернувся до німецького публіциста, автора книги «Путінократія», який багато років очолював московське бюро інформаційно-політичного журналу Німеччини Focus, Бориса РАЙТШУСТЕРА, щоб дізнатися, чому більшість досі прихильно ставиться до Росії попри те, що вона активно працює над дестабілізацією ситуації в країні та дискредитацією демократичних сил.
«У НІМЕЧЧИНІ ВІДБУВАЄТЬСЯ ПОВІЛЬНИЙ ПРОЦЕС ЗМІНИ СТАВЛЕННЯ ДО РОСІЇ»
— Кількість тих, хто дивиться на РФ через рожеві окуляри, зменшується, але не так швидко, як нам би хотілося. На жаль, у Путіна дуже сильне лобі в Німеччині. Проте повільний процес є, ставлення німецького суспільства до Росії потихеньку змінюється. Російська пропаганда впливає приблизно на 20% населення, багато з інших 80% навпаки починають розуміти, яку загрозу становить РФ, пильність зростає.
Взагалі між німцями та росіянами традиційно були дуже хороші відносини, в Німеччині існує певна ідеалізація Росії. Навіть санкції не всі підтримують, є сильні настрої за їх відміну і подальшу дружбу між країнами. Це тривожні процеси, адже таке грубе порушення світового порядку, як напад на сусідню країну, не можна залишати без відповіді, це дуже небезпечно.
Причин того, що до Росії залишається хороше ставлення, кілька. По-перше, так склалося історично. РФ досі називають сусідом, багато хто ще не дуже розуміє, що між Росією та Німеччиною з’явилися інші країни. По-друге, в ФРН існує сильний антиамериканізм. Складається враження, що багато людей готові підтримати будь-кого, аби проти Америки. Це як в старому шлюбі, у німців є розчарування в США. Воно проявилося ще в часи Джорджа Буша-старшого. Багато хто втратив свій історичний компас, адже якщо дивитися, що було в НДР під керівництвом СРСР і в Західній Німеччині до об’єднання, то люди мали б розуміти, що до чого, але багато хто, все ж таки, не усвідомлює цього. По-третє, не всі настільки переконані демократи, як хотілося б. Багатьом подобається, як Путін керує країною, його авторитарний стиль. Крім цього, до великої частини правих і лівих досі не дійшло, що це вже не комуністичний режим, а теперішня Росія настільки капіталістична, що Обама, порівняно з Путіним, взагалі соціаліст. Дуже вагомим залишається і фактор «історичної вини». Це все ще одна з головних тем, дивовижно, наскільки російській пропаганді вдається підтримувати в Німеччині міф, що тільки Росія постраждала і лише перед Москвою має бути це почуття вини. Багато хто ще не усвідомив, що найбільше втрат зазнали Білорусь і Україна.
Що стосується впливу на Росію та повернення її в міжнародне правове поле, то вже зараз видно, що з Путіним можна розмовляти, лише жорстко реагуючи на порушення ним світового порядку, постійно нагадуючи про це і ніяк не поступаючись. Сама Україна навряд чи може якось вплинути на східного сусіда, зараз це дуже важко. Найважливіше для вас — наводити порядок у власному домі, адже українські політики дестабілізують ситуацію в своїй країні більше, ніж Путін. У країні має бути відданість ідеалам демократії, боротьба з корупцією, відхід від олігархічної системи, а зараз багато в чому відбувається з точністю до навпаки, і це йде на руку президенту РФ.
Загалом ми бачимо ситуацію, коли Росія робить кроки проти Німеччини, намагається дестабілізувати ситуацію в країні, а німці продовжують добре ставитися. Єдиний спосіб з цим боротися — побільше висвітлювати правдиву ситуацію в РФ, говорити про те, що насправді там відбувається.
