На тлі кризи з біженцями в Європі мало хто звертає увагу на те, що відбувається в самій Сирії. А там насправді йдеться про фактично пряме військове втручання Росії у ситуацію в цій країні.
The Times 3 серпня повідомила про те, що в репортажі про бої в районі Латакії, показаному на офіційному сірійському телеканалі, присутній новенький російський БТР-82А і чутно команди російською мовою.
Тим часом New York Times з посиланням на неназваних представників американської адміністрації написала у минулу п’ятницю, що Росія доправила в Сирію велику групу військових, а також диспетчерський центр ВПС, який розгорнули на воєнному аеродромі.
Минулої п’ятниці і сам президент Росії Володимир Путін визнав: «Ми надаємо Сирії достатньо серйозну підтримку технікою та підготовкою військових».
Уже в суботу пролунала офіційна реакція США на активізацію Росії в Сирії. Повідомлення про посилення російської воєнної присутності у Сирії викликають занепокоєння у США. Це може призвести до подальшої ескалації конфлікту, а також загибелі значної кількості мирних жителів, збільшенню потоку біженців та ризику конфронтації із коаліцією, що діє проти «Ісламської держави», заявив Держсекретар США Джон Керрі під час телефонної розмови з російським міністром закордонних справ Сергієм Лавровим.
Про російську військову присутність у Сирії пише і російська «Новая газета» у статті під заголовком «Друга гібридна. Навіщо Росія йде в Сирію». І справді, постає запитання навіщо Росії йти у Сирію за тридев’ять земель? Адже досі не врегульовано ситуацію на Донбасі, яку спричинила російська агресія.
«День» звернувся до завідувача відділу Історії країн Азії та Африки Інституту Всесвітньої історії НАН України, віце-президента Всеукраїнської громадської організації «Український центр ісламознавства» В’ячеслава ШВЕДА з проханням прокоментувати, що означає збільшення російської військової присутності у Сирії і відповідно зміщення акценту світової спільноти на врегулювання сирійської кризи.
«КРЕМЛЬ УСВІДОМЛЮЄ, ЩО АСАД ПРИРЕЧЕНИЙ І ТОМУ НАМАГАЄТЬСЯ НЕ ВТРАТИТИ КОНТРОЛЬ НАД МАЙБУТНІМИ ЗМІНАМИ У СИРІЇ»
— Насамперед надзвичайну активізацію військової діяльності Росії в Сирії треба розглядати в загальному контексті тих проблем, з якими зараз стикнувся путінський режим. А він фактично опинився в стані ізоляції, його практично викинули з пристойного товариства, зокрема із G8. І тому Путін відчайдушно шукає спроби повернутися знову в це товариство, пом’якшити тягар міжнародних санкцій, щоб Росію знову визнали складовою цивілізаційного світу. І для цього путінський режим намагається сьогодні передусім використати ситуацію на Близькому Сході, у центрі якої сирійська криза.
Останні кілька місяців спостерігаються спроби Кремля стати складовою частиною боротьби з «ІДІЛ» («Ісламська держава Іраку та Леванту»). Росіяни б’ють себе в груди і заявляють, що без Росії ця боротьба не буде успішною, а вони хочуть допомогти міжнародному співтовариству. Але водночас особливість російського плану боротьби з «ІДІЛ» полягає в тому, щоб у центрі нової антиІДІЛівської коаліції має бути режим Асада.
Але лідери Саудівської Аравії, Об’єднаних Арабських Еміратів та Єгипту, які побували з візитами в Москві, заявили, що вони різко виступають проти того, щоб Башар Асад брав участь в антиІДІЛівській коаліції. Зокрема, вони дали чітко зрозуміти, що головний сенс путінського плану врятувати режим Асада.
Тут можна згадати про такий чинник. Путіну немає з чим приїхати на чергову Генасамблею ООН. А тут він може предстати в ролі головного борця з «ІДІЛ» і проголосити на трибуні ГА про свої плани формування антиІДІЛівської коаліції, в якій провідну роль відіграє Росія. Таким чином Кремль хоче замулити очі світовій громадськості, щоб на Росію знову дивились, як на ключову державу, яка дуже серйозно впливає на світову політику і причому не лише безпосередньо біля своїх кордонів, а десь далеко за тисячі кілометрів, у вузлових точках світової політики як Близькосхідний регіон.
Мені здається, що Росія знову пішла на авантюру і фактично засилає військові підрозділи, які безпосередньо беруть участь у боях. А це означає, що настала нова фаза втручання Росії у зовнішньополітичні питання, зокрема й на сирійському фронті. Це також є свідченням того, що Росія прекрасно розуміє, що режим Башара Асада тримається буквально на волосині. Кремль усвідомлює, що Асад приречений і тому намагається не втратити контроль над майбутніми змінами у Сирії.
Під час переговорів з президентом Єгипту в Москві, зусилля Росії були спрямовані на те, щоб зробити відхід Асада під керівництвом Сирії поступовим, щоб не втратити контроль над ситуацією. Фактично Росія в особі Єгипту шукає нові бази, бо розуміє, що рано чи пізно їй усе ж таки доведеться покинути Сирію. Тому Москва шукає засоби, щоб зберегти свої бази у Близькосхідному і Середземноморському регіонах, використовуючи при цьому пам’ять про часи радянсько-єгипетської дружби за Насера і відновлюючи стратегічне військове співробітництво з Єгиптом з метою отримання у цій країні військових баз для розміщення російських кораблів.
Багато говориться про те, що нібито Сполучені Штати можуть розміняти Україну на Сирію, що Росія примушує Захід і близькосхідний політикум взяти її як головного гравця у боротьбі проти «ІДІЛ». А у відповідь американці мають заплющити очі на «пустощі» Росії на українському напрямку і, можливо, навіть допомогти вийти з цієї тупикової ситуації в Україні таким чином зберігши обличчя путінському режиму, який постав би перед російським суспільством таким, що вміє досягати своїх цілей і з яким рахуються в усьому світі.
«США ПРЕКРАСНО РОЗУМІЮТЬ СУТЬ ЦІЛЕЙ, ЯКІ СТАВИТЬ ПЕРЕД СОБОЮ РОСІЯ У СИРІЇ»
— І що, справді, може відбутися такий розмін?
— Мені здається, що ні. Ось, наприклад, ми бачимо останню заяву Держсекретаря Керрі, який висловив стурбованість Вашингтона щодо повідомлень про майбутнє розгортання російських військ у Сирії. Американці сьогодні дуже уважно стежать і мають усю повноту інформації, наскільки глибоко увійшла Росія на територію Сирії своїми військами. Те, що такі заяви лунають у дипломатичному стилі, не означає, що вони не готуються до того, щоб нейтралізувати негативні наслідки фактично прямого російського військового втручання. Керрі так і сказав, що це військове втручання Росії матиме негативні наслідки щодо Сирії.
І тут я хотів би звернути увагу на те, що цими днями у США з візитом побував король Саудівської Аравії Салман. Думаю, що в ході переговорів у Білому домі вироблялась позиція США та їхніх союзників у близькосхідному регіоні щодо врегулювання ситуації в Сирії.
Із іншого боку США постійно заявляли, що питання підтримки України у боротьбі з російською агресією за свою територіальну цілісність є принциповим питанням для Вашингтона. А вони принципами не торгують. Тож, я думаю, що такі заяви про підтримку США є обнадійливими.
І Сполучені Штати прекрасно розуміють суть цілей, які ставить перед собою Росія у Сирії. Вони будуть проробляти дієвий комплекс заходів, щоб нейтралізувати вірогідні неминучі і негативні наслідки такого прямого втручання.
«ЄС І США ТА УСЯ СВІТОВА СПІЛЬНОТА НЕСЕ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ВСЕ, ЩО ВІДБУВАЄТЬСЯ У БЛИЗЬКОСХІДНОМУ РЕГІОНІ»
— У минулу п’ятницю російський президент, коментуючи кризу з біженцями в Європі, сказав, що це плата Європи за союз із США...
— Чого тільки в Росії не видумують про підступні дії США. Це у них традиційно: щоб не відбувалось — у всьому винні Сполучені Штати. А можна поставити питання, а хто стільки десятків років підтримував, наприклад, режим Каддафі. Скільки тоді було поставлено зброї, радників. Скільки зусиль докладав режим Путіна, щоб зберегти при владі Каддафі замість того, щоб допомогти лівійському народу реформувати свою країну на демократичному напрямі. А коли в цій країні стався вибух, то тепер винні США та ЄС.
Звичайно, ЄС і США та уся світова спільнота несе відповідальності за все, що відбувається у Близькосхідному регіоні. Але звалювати всю провину на США і ЄС це — просто відволікати світову думку від справжніх мотивів і чинників, які призвели до такої ситуації.
У мене донині перед очима ця маленька дитинка, яку викинуло на берег моря, яку називають тепер близькосхідне ангелятко. Це спільна драма усієї людської спільноти.
— До речі, Британія не хотіла приймати сирійських біженців, а після публікації цього знімку на перших шпальта газет оголосила про намір прийняти 16 тис. осіб. Постає запитання, чому Росія маючи таку величезну неосвоєну територію не запросить сирійських біженців?
— Отож воно. Російське суспільство внаслідок такої могутньої інтенсивної антиамериканської пропаганди протягом десятка років звикло «поглинати» все про ці страшні підступні дії американського імперіалізму в усіх куточках світу. Такі звинувачення це — фейкова пропаганда адресована російським споживачам. І водночас Путін намагається знайти шляхи, щоб викарабкатися з цієї ізоляції, в яку він загнав себе унаслідок агресивної політики щодо України.
