1 березня цього року посаду директора Центру інформації та документації НАТО в Україні (ЦІДНУ) обійняла словачка Барбора Маронкова. Вона з 2006 року працює в НАТО і добре обізнана з роботою громадської дипломатії і тим, як працюють неурядові організації. За традицією нова очільниця ЦІДНУ обрала газету «День», щоб дати перше інтерв’ю українським ЗМІ. Оскільки серед частини українців, щоправда, дедалі меншої, існує міф про НАТО як агресивний блок, то розмову з пані Маронковою ми розпочали з прохання кількома реченнями пояснити, чому Організація Північноатлантичного договору є актуальною сьогодні та яка мета її існування, а також що робить Відділ публічної дипломатії НАТО для поліпшення іміджу Альянсу у світі.
«НАТО ДОВЕЛО СВОЮ ЗДАТНІСТЬ АДАПТУВАТИСЯ»
— Із моменту свого створення 1949 року НАТО було покликано гарантувати мир і безпеку своїх держав-членів і їхнє населення. Втім, НАТО також еволюціонувало і адаптувалося до новітніх викликів у галузі безпеки: на зразок наших операцій із врегулювання криз у 1990-х на західних Балканах, нашої місії в Афганістані, після терористичних нападів 11 вересня, операції з боротьби з піратством поблизу узбережжя Африканського Рогу, розбудови потенціалу в галузі кіберзахисту й енергетичної безпеки та багато іншого. Отже, НАТО довело свою здатність адаптуватися.
Після завершення холодної війни НАТО простягнуло руку дружби колишнім членам Варшавського договору, прагнучи розвивати партнерство, допомогти їм у здійсненні реформування оборонних і безпекових структур, а також запропонувати можливість вступу до Альянсу тим із них, що бажали набути членства і були готові докласти зусиль для досягнення критеріїв організації. Сьогодні до складу НАТО входять 28 держав-членів, невдовзі до Альянсу приєднається 29-й член, Чорногорія. Наша мережа партнерських відносин охоплює весь світ. До того ж НАТО розвиває тісні робочі відносини з багатьма міжнародними та регіональними організаціями — таким, як ЄС, ООН, ОБСЄ, Африканський Союз тощо.
Управління громадської дипломатії НАТО запроваджує програми, які покликані охопити мільйони громадян як в країнах-членах, так і в державах-партнерах, маючи на меті надати інформацію про НАТО і її політику, місії й операції. У штаб-квартирі НАТО в Брюсселі здійснюється надзвичайно активна програма візитів. До того ж ми організовуємо прес-тури для журналістів до штаб-квартири Альянсу і надаємо представникам ЗМІ змогу взяти участь у військових навчаннях і спостерігати за військовими операціями під проводом НАТО. Ми виділяємо гранти громадським організаціям у понад 40 різних країнах, щоб сприяти обговоренню тематики НАТО із залученням фахівців, науковців і молоді. Проводимо конференції, літні школи НАТО тощо. Ми також активно діємо в інтернеті й у соціальних мережах.
Усі ці заходи спрямовані на те, щоб підвищити доступ до інформації і обізнаність з НАТО і нашою діяльністю.
«УПЕРШЕ ЗА БАГАТО РОКІВ ЗБІЛЬШУЄТЬСЯ ВІЙСЬКОВА ПРИСУТНІСТЬ США В ЄВРОПІ»
— Дуже добре, що нещодавно президент США Дональд Трамп заявив про підтримку НАТО. А, як ми пам’ятаємо, в ході своєї виборчої кампанії він говорив, що НАТО є застарілим. Як ви вважаєте, що змінило його думку про Альянс, готовність європейських союзників збільшити видатки на оборону, як цього вимагав Трамп?
— США неухильно віддані НАТО. Президент Трамп неодноразово підкреслював це у своїх розмовах з Генсекретарем НАТО Столтенбергом, що підтвердили також міністр оборони Меттіс, держсекретар Тіллерсон та інші американські високопосадовці. Ми бачимо цю відданість не лише на словах, а й також в дії: вперше за багато років збільшується військова присутність США в Європі, й це становить потужний сигнал солідарності на підтримку європейських членів Альянсу.
Водночас США здавна заявляли про необхідність забезпечення справедливішого розподілу витрат усередині Альянсу, й це стало пріоритетним завданням генсека, відколи він обійняв посаду. 2016 року відбулися позитивні зрушення щодо оборонних видатків: після багатьох років скорочення вони збільшилися на 3,8% у реальному вираженні, тобто на 10 млрд доларів. Утім, багато ще належить зробити. Це стане вагомою темою для обговорення під час зустрічі лідерів Альянсу в Брюсселі в травні цього року.
«МИ СПРИЯТИМЕМО УКРАЇНІ В РОЗБУДОВІ СТРАТЕГІЧНИХ КОМУНІКАЦІЙ»
— Які завдання ви поставили перед собою на посаді директора Центру інформації та документації НАТО в Україні?
— У травні Центр інформації та документації НАТО в Україні відзначить двадцяту річницю. Це вагома подія, яку ми відзначатимемо і яка має слугувати нагадуванням про величезну роботу, котру ми здійснили в Україні разом із нашими українськими партнерами — університетами, громадськими організаціями й асоціаціями, ЗМІ та офіційними установами. Цього року ми також святкуватимемо двадцятиріччя Особливого партнерства між Україною і НАТО. Отже, маємо намір звітувати громадськості про всю величезну практичну роботу, яку ми спільно здійснили за останні два десятиліття.
До того ж ми прагнемо й надалі сприяти Україні з такого важливого аспекту, як розбудова стратегічних комунікацій. Ми надаватимемо консультативну допомогу і забезпечуватимемо підготовку фахівців, щоб підвищити спроможність України у галузі кризових комунікацій, громадської дипломатії, а також з інших важливих аспектів комунікацій.
— Пані Маронкова, ви працювали гідом у Греції, були засновником Центру Європейських та Північноатлантичних справ, координатором-менеджером у авіалініях SkyEurope. Але більш ніж 10 років тому ви вирішили працювати в НАТО. Що мотивувало вас обрати кар’єру в цій військово-політичній організації?
— Молодь часто прагне різноманітного досвіду і хоче випробувати себе в різних професіях. Мені пощастило мати досвід як у приватному, так і неурядовому секторах Але моєю мрією завжди було працювати в міжнародній організації, і оскільки моя громадська організація активно опікувалася підвищенням обізнаності населення з НАТО у Словаччині, логічним продовженням моєї кар’єри став переїзд до Брюсселя. Я була першою громадянкою Словаччини, яка здобула посаду в Міжнародному секретаріаті штаб-квартири НАТО. Я дуже цим пишаюся!
«СЛОВАЧЧИНА ПРОЙШЛА СВІЙ ШЛЯХ»
— Можете поділитися досвідом пропагування вступу Словаччини в НАТО і ЄС? Що тоді допомогло словакам змінити думку й віддати перевагу членству в НАТО і ЄС після того, як ваша країна у часи правління Мечіара називалась «хворою людиною Європи»? І які із застосованих методів, використаних у той час, можуть буди використані в Україні для збільшення підтримки членства в НАТО?
— Здобувши досвід у Словаччині, я згодом працювала з Албанією, Хорватією і останнім часом — Чорногорією, намагаючись допомогти урядам цих країн забезпечити громадську підтримку щодо вступу до НАТО. Ґрунтуючись на моєму досвіді, зрозуміла, що кожна країна є унікальною і не існує «стандартних» рішень.
Словаччина пройшла свій шлях. Після 1998 року ми пережили період бурхливих змін, коли було сформовано новий уряд, і наша країна повним ходом прямувала до вступу до НАТО і ЄС, запроваджуючи реформи, необхідні для того, щоб досягти критеріїв членства в обох організаціях. Це було динамічне десятиліття, протягом якого всі урядові установи, громадськість, ЗМІ — всі разом, в унісон, докладали зусиль для того, щоб досягти цих цілей.
І попри те, що деякі викривлені стереотипи щодо НАТО все ще були поширені серед наших громадян, а саме: «НАТО — це залишок холодної війни», «НАТО — це військова організація, в якій керують Сполучені Штати», «через вступ до НАТО країна втрачає контроль над своїми збройними силами» тощо, громадяни загалом були переконані в тому, що слід рухатися вперед і приєднатися до двох найпрестижніших міжнародних організацій на нашому континенті. І це сприяло подоланню багатьох міфів про НАТО.
