Позавчора ввечері Третій комітет Генасамблеї ООН ухвалив оновлений проект резолюції «Становище у сфері прав людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі».
Зокрема, резолюція закликає Росію негайно зупинити всі порушення і зловживання проти жителів півострова, зокрема «дискримінацію, невиправдані арешти, катування та інше жорстоке і негуманне поводження», пише «Голос Америки». Засуджується примусове переведення мешканців Криму на російське громадянство, а також відсутність доступу до півострова Моніторингової місії ООН з прав людини. У проекті резолюції розміщено заклик до Росії негайно звільнити громадян України, яких незаконно утримують і судять без дотримання елементарних стандартів правосуддя, і припинити безкарність дій порушників.
Варто відзначити, що за документ проголосувала 71 країна, утрималися — 77, проти — 25, з яких лише три європейські країни — Росія, Білорусь та Сербія, пише «Європейська правда».
Уповноважена з мирного врегулювання конфлікту в Донецькій і Луганській областях Ірина Геращенко наголосила на суперечності позиції Білорусі в ООН та її претензій «на певні миротворчі лаври». Вона зазначила у Facebook, що голосування білоруської делегації «йде врозріз із гучними заявами про нейтральність». «Це другий ніж у спину Україні. Після подібного минулорічного голосування», — написала вона.
«РФ РОЗТОПТАЛА МІЖНАРОДНЕ ПРАВО»
«День» звернувся до екс-міністра закордонних справ України (2007 — 2009 рр.) Володимира ОГРИЗКА з проханням прокоментувати, наскільки прийнятна така позиція Білорусі і чи змусить цей документ Росію дотримуватися прав людини в Криму:
— Наївно думати, що Білорусь у її теперішньому стані може бути нейтральною країною та нейтральним майданчиком, де відбувається взаєморозуміння, і що Білорусь у цьому плані відіграє якусь роль. Ця позиція для Білорусі не є новою. Ця країна була серед тих, які перший раз голосували проти резолюції, що засуджувала агресію Росії, і ця позиція зараз не змінилася.
Те, що ми сприймаємо Мінськ як майданчик, — запитання до влади: чому так відбувається, чому ми не робимо демарші — голосні й неголосні, чому ми не викликаємо посла, чому не доручаємо своєму послу в Мінську йти в білоруське МЗС чи до адміністрації президента і вимагати пояснень, чому так відбувається. Тому для мене те, що Білорусь так проголосувала, сенсацією не стало.
Що ж до того, чи вдасться Україні до фінального голосування в грудні переконати Білорусь змінити позицію, думаю, що ні. Сьогодні Білорусь не є тією країною, яка проводить незалежну зовнішню політику. Вона змушена йти у фарватері російської загарбницької лінії і, на превеликий жаль, самостійного голосу в цьому плані не має і не мала. Якщо зважити на те, що фактично Росія контролює безпековий простір і до нього належить уся територія Білорусі, то говорити про якісь зовнішньополітичні ініціативи, які були б відмінними від московських, — щонайменше наївно. Ми повинні це реально оцінювати, розуміти і діяти.
Коли говорити про те, чи змусить нова резолюція Росію дотримуватися прав людини в Криму, то також ні. Давайте говорити щиро та відверто. Будь-яка резолюція Генасамблеї — це політичний документ, який, на жаль, жодним чином не впливає на поведінку тієї чи іншої країни. Це думка, висловлена вголос, але не інструмент примусу. Не треба перебільшувати значення цієї чи будь-якої іншої резолюції. Вона може лягти у файли, і коли буде суд над російськими злочинцями, це стане додатковим елементом при формулюванні тих чи інших рішень. Але не більше. На РФ не діють жодні міжнародно-правові норми, тому що вона розтоптала міжнародне право і не збирається його дотримуватись. Тому жодна із м’якіших чи жорсткіших резолюцій для Росії — це порожній папірець, на який вона не звертала уваги і не звертатиме. Треба бути реалістами.
