Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

«Не винні ми... Він сам отруївся!»

Поки в Москві продовжують брехати з приводу отруєння Олексія Навального, в Європі дедалі більше лунають голоси про запровадження санкцій проти Росії
7 вересня, 2020 - 19:24
ФОТО РЕЙТЕР

У тому, що лідер російської опозиції Олексій Навальний був отруєний за наказом з Кремля, у світі вже ніхто не сумнівається. І Росії за цей злочин загрожують серйозні санкції з боку Заходу. Лунають заклики, за прикладом масового вислання підозрюваних у шпигунстві російських дипломатів, що мало місце 2018 року після отруєння Скрипалів, організувати таку ж висилку і цього разу, щоб Путін зрозумів, що не можна плювати на міжнародне співтовариство. Однак у цьому випадку перешкодою для такого роду реакції є та обставина, що отруєння Навального точно сталося в Росії і російські дипломати не мали до нього ніякого відношення. А от економічні санкції дійсно можуть мати місце, і найчутливішими для Росії можуть стати ті з них, які зачіпають енергетичний сектор. І передусім на думку спадає газопровід «Північний потік-2».

Якщо Німеччина та інші країни Євросоюзу заморозять його будівництво, Росія втратить найважливішу зброю для шантажу України. Міністр закордонних справ Німеччини Хайко Маас висловив сподівання, що Росія своєю відмовою в розслідуванні отруєння Олексія Навального «не змусить Німеччину змінити свою позицію щодо «Північного потоку-2 «. Звучить це не як благання, а як пргроза. І це незважаючи на те, що припинення будівництва трубопроводу зашкодить німецьким і європейським компаніям, оскільки, за словами того ж Мааса, «у проекті задіяно понад 100 компаній з 12 європейських країн, приблизно половина з них — з Німеччини». А оскільки Путін у справі Навального звично пішов у глуху «нєсознанку» (а що ще залишається робити — не віддавати ж наказ шукати виконавців, які отримали наказ, зрештою, від нього ж), то миром залагодити скандал навряд чи вдасться.

Посол України в Берліні Андрій Мельник узагалі закликав уряд Німеччини до впровадження тримісячного ембарго на імпорт газу й нафти з Росії, щоб «путінський режим був позбавлений головних джерел надходжень для ведення своєї агресивної політики», але цей варіант виглядає надто радикальним. Також Герхарда Шредера відразу дві німецькі партії, ХДС і «Зелені», закликали піти з посади голови ради директорів проекту «Північний потік — 2». Утім, важко очікувати такого вчинку від ексканцлера, якому давно вже наплювати на власну репутацію заради грошей.

Тактика Росії зводитиметься до того, щоб якомога довше й більше заплутувати питання з отруєнням Навального, висуваючи численні версії, одна безглуздіше за іншу. Так, російський МЗС уже натякнув, що лідера російської опозиції могли отруїти західні спецслужби, оскільки в розробці отрут групи «Новачок» брали участь «фахівці багатьох західних країн і спеціалізованих структур НАТО». І в Америці розробникам технологій їх бойового застосування нібито «офіційно видано понад півтори сотні патентів». А прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков, який побоюється, як і його шеф, вимовляти вголос прізвище Навального, заявив, що якщо якісь ознаки отруєння й були виявлені у «берлінського пацієнта», то це було вже або в Німеччині, або під час транспортування до Берліна на борту німецького літака, позаяк у Росії ніяких ознак отруєння не було зафіксовано.

На допомогу Кремлю поспішив добрий доктор Леонід Рошаль, Президент Національної медичної палати, Герой Праці Російської Федерації і «Дитячий доктор світу». Він запропонував своєму колезі, президентові Німецької медичної асоціації д-ру Клаусу Рейнхардту:

«Ми як лікарі були вражені хворобою Олексія Навального. Коли молода людина раптово непритомнієх і впадає в кому незрозумілого генезу, це дуже трагічно.

У клінічному вимірі такі випадки не лише трагічні, але й дуже складні в плані діагностики та лікування. І ця складність створює простір для висунення різних версій події: професійних і далеких від професіоналізму. З моменту надходження пана Навального до Омської лікарні швидкої допомоги лікарі робили все необхідне, щоб стабілізувати стан пацієнта. Вони врятували йому життя. Для консультації були запрошені реаніматологи та інші фахівці з провідних медичних установ країни. На прохання родичів був забезпечений доступ німецьких лікарів до пацієнта, а також його подальше транспортування до Німеччини. За підсумками обстеження й лікування в Омську і Берліні лікарі дійшли різних висновків щодо причин хвороби Олексія Навального. У лікарському співтоваристві є сумніви щодо висновку дослідників військової лабораторії німецької армії про наявність отруйних речовин у Навального. Лікарі мають бути поза політикою, і якщо виникають складні клінічні випадки, ми маємо вирішувати ці складні питання між собою у лікарському співтоваристві. Наші рішення мають бути виваженими і не повинні використовуватися бездоказово політиками.

Коли думки докторів розходяться, у нашій професії заведено проводити консиліум.

З цієї причини ми хотіли б запропонувати створити спільну комісію з представників Національної медичної палати Росії та Лікарської палати Німеччини, можливо із залученням фахівців з отруєнь з інших країн, для проведення консиліуму і неупередженого остаточного вирішення питання про те, було чи не було отруєння у Олексія Навального.

Ми всі зацікавлені у правді. І якщо ми переконаємося в тому, що дійсно було отруєння у Олексія Навального, і його тяжкий стан не пов’язаний з іншими причинами — ми вимагатимемо порушення у Росії кримінальної справи і вживання найрішучіших заходів.

Наші колеги з лікарні швидкої допомоги м. Омська з моменту евакуації були готові надати весь наявний у них матеріал для спільних досліджень. Сподіваємося на розуміння й позитивне вирішення питання».

Сенс цього пафосного звернення полягає лише в тому, щоб навести тінь на тин, поставити під сумнів висновки німецьких військових токсикологів, обілити репутацію російських лікарів, чиї безглузді діагнози щодо Навального викликають у світі сміх і жах, головне ж, максимально відтермінувати вирішення питання, чи був отруєний Навальний, а якщо був, то чим саме. Російсько-німецький консиліум, та й ще за участю фахівців з інших країн, очевидно, з проведенням додаткових експертиз, може тривати кілька місяців. Російські лікарі та експерти, у яких дійсно немає тестів на «Новачок», будуть на смерть стояти на своєму — Навального ніхто не труїв. Навіть якщо уряд Німеччини й деякі інші країни світу з цим висновком не погодяться і вимагатимуть від Росії проведення розслідування, таке розслідування вже нічого не дасть, оскільки ніяких додаткових доказів  в Омську знайти не вдасться. На той час гострота проблеми зменшиться, і санкції проти Росії матимуть суто символічний характер — потрапляння до санкційних списків чергової дюжини російських політиків і бізнесменів.

Не дивно, що дружина Навального Юлія вже відповіла Рошалю: «Дорогий докторе, можливо, ви не читаєте новин, але генезис коми мого чоловіка відомий — це отруєння ФОС, і в Омську про це чудово знали... докторе Рошаль, я хочу сказати: мій чоловік — не ваша власність. Ви не мали, не маєте і не матимете ніякого відношення до його лікування. У першу чергу тому, що при отруєнні ФОС не потрібна допомога педіатра, а крім того, вся ваша публічна діяльність останніх років не дає мені ані найменшої можливості довіряти вам і поважати вас. Ви виступаєте не як лікар, а як голос держави, і хочете не допомогти хворому, на якого вам плювати, а вивідати інформацію і вислужитися. Не беріть гріх на душу, особливо в такому немолодому віці». Ну, Леоніду Михайловичу грішити не звикати.

А інший доктор, Андрій Волна, вказав Леоніду Рошалю на низку питань, відповіді на які за бажання можна отримати за кілька годин і без будь-якої допомоги з боку німецьких медиків. Необхідно: «З’ясувати, на підставі яких клінічних даних лікар (фельдшер) швидкої допомоги Омська поставив діагноз екзогенної інтоксикації і привіз пацієнта саме в токсикологічну реанімацію» і «ввів пацієнту атропін». А також з’ясувати, в яких дозах вводився пацієнту атропін, оскільки дози його як антидоту в десятки і сотні разів перевищують дози для інших цілей. А ще слід «опитати докладно московського реаніматолога, хто зі столичних токсикологів брав участь у дистанційному консиліумі. У своїх відповідях Медузі доктор пише, що це були якісь токсикологи Московського медичного центру судової медицини. Чи знає лікар, що в центрах судової медицини не працюють токсикологи-клініцисти? Чи знає доктор Теплих, що там працюють лише токсикологи-хіміки, експерти, а не фахівці з лікування отруєнь?.. З ким «усю ніч» доктор Теплих «був на зв’язку»? З клініцистами-токсикологами, які знають клініку і вміють лікувати отруєння? Чи лише з хіміками з лабораторії?»

Думаю, що в Росії ці питання не з’ясовуватимуть, оскільки відповіді на них повністю підтвердять діагноз німецьких військових токсикологів.

Борис СОКОЛОВ, професор, Москва
Газета: 
Рубрика: