Днями в Сеймі Литви відбулося представлення «плану Маршалла» для України. Це програма, яка передбачає допомогу в розмірі 50 млрд євро для малого та середнього бізнесу нашої країни на термін протягом десяти років, повідомляє Delfi. Литовські політики сподіваються, що новий «план Маршалла» отримає підтримку на саміті Східного партнерства ЄС, який відбудеться 24 листопада в Брюсселі.
Ініціатором цього проекту став колишній прем’єр-міністр Литви Андрюс Кубілюс. Під час представлення плану допомоги Києву послам країн-учасниць Східного партнерства був присутній міністр закордонних справ Литви Лінас Лінкявічус, який відзначив, що необхідно якомога швидше надати «план Маршалла» Україні, адже в цій ситуації час не є для неї союзником. «Нам дуже важливо, щоб допомога, яка потрапляє в Україну, була ефективною, щоб донори охоче надавали для цього кошти, щоб їх не лякали прояви бюрократії та корупції, які ще існують», — наголосив глава МЗС.
Нагадаємо, «план Маршалла» — це програма економічної допомоги Європі після Другої світової війни. Її ініціатором 1947 року став Держсекретар США Джордж К. Маршалл. Упродовж дії цієї програми США фінансували в європейську економіку 13 млрд доларів (це близько 140 млрд доларів із розрахунку на нинішні ціни), пише «Голос Америки».
«День» звернувся до експертів з України та Литви із запитанням, яким чином сприятиме «план Маршалла» розвитку України і за яких умов ця допомога буде ефективною:
«УКРАЇНІ ПОТРІБНІ РЕАЛЬНІ КОШТИ»
Ганна ГОПКО, народний депутат України, голова комітету Верхової Ради України у закордонних справах:
— Ми маємо подякувати литовським друзям за те, що вони привертають увагу Заходу до важливості подальшої підтримки України, важливості пошуку тих інструментів, які допомогли б українській владі та опозиції консолідувати зусилля для продовження реформ, імплементації тих важливих законів, які вже були ухвалені, а також через обговорення такої ініціативи розв’язання важливих наявних проблем. А це корупція, тиск на бізнес із боку різних правоохоронних органів, дуже низька інституційна спроможність освоювати навіть ті кредити від європейських фінансових інституцій, які вже були надані раніше.
Литовці, безумовно, слушно зазначають, що крім макрофінансової стабілізації через кредити МВФ, потрібні реальні кошти, фінансові ресурси для тих секторів економіки, які забезпечать зростання ВВП більше, ніж 4 — 7%, для того, щоб зменшити рівень бідності, протидіяти посиленню популізму і щоб 2019 року не було реваншу ні проросійських, ні популістських сил, які можуть змінити наш вектор розвитку.
Але українська сторона має робити своє домашнє завдання і вже давно мала би бути створена певна платформа з представників уряду, Верховної Ради, аналітичних центрів, які напрацювали би наше бачення як суб’єкта: що конкретно ми хочемо, чітко знаючи, що деякі галузі конкурують з європейськими. Тому дуже важливо, щоб ми показали, який розвиток економіки ми бачимо.
Литовці зробили певні розрахунки, дивлячись на інфраструктурний розрив, який існує між Україною і найближчими сусідами, які є членами ЄС, як Польща та Угорщина. Ми чітко бачимо, що інфраструктура потребує мільярдів євро інвестицій.
Тепер — про потреби малого та середнього бізнесу. Зараз вони беруть у комерційних банках кредити у гривні під 20%, а якби вони отримували їх під 5 — 7%, висококваліфікований клас залишався б в Україні, вони відкривали би свої стартапи, підприємства, тому що гроші були б дешевшими для них. Якщо ми подивимося на фонд енергоефективності, то в комунальній сфері, в запровадженні проектів енергоефективності є величезний потенціал, зокрема для інвесторів. Це високоокупні проекти й ініціативи. Якби українці їздили з Києва до Одеси за дві години швидкісним потягом, це також було б досить окупно і мало би значний попит. Тому є дуже багато конкретних проектів, взаємовигідних і для України, і для західних компаній.
Литовці зараз чітко говорять, що тих ресурсів, які давав МВФ, вистачає лише на макрофінансову стабілізацію. Тому що валютні резерви України 2015 року становили 5,6 млрд доларів, а зараз, 2017 року, це майже 18 млрд. Усі ці гроші пішли на стабілізацію банківської сфери, тобто це поповнення резервів. Але це не інфраструктура і не малий та середній бізнес. Тому литовці пропонують певну філософію. Вони роблять посилання на своєрідний історичний аналог «плану Маршалла», який допоміг повоєнній Європі протидіяти комуністичній загрозі та ідеології авторитаризму, сталінізму, допоміг повоєнному населенню. Крім того, американці були зацікавлені в розвитку Європи.
Протидіяти російській агресії, як вважають литовці, потрібно завдяки зростанню добробуту, економічному розвитку України. Якщо довкола Путіна будуть успішні країни з верховенством права, сильними інституціями, то це і буде мотивація для російських громадян ставити питання до режиму Кремля, чому в них нічого не змінюється.
Незважаючи на те, що є багато критиків уповільнення темпу реформ, Україну потрібно надалі тримати в фокусі, реально підтримувати, розвиваючи всі сектори економіки з високою доданою вартістю, які забезпечать розвиток і стабільність. Це і є їхня філософія: вони проговорюють, як би ця допомога мала прийти в Україну, яка має бути наглядова рада, щоб ці гроші були справді використані, а не вкрадені. А вже саму конкретику має робити українська влада, наші парламентарі, а не литовці.
«ДОПОМОГА МАЄ БУТИ ЦІЛЬОВОЮ Й ОСОБЛИВОЮ»
Вітес ЮРКОНIС, політолог, викладач міжнародних відносин і політичних наук у Вільнюському університеті:
— Така допомога Україні потрібна, і Литва досить послідовно була прибічником цієї ініціативи. Думаю, що це важливий крок. Хоча потрібно також наголосити, що це має бути не просто допомога в якомусь розмірі, вона має бути цільовою й особливою, враховуючи те, що в Україні достатньо багато проблем щодо корупції. Крім того, ця допомога повинна йти туди, де її насправді потребують.
Наша країна, можна сказати, є флагманом підтримки, це точно одна з найбільш сповнених ентузіазму країн Європи. Маючи на увазі те, що є деяка втома Брюсселя в цьому питанні, дуже важливо, щоб були країни-друзі (незважаючи на те, що ми — маленька країна), які б нагадували про те, що війна в Україні не закінчилася, агресія Кремля продовжується, як і продовжуються заклики до того, що потрібна допомога в цьому плані. Отже, Литва як завжди була, так і продовжує бути прихильником підтримки України та її проєвропейської перспективи.
Щодо зауважень експертів із приводу того, наскільки ефективна буде допомога Україні в даних умовах. Звичайно, якби пройшли всі реформи, якби процес був прозоріший і якби було більше антикорупційних дій, Україна могла б багато чого вирішити сама. Але за нинішніх умов, по-моєму, потрібна допомога. Ми знаємо, що далеко не всі ресурси витрачаються ефективно, і якби така точкова допомога йшла за підтримки та моніторингу деяких відомств з боку ЄС, то це була б цілеспрямована та важлива допомога, вона була б ковтком повітря для розвитку всієї країни.
