Схоже, ідея «Європи двох швидкостей», яку майже 40 років тому озвучив прем’єр-міністр Бельгії Лео Тіндерманс, може отримати друге дихання у формулі «Дві Європи в одній». Нагадаємо, що у своїй доповіді 6 січня 1976 р. бельгійський політик запропонував поділити країни ЄС на ті, що можуть зразу ж перейти до політичної та монетарної інтеграції, й на тих, що не можуть цього зробити. Від того часу в Євросоюзі таки відбувалися різношвидкісні процеси, одні країни увійшли в зону євро, інші — ні, є й такі, що не збираються переходити на єдину європейську валюту.
А тепер у Проекті Синдикат зовсім не випадково з’явилася стаття під заголовком «Дві Європи в одній», яку написав віце-президент Інституту Брукінгса Кемаль Дервіш. На думку автора, створення «двох Європ в одній», на відміну від «Європи з двома швидкостями», дозволило б Європі реорганізувати себе в довгостроковому періоді. «Більш федеральна єврозона була б включена в більш численний союз країн, який співпрацює в питаннях оборони, зовнішньої політики, заходів зі зміни клімату та міграційній політиці. Вільне переміщення європейських громадян у межах ЄС було б збережено», — пише Дервіш.
Для реалізації цієї ідеї автор вважає за необхідне створення двох Європарламентів. Один із яких продовжували б вибирати своїх представників країни-члени групи, що не входить до єврозони, включаючи Великобританію, Данію, Швецію, Польщу та деякі інші східноєвропейські країни.
А в інший Європарламент, пише Дервіш, відповідно б, обиралися представники країн, які входять у єврозону, гарантуючи демократичну законність і задовольняючи національні конституційні суди (не в останню чергу — Німеччини).
Екс-міністр закордонних справ України Володимир ОГРИЗКО в інтерв’ю «Дню» назвав такі пропозиції пана Дервіша розмірковуваннями. На його думку, європейський проект буде ефективним і сильним, якщо він буде єдиним. «А якщо намітяться ознаки внутрішнього розподілу чи перерозподілу, то це означатиме, що він поступово, але невпинно втрачатиме свою привабливість для інших, бо поділ на перший, другий чи інший сорт автоматично означатиме зовсім інші цілі учасників, інші можливості й, відповідно, іншу відповідальність. А коли Європа буде розділена на різні ступені, то вона не витримає внутрішніх суперечностей, і в кінцевому рахунку цей проект буде закрито. Окрім того, додав він, рух до двох Європ може означати непряму підтримку того, що дуже хоче Путін, бо будь-яке розмежування всередині Євросоюзу буде йому на руку», — наголосив пан Огризко.
Коментуючи заяву британського прем’єра Девіда Кемерона, що ЄС має виявити гнучкість, екс-міністр зазначив, що питання збалансування спільного європейського проекту і національного проекту кожної держави-учасниці є найскладнішим.
Разом із тим, пан Огризко вважає — щодо Британії ситуація йтиме поступовим переговорним процесом. І зрештою, — додав він, порахувавши всі плюси та мінуси, і британський уряд, і британці зрозуміють, що краще домовитися, ніж роз’єднуватись, і спробувати будувати свій окремий світ, коли його решта глобалізується.
За його словами, криза біженців продемонструвала, що через відсутність аналітичного підходу до прогнозування викликів і загроз у Європі не функціонують деякі механізми або їх взагалі немає. «Ця криза має стати дуже серйозним уроком для Євросоюзу в контексті моделювання свого майбутнього і підготовки до правильних відповідей до тих викликів, які можуть виникнути. Отже, сектор аналітичних досліджень у Європейському Союзі потребує дуже серйозної підтримки», — наголошує екс-міністр.
На його думку, нереформована та корумпована Україна є й залишатиметься проблемою для ЄС, а не рішенням проблеми, як свого часу заявляли в Києві кілька років тому, вимагаючи перспективи членства, якщо не подолає корупцію й не матиме прозорих механізмів державного управління. «Тому в багатьох європейських столицях стоїть питання, що зараз треба звернути увагу на Україну, допомогти їй, але при тому розумінні, що ми допоможемо самі собі», — резюмував пан Огризко.
