Окрім виборчих баталій, є й інші важливі теми, на які потрібно звертати увагу, особливо якщо вони знаходяться в системі національних інтересів України. Днями в Дипломатичній академії України імені Геннадія Удовенка Центром дослідження безпекового середовища «Прометей» був організований круглий стіл на тему «Народи Російської Федерації: між асиміляцією та самовизначенням». Чому ця тема важлива і необхідна для України? По-перше, це історична тяглість, адже українці були активними в захисті прав інших народів і раніше, по-друге, солідарність з корінними народами Росії — українці самі століттями були поневоленими Москвою, по-третє, це активна політика з використанням внутрішніх проблем ворога, який воює проти нашої держави і який звик використовувати наші внутрішні питання.
Те, що Комітет Верховної Ради у закордонних справах підняв цю тему на новий рівень і постійно її супроводжує, є абсолютно правильним підходом. «Такі питання як права і захист інтересів корінних народів вивчаються, досліджуються і здійснюються в найбільш розвинених країнах світу, — заявив під час заходу Андрій Веселовський, завідувач Центру міжнародних досліджень Дипломатичної академії України, Надзвичайний і Повноважний Посол України. — Канада, США, Швеція, Австралія, Японія — в усіх цих країнах захист прав корінних народів завжди був на часі. На жаль, не на часі довгі роки була ця тема в Україні, що є стратегічним недоглядом. І те, що ми сьогодні присвячуємо свій час і зусилля цьому важливому питанню в сусідній державі, це правильний шлях. Ми маємо розуміти, що робиться в цьому величезному «котлі» і доносити інформацію про це до світового співтовариства, захищаючи корінні народи Росії».
Окрім круглого столу, в залі також було організовано виставку періодики мовами народів РФ з колекції Музею-архіву преси Вахтанга Кіпіані, яку презентував сам історик і засновник музею. «На сьогодні в мене є газети всіма мовами Російської Федерації, які мають писемність, крім восьми, — розповідає Вахтанг Кіпіані. — На даній виставці представлена 21 газета з моєї колекції, які показують широту картини — від півночі Росії до далекого сходу, від Алтаю до тундри. Тут зокрема представлені деякі дуже рідкісні газети, зокрема татарська газета 1908 року та бурятська газета 1920-х рр. З представленої преси можна побачити трагедії і життєві розвилки, які переживали корінні народи і національні меншини РФ».
Круглий стіл зібрав народних депутатів, експертів, дипломатів, представників корінних народів і національних меншин Росії та України. «Нашим народом повезло, що є така країна — Україна, — каже під час виступу Сирєсь Боляєнь, голова товариства ерзян України Erzianj Wal. — Ми бачимо як вона прокладає шлях для корінних народів Росії, в тому числі розплачуючись життями своїх громадян на війні, яку веде Москва проти Україні. Ми все більше чуємо від своїх друзів татар, башкир, ерзян... — «а Украина то за нас!». Ми віримо в сильну і незалежну Україну, ми віримо у вільне життя корінних народів РФ».
Детальніше з виступів учасників заходу.
«МОСКВА ПРОВОДИТЬ АСИМІЛЯЦІЮ КОРІННИХ НАРОДІВ І НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН»
Ганна ГОПКО, голова Комітету в закордонних справах Верховної Ради України:
— Дуже добре, що ми в Києві маємо можливість привернути увагу світової спільноти до становища корінних народів і національних меншин в Російській Федерації. Ці народи живуть на своїй землі, які свого часу були включені до складу Російської імперії, потім СРСР, а тепер РФ, і які сьогодні зазнають системних порушень національних і громадських прав. Особливо жорстких форм цей процес набув у 2014 році після збройної агресії проти України, зокрема анексії Криму та окупації частини Донбасу. На словах в Росії розповідають про багатонаціональну державу, демонструючи потьомкінські села на кшталт показної підтримки народів Півночі, в реальності ж Москва проводить асиміляцію корінних народів і національних меншин.
Україна дуже стривожена тим, як РФ ставиться до республік Ідель-Уралу, намагаючись захистити права корінних народів. Ми у такий спосіб висловлюємо свою солідарність. Чому це важливо? Україна за минулі роки з жертви РФ перетворилася на контриб’ютора європейської безпеки. Питання не в тому, що нам немає чим зайнятися — проблем безліч (українські військовополонені, збереження і посилення санкцій проти Кремля, деокупація наших територій тощо), а в тому, що ми не повинні жити за принципом «моя хата з краю». Ми маємо ставати суб’єктом європейської і світової політики, відстоювати принципи демократії, верховенство права, в тому числі захист національних прав кожного народу. Наша солідарність з корінними народами РФ продиктована не лише моральним обов’язком, а національними інтересами.
Народні депутати України зареєстрували звернення Верховної Ради до ООН, ПАРЄ, ПА НАТО, ОБСЄ, національних парламентів світу із засудженням порушення прав корінних народів на території РФ. В цьому документі ми наводимо і рішуче засуджуємо масові порушення прав корінних народів Росії, переслідування національних товариств, громадських об’єднань, порушення свободи совісті і зібрань, витіснення мов корінних народів з освіти і публічних сфер, кримінальні переслідування та ув’язнення діячів національних рухів. Я дуже сподіваюся, що Верховна Рада після того, як ухвалить закон про державну мову на наступному пленарному тижні, зможе перейти до розгляду цього важливого документа, в якому ми закликаємо міжнародні організації засудити дії Росії та посилили політико-інформаційний тиск з метою припинення політики асиміляції корінних народів, порушення суверенітету автономних республік РФ у формі національної державності корінних народів. Сподіваюся після виборів цей напрямок Україна лише розвиватиме і він стане частиною нашої зовнішньополітичної діяльності, адже так ми формуємо свою суб’єктність.
«ЗАБЕЗПЕЧУЮЧИ ПРАВА СВОЇХ ГРОМАДЯН, МИ МАЄМО БУТИ ЗАЛУЧЕНИМИ ДО ВІДНОВЛЕННЯ ПРАВ КОРІННИХ НАРОДІВ РФ»
Рефат ЧУБАРОВ, народний депутат України, голова Меджлісу кримськотатарського народу:
— Є версія, що серед умов, які б дозволили відновити суверенітет України над окупованими Росією територіями, є розпад держави-агресора. Як на мене це спрощений підхід. Розпад Росії може бути бажаним, але нам потрібно для себе з’ясувати, що ми хочемо в такому випадку і як будемо діяти. Україні треба максимально докладати зусиль, щоб привернути увагу на становище корінних народів РФ. Ці народи мають право самостійно вирішувати свою долю. До речі, Україна як держава сама до кінця не вирішила питання з відновленням прав власних корінних народів. Один з факторів, який дозволив досить легко захопити Крим, це незабезпечення Україною прав та свобод корінного кримськотатарського народу. Але ми йдемо цим шляхом. Отже, виходимо з того, що забезпечуючи права своїх громадян, ми маємо бути залученими і до відновлення прав і свобод корінних народів у Росії. Це буде демонструвати нашу демократичність і силу.
«КОЖНА НАЦІЯ, НАРОД МАЄ ПРАВО НА РОЗВИТОК СВОЄЇ МОВИ, КУЛЬТУРИ, МАЄ ПРАВО НА САМОВИЗНАЧЕННЯ»
Микола КНЯЖИЦЬКИЙ, голова Комітету культури і духовності Верховної Ради України:
— Те, що ми піднімаємо такі теми свідчить, що українці стали сильною, європейською нацією, адже уявити схожий круглий стіл до Євромайдану складно. Хоча традиція підтримки свобод інших народів у українців є давно. Згадаємо Антибільшовицький блок народів, створений після Другої світової війни, де українці дбали про звільнення від колоніалізму і комунізму не лише для себе, а для багатьох інших поневолених народів. Ви бачите наскільки складно зараз проходить розгляд закону про державну мову, коли українці намагаються захистити українську мову у власній державі. А все тому що ми досі є жертвами політики русифікації, яку століттями проводила Росія щодо до українців. Ми маємо бути вірними позиції, що кожна нація, народ має право на розвиток своєї мови, культури, має право на самовизначення, в якій би країні цей народ не проживав. Ми запевнили наших закордонних партнерів, що підготуємо закон про захист мов національних меншин одразу після прийняття законопроекту про державну мову в Україні.
«УКРАЇНСЬКІ ЕМІГРАНТСЬКІ ГРУПИ БРАЛИ АКТИВНУ УЧАСТЬ У СУВЕРЕНІЗАЦІЇ РЕСПУБЛІК РСФСР»
Ростислав МАРТИНЮК, кореспондент газети «Эрзянь Мастор», медійний експерт:
— Погоджуюся, що ми маємо моральне право говорити про ситуацію, в якій зараз перебувають непредставлені країни Європи, що є під контролем Росії. В Москви зберігаються асиметричні відносини з суб’єктами РФ, коли сильним — більше прав, а слабким — менше прав. Це означає відмовтеся від своєї національної ідентичності і асимілюйтеся, тоді ви матимете такі самі права як і «русские». Крім морального права, ми говоримо про історичну традицію відповідальності України. У XX столітті навіть в короткий термін існування УНР українській політичній еліти вдалося взяти участь у визначенні долі Європи. Наприклад, рішення Михайла Грушевського про включення до складу української делегації для участі у мирних переговорах у Бресті представника ще неіснуючої Литви. У Бресті українська дипломатична місія наголошувала на тому, що Литва має право на існування. Крім того, при уряді УНР було створено окреме білоруське представництво, яке де-факто творило державні органи Білоруської Народної Республіки. Так само уряд гетьмана Павла Скоропадського фактично першим став на бік новоутвореної Латвії. МЗС Гетьманату надавало й фінансову, і кадрову допомогу для постання незалежної Естонії, Ідель-Уралу... Вже згадували про Антибільшовицький блок народів, а ще можна згадати що українські емігрантські групи брали активну участь в суверенізації республік РСФСР.
«РОСІЙСЬКИЙ ФЕДЕРАЛІЗМ НЕ МАЄ НІЧОГО СПІЛЬНОГО З УСІМА НАМ ВІДОМИМИ ФЕДЕРАЛЬНИМИ УСТРОЯМИ»
Наталя БЕЛIЦЕР, доктор біологічних наук, експерт-дослідник Iнституту демократії ім. Пилипа Орлика:
— Російський федералізм — це унікальне явище, яке не має нічого спільного з усіма нам відомими федеральними устроями, такими наприклад, як США, ФРН і т.д. Сам термін етнофедералізм можна поставити під сумнів, тому що склад суб’єктів Росії настільки різнорідний, що світ такого ще не бачив. Ми не визнаємо окупацію Криму і Севастополя, а отже РФ поділяється на 83 суб’єкти: 21 республіку (певною мірою їх можна назвати національними республіками), 9 країв, 46 областей, 2 міста федерального значення, 1 автономну область, 4 автономні округи. Вся ця система мала б наче сприяти диференційованому підходу до забезпечення потреб того чи іншого суб’єкта. Насправді ж, з приходом до влади Путіна в Росії спостерігається зворотний процес, коли децентралізації поступово згортається. Натомість проводиться жорстка централізація і тиск на всі суб’єкти РФ, особливо на етнічні республіки.
Історія Татарстану показова, тому що довгі роки ця республіка була взірцем і флагманом ефективного захисту суверенних економічних, політичних, етнокультурних прав татарського народу. Але все це було зруйновано в 2017 році, коли було завдано удару по можливості вивчати рідну мову. Вся боротьба татарських інтелектуальних, громадських, релігійних діячів Москвою нівелюється. Чому це важливо для нас? Тому що коли відбувалася окупація Криму, то саме Татарстан Москва ставила у приклад для кримських татар. І що важливо, немає жодної норми, яка б виправдала крок надання автономії чи якийсь спеціальний статус заради збереження — «донецької», «луганської», «кримської» ідентичності, бо такого не існує. Статус національно-територіальної автономії можуть отримати лише кримські татари, що стане вагомим аргументом для реінтеграції Україною деокупованого Криму.
