Цього тижня одразу двоє представників політичної верхівки Німеччини — федеральний президент Франк-Вальтер Штайнмайєр 29 — 30 травня та федеральний міністр закордонних справ Гайко Маас 31 травня — 1 червня — здійснюють візит до України.
За словами Президента України Петра Порошенка, під час зустрічі тет-а-тет разом із німецьким колегою вони обговорили питання двостороннього співробітництва, ситуацію на Донбасі, розміщення там миротворчої місії ООН, деталі імплементації Мінських угод, звільнення українських заручників. «Ми наголошуємо на необхідності якомога швидшого звільнення як українських військовослужбовців, українських активістів і волонтерів, які утримуються на окупованій території, так і політичних в’язнів, які незаконно утримуються в окупованому Криму та в’язницях РФ, включно з Сенцовим, Сущенко, Балухом і багатьма іншими політичним в’язнями», — сказав він. Порошенко також наголосив, що Київ докладає максимум зусиль для того, щоб переконати європейських партнерів, що «Північний потік-2» — це «абсолютно політичний, а не економічний проект».
«2014 року анексія Криму, а потім конфлікт на сході України став дуже складною подією. Але, на мою думку, це свідчення того, що впродовж цього часу німецько-українське партнерство стало набагато тіснішим та успішнішим», — сказав президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмайєр. Він зауважив, що Берлін прагне, щоб процес реформ в Україні продовжувався, зокрема в плані боротьби з корупцією, і висловив сподівання, що активні переговори приведуть до того, що Нормандський формат отримає новий статус активності. Щодо «Північного потоку-2», німецький президент сказав: «Ви не повинні нас звинувачувати. Адже кажучи про «Північний потік-2», ми говоримо також про майбутнє і безпеку України». За його словами, Німеччина докладає зусиль, щоб забезпечити транзит природного газу через Україну. «Найбільша занепокоєність із боку України, що вона припинить бути транзитером у майбутньому — це безпідставні переживання», — додав він.
Гайко Маас, який також днями прибуде до Києва, став очільником німецької дипломатії в березні і в першій же промові на цій посаді засудив незаконну анексію Криму Росією та її триваючу агресію проти України. Водночас новообраний глава МЗС неодноразово закликав Москву до діалогу, не заперечуючи при цьому необхідність санкцій проти РФ. Зокрема, теза про необхідність підтримувати та зміцнювати діалог із Росією пролунала від генерального секретаря Соціал-демократичної партії Ларса Клінґбайля під час засідання її президії. Він наголосив, що СДП готова до демонтажу санкцій лише в разі дотримання Мінських домовленостей, цитує його DW.
У коментарі Укрінформу посол України в Німеччині Андрій Мельник пояснив, що Штайнмайєр, крім Києва, побуває й у Львові, таким чином відзначивши тісну європейську приналежність України та культурну близькість із Німеччиною, а Гайко Маас відвідає Схід нашої держави і проведе день поряд із лінією фронту, щоб активізувати зусилля для припинення військового вторгнення РФ. За словами посла, цей візит — «це максимально чіткий сигнал підтримки особисто Президента Петра Порошенка та реформаторських зусиль керівництва держави й уряду».
«День» звернувся до експертів із проханням прокоментувати значення візитів Штайнмайєра та Мааса до України:
«БЕЗПІДСТАВНИМИ НАШІ ТРИВОГИ БУДУТЬ ТОДІ, КОЛИ НІМЕЧЧИНА ВІДМОВИТЬСЯ ВІД «ПІВНІЧНОГО ПОТОКУ-2»
Ганна ГОПКО, голова комітету Верховної Ради в закордонних справах, народний депутат:
— Важливо, щоб усередині Німеччини була єдина позиція щодо мирного врегулювання ситуації. Після домовленостей, які проговорені в Аахені, візитів президентів Німеччини та Франції до Путіна важливо, щоб українська сторона була поінформована і будь-які кроки погоджені з нами.
Буквально вчора (28 травня. — Ред.) внаслідок обстрілів у Залізному біля Торецька загинула 15-річна дівчинка. Тому нам важливо, щоб тиск на Кремль був посилений і ми побачили якісь реальні кроки. Тому що підготовка до зустрічі в Нормандському форматі на рівні президентів повинна мати якийсь предмет, конкретні кроки та реальне виконання, а не так як було 2016 року, коли була зустріч лідерів Нормандського формату, де говорили багато про безпековий компонент і його пріоритетність, а в результаті бачимо, що обстріли тривають щодня і жодні домовленості ні щодо 1 вересня 2017 року, ні щодо Пасхального перемир’я, не виконуються.
Штайнмайєр, як колишній міністр закордонних справ, людина, яка має багато контактів, брав участь у Мінському форматі та має розуміння, що саме Росія не виконує свою частину домовленостей, має використати різні канали комунікацій для того, щоб донести Кремлю, що «досить є досить».
Важливе також питання «Північного потоку-2». Є дуже багато лобістів усередині Німеччини з оточення Штайнмайєра, які з розумінням ставляться до економічних проектів, ставлять під загрозу енергетичну безпеку Європи, підривають єдність усередині ЄС. Важливо, щоб українська сторона, де є представники «Нафтогазу», мала можливість донести, що єдиним компромісом щодо «Північного потоку-2» є його недопущення, повна заборона. Нам треба заявити, що нас не влаштовує ні 30, ні 40 млрд кубометрів на рік. Адже в минулому році ми пропустили через нашу систему в Європу 93 млрд кубометрів газу, і це рекорд за останніх 10 років, при можливостях майже 150 млрд на рік. Тобто в нас є ще недовикористані можливості газотранспортної системи. Треба тиснути на Путіна, щоб газ із Туркменістану йшов в ЄС і шукати диверсифікацію поставок.
— Як ви прокоментуєте слова Штайнмайєра, що занепокоєність України, що вона припинить бути транзитером у майбутньому — це безпідставні переживання?
— Щодня ми втрачаємо не лише військових, а дітей. Учора загинула дівчинка Даша, тиждень чи два тому загинув 13-річний хлопчик. Тому безпідставними наші тривоги будуть тоді, коли Німеччина відмовиться від «Північного потоку-2». Інакше це нагадує нам обіцянки Путіна і його так зване «виконання» безпекового компоненту Мінських домовленостей.
Щодо причин високої уваги Берліна до Києва, то Німеччина чітко розуміє свою стратегічну роль у тому, щоб у мирний спосіб досягти прогресу. Після переобрання Путіна важливо нарешті змусити його сідати за стіл перемовин і принести конкретні зрушення. До того ж Німеччина прекрасно бачить, наскільки питання «Північного потоку-2» роз’єднує ЄС, коли Польща, країни Балтії, Вишеградської четвірки виступають проти. Крім того, в нас є багато спільних проектів через німецько-українську бізнес-палату. Німеччина багато допомагає на сході України. Тому, крім відновлення територіальної цілісності й суверенітету, ситуації в Криму та мирного врегулювання на сході є ще питання економіки, реформ, підтримки Німеччиною децентралізації.
«У НІМЕЧЧИНІ НАЛАШТОВАНІ НА БІЛЬШ ФУНДАМЕНТАЛЬНУ ПІДТРИМКУ УКРАЇНИ»
Андреас УМЛАНД, німецький політолог, старший науковий співробітник Iнституту євроатлантичної співпраці:
— Візит двох німецьких чиновників таких високих рівнів до України протягом одного тижня ілюструє високе значення, яке Україна має для зовнішньої політики Німеччини. Є багато наболілих тем, серед яких, напевно, найскладніша — «Північний потік-2», а саме те, що цей проект пройшов у Німеччині всі бюрократичні процедури, щоб бути втіленим. Є й інші теми — реформи в Україні, підтримка їх Німеччиною та втілення Мінських угод, зокрема ідея миротворчої місії ООН на окупованих територіях.
Щодо «Північного потоку-2» і того, чи зможе Україна вплинути на позицію Берліна. По-перше, для німецького уряду юридично важко запобігти цьому проекту, оскільки в Німеччині немає закону, який дозволяв би уряду втручатися в зовнішньоекономічну діяльність приватних компаній із посиланням на геополітичні роздуми, особливо якщо це стосується інших країн, тобто України. По-друге, для північно-східних німецьких земель цей проект має певне значення, тому що він сприяє інвестиціям і там є місцева політична еліта і населення, що підтримують його, оскільки він вигідний для цієї частини Німеччини. Тому на цій стадії німецькому уряду важко завадити цьому проекту. Боюся, єдиний шанс, щоб він не відбувся, пов’язаний лише із введенням санкцій з боку США проти німецьких та інших європейських фірм або ж на рівні ЄС буде якесь політичне рішення проти цього проекту. Але сьогодні ситуація зайшла вже досить далеко, і буде важко зупинити «Північний потік-2».
— Чим пояснюється така висока увага Німеччини до України, адже відразу два поважні політики відвідують Україну протягом одного тижня?
— Це зміна у сприйнятті Східної Європи в цілому і російсько-українського конфлікту в Німеччині. 2014 року багато хто сподівався, що донбасівський конфлікт удасться швидко вирішити, і принаймні частково повернутися до старого стану німецько-російських стосунків. Але зараз вже зрозуміло, що російсько-український конфлікт та інші конфлікти, які Росія має із зовнішнім світом, більш довготривалі, і тому зараз у Німеччині налаштовані на більш фундаментальну підтримку України в цьому конфлікті та в процесі європейської інтеграції.
— Як ви вважаєте, в яких сферах Україні найбільше потрібна підтримка Берліна?
— Насамперед це стосується геополітичних питань, зокрема, продовження режиму санкцій проти Росії та підтримки України в процесі європейської інтеграції, зближення з економікою ЄС, залучення України в економічні, академічні, культурні, туристичні, суспільні процеси, які відбуваються в ЄС.
— А що демонструє заяву СДПН про важливість продовження діалогу з РФ?
— Я б не переоцінював це. Адже в цілому протягом останніх двох місяців у Соціал-демократичній партії відбулося деяке зрушення у бік більш критичного ставлення до Росії, на відміну від того, що було раніше. Звичайно, продовжується мантра про те, що потрібно вести діалог з Росією. Але, думаю, з цією фразою погодилися б усі партії Німеччини. Але в цілому, з приходом нового міністра закордонних справ та іншими змінами в керівництві СДПН, політсила почала ставитися до Росії жорсткіше, ніж раніше. У зв’язку із цим німецька зовнішня політика більш скоординована. Раніше була паралельна політика: з одного боку — канцлера Ангели Меркель, а з іншого — міністерства закордонних справ, а нині лінії, риторика, напрям зовнішньої політики — єдині.
