У 1980-х роках Болгарію вважали мало не «шістнадцятою республікою СРСР». Цьому передував державний переворот за підтримки Червоної армії в 1944 році, під час якого було призначено новий уряд на чолі з Комуністичним Вітчизняним Фронтом. У 1954 році Болгарію очолив Теодор Живков, який керував країною протягом 35 років і лояльно ставився до радянського керівництва. Після розпаду СРСР Болгарія одразу взяла курс на європейську інтеграцію, ставши в 2004 році членом НАТО, а в 2007-му — Євросоюзу. Як це відбулося і хто зіграв ключову роль у цьому? З такого питання «День» розпочав розмову з Надзвичайним і Повноважним Послом України в Республіці Болгарія Миколою БАЛТАЖИ.
«ЧЛЕНСТВО БОЛГАРІЇ В ЄС БУЛО ЇЇ СВІДОМИМ ВИБОРОМ»
— У Болгарії, як і в інших країнах Південно-Східної та Центральної Європі, вирішальну роль відіграв народ. Повалення режиму Живкова, демонтаж командно-адміністративної системи перетворилися на реальність завдяки тому, що люди вийшли на вулиці та сказали «ні» тоталітарному минулому на користь демократії, відмови від планової економіки на користь ринкової, а також від соціалістичного інтернаціоналізму на користь європейської й євроатлантичної інтеграції. Втім, сьогодні чомусь нікому не спадає на думку назвати повалення народом комуністичного режиму, яке сталося мирним шляхом, антидержавним переворотом.
Звичайно, європейський шлях розвитку — це було гасло революції 1989 року. Шлях цей був дуже непростим, бо треба було робити реформи через радикальне реформування політичних та економічних структур та зміну мислення людей. Цей же шлях пройшли й країни Центральної Європи і Балтії. Але стартові позиції були не кращими, ніж у цих державах. Люди вимагали невідкладних змін у суспільстві та покращення життя. Ставлення до цього перехідного періоду (болгарською мовою — «преход») неоднозначне, але це була воля народу і не в останню чергу — зусилля політичної еліти, якій вдалося переконати людей і здійснити європейський проект.
Також важливу роль у цьому відіграв болгарський цар Симеон Сакскобурготський, який повернувся з Іспанії та вміло використав свої особисті зв’язки й авторитет у Європі. Його партія виграла вибори, і він став прем’єр-міністром. Але так чи інакше, членство Болгарії в ЄС було її свідомим вибором.
Водночас треба відзначити, що зараз Болгарія залишається найбіднішою країною в ЄС і має ще багато проблем. І це попри те, що на шляху реформ було зроблено чимало. Проте у країні — економічна стабільність. Лев прив’язаний до євро і залишається стабільною валютою. В країні дуже гарні умови для бізнесу: низький рівень податків та адміністративного тиску на підприємців. Успішно освоюються кошти когезійних і структурних фондів ЄС, особливо в галузі інфраструктури. Усе це не може не приваблювати інвесторів.
Чимало проблем пов’язано з енергетикою, яка дуже залежна від Росії. Наразі країна майже на 95% залежить від поставок російських енергоресурсів. Тому протягом останніх років триває дискусія, яка вже переходить у площину дій влади щодо диверсифікації джерел і маршрутів постачання. Зокрема, теперішній правоконсервативний уряд Бойко Борисова запропонував ідею будівництва біля Варни газового хабу, що використовуватиме і російський газ, який планувалося отримувати через фактично провалений «Південний потік». Але тут може йтися, здебільшого, про диверсифікацію маршрутів, а не джерел. Не кажучи про те, що деякі експерти песимістично оцінюють цей проект.
Реальну диверсифікацію може забезпечити участь Болгарії в Південному газовому коридорі, в рамках якого буде побудовано газовий інтерконектор із Грецією, а також інтерконекторний зв’язок із Румунією (до кінця поточного року проект планують завершити). Окрім цього, в планах уряду — будівництво таких інтерконекторів із Сербією й Туреччиною. Є й інші проблеми, пов’язані з існуванням тіньової економіки. Для Болгарії як країни-члена ЄС її рівень — від 37% до понад 40% у деяких сферах — достатньо високий. Крім того, невисокий життєвий рівень. Середня зарплата дорівнює 488 євро, мінімальна — 215, середня пенсія — 170 євро, а мінімальна — 88. За цими синтетичними показниками рівня життя країна помітно відстає від інших європейських держав.
— Президент Болгарії Росен Плевнелієв зазначив у інтерв’ю, що 15 років тому ВВП було 27% від середнього європейського, а зараз 47%.
— Звичайно, прогрес є. Але провідні країни-члени ЄС також не стоять на одному місці, а розвиваються. І ті, хто був у авангарді, там і залишаються. Тому цей розрив, хоч і зменшився, але зберігається. Ось у чому проблема.
«БОРОТЬБА МІЖ ДЕМОКРАТАМИ ТА ПОСТКОМУНІСТАМИ МАЛА ГОСТРИЙ ХАРАКТЕР»
— Якою була роль особистостей, політичної еліти, яка повела за собою народ?
— Це, насамперед, колишній дисидент, засновник і лідер Союзу демократичних сил Желю Желєв (перший президент Болгарії в 1990 — 1997 рр., обраний демократичним шляхом, на жаль, у 2015 році пішов із життя. — Ред.). Але тоді у боротьбі з партійною номенклатурою, так само як і в наступному політичному розвитку, він відіграв свою історичну роль. І це тоді, коли позиції Болгарської комуністичної партії та її спадкоємців — соціалістів — були досить сильними. Загалом, боротьба між демократами та посткомуністами мала гострий характер. Ліві сили традиційно мали широку підтримку в суспільстві, й це відчувається зараз у позиції лівоцентристських партій, особливо в контексті російської агресії проти України. А у світлі проведення президентських виборів восени цього року якраз ці сили демонструють проросійську позицію та прихильність до зняття санкцій. Специфіка Болгарії також полягає в тому, що протягом перехідного періоду ліві декілька разів поверталися до влади. Це гальмувало реформи, ускладнювало просування країни на шляху до європейської інтеграції та її утвердження як гідного члена ЄС.
«БОЛГАРІЯ, ЯК І РУМУНІЯ, ДОСІ — «ПІД ЛУПОЮ» БРЮССЕЛЯ»
— Як Болгарії вдалося так швидко вступити в ЄС? Адже країна підписала Угоду про асоціацію в 2004 році, а вже в 2007 році стала членом ЄС.
— На практиці це було не так просто. Болгарія поступово йшла до приєднання до ЄС. Як і кожна країна-кандидат, вона мала виконати низку критеріїв і мусила робити те, що вимагав Брюссель у певних галузях, зокрема реформування економіки, синхронізації законодавства тощо. Крім того, за вимогою ЄС були закриті чотири блоки Козлодуйської АЕС. Також були певні перекоси у реформуванні сільського господарства. Тому зараз болгарські друзі нам кажуть, щоб, зважаючи на їхній досвід, ми були уважні та не повторювали їхніх помилок. Вони готові надавати нам консультативну, дорадчу допомогу в рамках імплементації Угоди про асоціацію, але є речі, які вони нам радять, і ми це враховуємо.
У цілому, я не думаю, що приєднання Болгарії до ЄС було легким. Слід взяти до уваги, що навіть після вступу до Євросоюзу низку критеріїв не було виконано, і це стало на заваді приєднання до Шенгенської угоди. І досі Болгарія, як і Румунія, — «під лупою» Брюсселя.
З точки зору виконання критеріїв, є механізм перевірки і контролю з боку ЄК, який здійснюється на системній основі, робляться доповіді, де констатується, що не всі «домашні завдання» виконуються болгарським урядом. Це стосується таких чутливих сфер, як боротьба з корупцією, особливо у вищих ешелонах влади, а також реформування судової системи. Декілька разів були заяви з боку керівництва Європейської комісії, що всі критерії нібито виконано, але політичного рішення щодо членства в Шенгенській зоні досі немає. І зараз це одне з пріоритетних питань європейської політики Болгарії. Інше — приєднання до зони євро.
«У СВІДОМОСТІ БОЛГАР РЕЛЬЄФНО ЗАКАРБУВАЛАСЯ ДУМКА, ЩО ЇХНЯ КРАЇНА Є ЧАСТИНОЮ ЄС»
— Згідно з даними опитувань, з’ясувалося, що через сім років після вступу тільки 15% болгар відчули перевагу від вступу до ЄС.
— Дані соціологічних досліджень різняться, але, враховуючи невисокий рівень життя, в суспільстві є й євроскептичні настрої, які підживлюються цинічною російською пропагандою. Сприйняття Євросоюзу в суспільстві неоднозначне. Хоча у свідомості болгар рельєфно відкарбувалася думка, що їхня країна є частиною ЄС. Це дає змогу отримувати кошти. І завдяки цьому економіка має можливість розвиватися. І тому ЄС є привабливим, особливо для молоді. Але, в той же час, є люди, які вважають, що на тлі останніх подій треба зберігати добрі відносини з Росією, з якою Болгарію пов’язують тісні історичні зв’язки.
— Останнім часом з’являються повідомлення про те, що в Софії навіть є проросійські мітинги. Чи так це?
— Мітинги — це реальність Болгарії як демократичної країни. Однак не слід забувати, що Софія завжди мала добрі відносини з Росією, з огляду на історичну пам’ять, насамперед — звільнення від османського ярма. Президент згадує й про українців, кількість яких, за нашими підрахунками, під час цієї визвольної боротьби складала не менш ніж половини війська. Не було жодної постаті серед тих, що звільняли Болгарію, які так чи інакше не були пов’язані з Україною: або тут народилися, або працювали, або служили. Яскравий приклад — легендарний генерал Михайло Драгомиров.
У контексті збереження історичної пам’яті й справедливості для нас дуже важливо, щоб у суспільстві про це знали. Для читачів, мабуть, буде цікаво, що посольство разом з ініціативним комітетом і владою міста Казанлик, що в Долині роз, працює над встановленням в с.Шейново пам’ятника загиблим українським героям. Бо у свідомості середньостатистичного болгарина, у світлі радянської та російської пропаганди, виникло стереотипне уявлення, що визволителем Болгарії є Росія. Навіть коли виник конфлікт між Туреччиною та Росією, так чи інакше відчувалося, що переважна більшість болгар була на боці Росії.
«У НАС НЕМАЄ ПРЕТЕНЗІЙ ДО НАРОДУ РОСІЇ, У НАС Є ПРЕТЕНЗІЇ ДО ПУТІНСЬКОГО РЕЖИМУ»
— А щодо конфлікту Росії та України. Ставлення президента Болгарії ми вже знаємо, якою є громадська думка, і як це подається у ЗМІ?
— Так, це однозначно. Президент Болгарії з самого початку гостро засудив військову агресію Росії проти України. Йому належать слова: «Крим — це Україна, а Україна — це Європа». Те ж саме роблять ключові міністри уряду, який також підтримав територіальну цілісність, державний суверенітет України і продовження санкцій проти Росії. Стосовно політичної еліти та суспільства, тут, звісно, є різні настрої. Наприклад, у парламенті було декілька спроб з боку соціалістів та інших лівоцентристських партій відновити в повному обсязі діалог з Росією та скасувати санкції, але завдяки позиції правоконсервативних партій ця пропозиція не набрала необхідної більшості голосів.
Теперішній болгарський президент — справжній європеєць і друг України. Від самого початку він публічно виступив на захист територіальної цілісності нашої держави. Такі заяви болгарський лідер робив як у двосторонньому контексті, так і на міжнародних майданчиках і зустрічах. Вражаючим був його виступ в Європейському парламенті 8 червня цього року, де він закликав запровадити безвізовий режим для українських громадян. Так само під час офіційного візиту Президента України Петра Порошенка до Болгарії 30 червня болгарський президент надіслав яскраві та чіткі сигнали на підтримку України. Коли він казав про свої почуття, що означає не бути членом ЄС, він також наголосив, що не уявляє членства його країни і в Євразійському Союзі
Треба також взяти до уваги, що Росія має дуже сильні позиції в енергетиці, ЗМІ, неурядовому секторі, активну діяльність проводить її посольство та культурно-інформаційний центр. У фарватері Російської православної церкви перебуває й Болгарська православна церква. Ці та інші чинники працюють на користь держави-агресора. І, звичайно, російські телеканали, які цілодобово опромінюють свідомість болгар.
Але казати про якусь абсолютну перевагу сил і громадських настроїв на користь путінської Росії було б перебільшенням, хоча в заявах проросійських політиків і пропагандистів свідомо не робиться різниці між російським народом і теперішньої владою. У нас немає претензій до народу Росії, у нас є претензії до путінського режиму. Адже є дуже багато друзів України, починаючи від політиків, депутатів, журналістів, експертів, представників бізнесу, неурядових організацій до звичайних громадян, які хочуть знати істину. І, підтримуючи Україну, вони виступають за дотримання принципів міжнародного права, які Росія грубо порушила. Те, що сталося в Україні, вони сприймають як загрозу не лише нашій державі, а й власній.
Географічно Болгарія розташована недалеко від зони конфлікту — Криму. І кожна нормальна, вільна та незомбована людина це чітко розуміє. І дуже приємно під час проведення заходів — конференцій, виставок, інтерв’ю, які посол дає для мас-медіа, — чи просто спілкування на вулиці чути голос простих людей, які відверто симпатизують Україні й підтримують її. Приємно відзначити, що кількість наших друзів і адвокатів дедалі збільшується. І це — краща оцінка нашої роботи.
Гадаю, існує якесь стереотипне сприйняття Болгарії як проросійської країни, з яким не можна погодитися. Болгарія є членом ЄС і НАТО. Більшість громадян (за даними деяких соцопитувань, їхня кількість сягає 80%) розуміють, що майбутнє країни — в Євросоюзі та Альянсі. Але через потужну російську пропаганду болгарам нав’язується думка, що Росія врятує їх, пояснюючи це тим, що «ми — брати, православні, слов’яни». І цей стереотип, задіяний з арсеналу минулого, весь час циркулює в публічному просторі.
«СИГНАЛИ БОЛГАРСЬКОГО ЛІДЕРА Є ХОРОШИМ ДОРОГОВКАЗОМ ДЛЯ ВСЬОГО СУСПІЛЬСТВА»
— Яка ставка на цих президентських виборах? Адже Плевнелієв у цитаті Euronews говорить: «Я 25 років жив при комунізмі, я знаю, що таке не бути членом ЄС, я знаю, що це означає бути одиноким і бути підпорядкованим владі Радянського Союзу. Я не хочу, щоб таке трапилося знову. Я хочу, щоб Болгарія була гордим членом ЄС. Це — єдиний спосіб гарантувати наше процвітання та безпеку». А тепер він не йде на вибори.
— Теперішній болгарський президент — справжній європеєць і друг України. Від самого початку він публічно виступив на захист територіальної цілісності нашої держави. Такі заяви болгарський лідер робив як у двосторонньому контексті, так і на міжнародних майданчиках і зустрічах. Вражаючим був його виступ в Європейському парламенті 8 червня цього року, де він закликав запровадити безвізовий режим для українських громадян. Так само під час офіційного візиту Президента України Петра Порошенка до Болгарії 30 червня болгарський президент надіслав яскраві та чіткі сигнали на підтримку України. Коли він казав про свої почуття, що означає не бути членом ЄС, він також наголосив, що не уявляє членства його країни і в Євразійському Союзі.
Сигнали болгарського лідера дуже важливі та є хорошим дороговказом для всього суспільства. Але вони не подобаються проросійським лівоцентристським і націоналістським силам і політикам, які звинувачують його в зраді національних інтересів. Чого тільки немає... Наприклад, що він як глава держави робить заяви, які свідомо руйнують відносини з Росією, а з нею їх треба розвивати, як дотепер, business as usual (бізнес як зазвичай. — Ред.).
Однак замість того, щоб надавати суспільству об’єктивну оцінку агресивної поведінки Росії у військовому конфлікті з Україною, вони фактично вводять людей в оману. В контексті підготовки до президентських виборів ліві сили прагнуть реваншу, якщо їм вдасться перемогти. Якщо ні — наступний етап — повернути собі владу в результаті парламентських виборів, і вони вже закликають до дострокових виборів. Невипадково, що болгарський президент став об’єктом гострої атаки з боку лівоцентристських сил.
На нашу думку, відмова Росена Плевнелієва балотуватися на другий термін навряд чи відповідає інтересам України. Але це — рішення болгарської сторони. Будемо сподіватися, що на президентських виборах болгарський народ зробить правильний вибір, а перемогу отримає кандидат, який продовжить проєвропейську лінію свого попередника.
Хто це буде, передбачити непросто. Лівоцентристські сили — соціалісти й «АБВ» (лівоцентристська партія, очолювана колишнім президентом Георгієм Пирвановим. — Ред.) уже запропонували генерала Радєва — колишнього командувача військово-повітряними силами, якого нещодавно було відправлено у відставку. Але... Як і очікувалося. Вони вже встигли посваритися. Інші партії також висовують своїх кандидатів, є і самовисуванці.
Проте керівники правлячої партії «ГЕРБ» тримають козир. Вони давно кажуть, що мають свого кандидата, але його ім’я оголосять лише у вересні. Вибори ж відбудуться 6 листопада. Не виключено, що це може бути не представник партії, а компромісний кандидат, який влаштує і «ГЕРБ», і його «молодшого» коаліційного партнера — Реформаторський блок, а також традиційний електорат та більш широкі верстви суспільства. Не в останню чергу це залежить від голови партії «ГЕРБ», прем’єра Борисова.
«БОЛГАРІЯ Є ОДНИМ ІЗ КЛЮЧОВИХ НАШИХ ПАРТНЕРІВ НА БАЛКАНАХ»
— Президенти Болгарії та України відвідують країни один одного, але останній візит прем’єра відбувся ще 2009 року. В чому причина затишшя?
— Ми працюємо над візитом прем’єр-міністра Болгарії. Справді, такого візиту давно не було. Нам вдалося відновити візитну частину політичного діалогу на найвищому рівні. Президент Болгарії відвідував Україну минулого року. В цьому році він зробив це знову і отримав престижну премію «Людина року-2015». Потім Президент України також відвідав Болгарію після тривалої паузи. Так само обмінялися візитами і міністри закордонних справ. І звичайно, що візит болгарського прем’єр-міністра став би логічним продовженням цього діалогу. Тим більше, що Болгарія є нашим важливим не лише політичним, а й економічним партнером — одним із ключових на Балканах. Між нашими країнами є належний рівень товарообігу на рівні 734 млн доларів у минулому році, хоча й відбулося його зниження десь на 13% порівняно з 2014 роком. Але на це є відомі причини.
Також є дуже високий взаємний інтерес з боку бізнесу. Зокрема, це відчувається у зв’язку з пошуком українськими компаніями, підприємствами, фірмами нових ринків на тлі військової агресії з боку Росії. І протягом 2015 року, і першої половини 2016 року посольство отримало втричі більше звернень з боку українських компаній. Ми це опрацьовуємо, надаємо сприяння просуванню української високотехнологічної продукції на болгарський ринок, проведенню зустрічей із болгарським бізнесом. Особливий інтерес до цього проявляють галузеві асоціації. Це гірнича промисловість, будівництво, машинобудування та ін. Наші контакти з першими особами цих об’єднань свідчать, що болгарський бізнес справедливо розглядає Україну як державу, що володіє солідним економічним ресурсом, попри втрати, яких ми зазнали внаслідок російської окупації Криму і війни на Донбасі. Зокрема, відома болгарська компанія «Приста ойл» має намір продовжити реалізацію проекту з виробництва мастил у Бородянці (Київська обл.), а керівництво асоціації машинобудівників сигналізувало про готовність укласти угоду про співпрацю з Радою експортерів та інвесторів при МЗС.
Окрім цього, є багато проектів і галузей, в яких українські компанії могли б працювати, і вони вже це роблять. Традиційно на болгарському ринку успішно оперують вітчизняні компанії у сфері енергетики, особливо атомної, наприклад на Козлодуйській АЕС. Тут працює низка українських компаній — НВО «Радій», НВО «Імпульс», сумський Насосенергомаш, харківський «Турбоатом» і багато інших підприємств, які виграють тендери і гідно представляють Україну як державу з високорозвиненим науково-технологічним і експортним потенціалом. Болгарська сторона також виявила готовність до спільної реалізації інфраструктурних проектів, зокрема реконструкції автомобільної дороги Одеса—Болград—Рені.
Крім того, згадані проекти щодо диверсифікації маршрутів енергопостачання створюють можливості для участі українських підприємств. Є й сфера будівництва, послуг, сільського господарства. Для українських компаній Болгарія, з урахуванням її вигідного географічного положення, — це місток до ринків інших країн-членів ЄС та європейських держав. Відтак посольство усіляко сприяє, проводить презентації потенціалу цих компаній під час бізнес-форумів, конференцій, регіональних поїздок посла, активно використовує потенціал наших почесних консулів.
Також варто нагадати про бізнес-форум, про який ми домовилися під час візиту Президента України. Він відбудеться у Бургасі та Варні із залученням провідних українських компаній і болгарського бізнесу. На тлі такого вагомого практичного матеріалу і можливостей візит болгарського прем’єр-міністра в Україну є не лише логічним, а й необхідним.
