Ситуація довкола Катару загострюється. Дев’ять країн світу, серед яких Саудівська Аравія, Єгипет, Об’єднані Арабські Емірати, Бахрейн, Лівія, Ємен, Мальдівська Республіка, Маврикій та Мавританія, днями розірвали дипломатичні зв’язки з Катаром. Причиною стало звинувачення влади Катару у підтримці терористичної діяльності, зокрема «Аль-Каїди» та «Ісламської держави». Цікаво, що президент США Дональд Трамп, який кілька тижнів тому побував з візитом у Ер-Ріяді, бачить свою заслугу в рішенні країн Перської затоки розірвати дипломатичні зв’язки з Катаром. З другого боку, президент Туреччини Реджеп Ердоган заявив, що «його країна продовжить дипломатичні відносини з Катаром, і виступає проти його ізоляції країнами Перської затоки».
«День» поспілкувався з завідувачем відділу історії країн Азії та Африки Інституту всесвітньої історії НАН України В’ячеславом ШВЕДОЮ про ситуацію довкола «катарської кризи» — в чому криються її причини і якою може бути розв’язка?
«КАТАР НЕ ХОТІВ ЙТИ В НОГУ З САУДІВСЬКОЮ АРАВІЄЮ»
— Розбіжності між Катаром і Саудівською Аравією існували упродовж багатьох років. А загострились вони унаслідок того, що Катар на початку арабської весни зробив ставку на братів-мусульман. Саме на території Катару формувались основні інтелектуальні та ідеологічні сили «Братів-мусульман» і працювала Аль-Джазіра, яка дуже сприяла зміцненню цієї політичної сили.
У той час керівництво Катару зробило висновок, що за допомогою «Братів-мусульман» можна якщо не встановити контроль над арабським світом, то хоча б стати одним з його лідерів. У цьому їхня позиція співпала з намірами турецького лідера Ерджепа Ердогана, який побачив у «Братах-мусульманах» арабську версію своєї партії.
Однак прихід братів-мусульман до влади у кількох арабських країнах, особливо в Єгипті, дуже злякав Саудівську Аравію. Саудити боялися, що ця революційна лава змете монархію. Справа в тому, що «Брати-мусульмани» виступали за те, щоб владу обирали, а не наслідували, інакше кажучи, проти абсолютної монархії.
Окрім того, саудити побачили, що лідер «Братів-мусульман» Мухамед Мурсі певною мірою копіює іранський теократичний режим. Фактично саме це спонукало до дій Саудівську Аравію, яка злякалась, що Мурсі може піти на зближення з Іраном. Тому Ер-Ріяд зробив ставку на те, щоб ліквідувати цей режим. Нинішній президент Єгипту фельдмаршал Сісі кілька років працював у Саудівській Аравії військовим аташе Єгипту, і його там добре знали. А коли він став міністром оборони Єгипту, то організація військового заколоту була справою техніки. Саудівська Аравія, ОАЕ та Кувейт підтримали Сісі і буквально в перші дні після перевороту фактично подарували Єгипту 20 млрд доларів, щоб той зміцнив своє становище. І по сьогодні Саудівська Аравія серйозно опікується Єгиптом, який виступив проти Катару. Можна з упевненістю сказати, що саме лінія протиставлення Саудівської Аравії та Ірану відіграла вирішальну роль у тому, щоб відбулась «катарська криза».
Катар ніяк не хотів йти в ногу з Саудівською Аравією і весь час висував свої політичні амбіції. Одразу після повалення режиму Мурсі на Близькому Сході фактично утворились два політичні табори, які протистояли один одному. З одного боку — Катар і Туреччина плюс рух «Брати-мусульмани», а з другого — Саудівська Аравія та Рада співробітництва арабських держав Перської затоки (РСАДПЗ). І ця боротьба точилась у Сирії, де розпочалася громадянська війна, повстання проти режиму Башара Асада. Спочатку дуже серйозні позиції у повстанському русі займав Катар. Але згодом саудити відтіснили прокатарські сили у повстанському стані і взяли під контроль повстанські сили в Сирії.
У 2014 році розбіжності загострилися настільки, що Саудівська Аравія, ОАЕ і Кувейт відкликали своїх послів з Дохи. Втім за кілька місяців розпочались переговори, і зі свого боку Катар заявив, що припиняє відкрито підтримувати «Братів-мусульман». Відтак відносини було відновлено.
Але попри це Катар завжди займав свою позицію стосовно Ірану і не хотів прямо виступати в антиіранському таборі. Катар намагався утримувати свої позиції, щоб вони не співпадали з Саудівською Аравією та ОАЕ, які перебували в авангарді антиіранського табору. У Катару є спільні інтереси з Іраном у розробці газових шельфів, тому він намагався лавірувати, і до певного часу йому це вдавалось.
«ТРАМП ЗНАЧНО ЗМІЦНИВ СТРАТЕГІЧНИЙ СОЮЗ МІЖ США ТА САУДІВСЬКОЮ АРАВІЄЮ»
— Яку роль у «катарській кризі» відіграють США? Адже президент Дональд Трамп відкрито став на сторону Саудівської Аравії.
— Коли Трамп прийшов до влади, то США і Саудівська Аравія об’єдналися в антиіранський фронт. Під час візиту в Ер-Ріяд мериканський президент провів продуктивні переговори і значно зміцнив стратегічний союз між США та Саудівською Аравією.
Окрім того, під час цього візиту відбулась безпрецедентна подія — американсько-арабсько-мусульманський саміт, на який прибули лідери 55 із 57 країн-членів Організації ісламської співпраці. Відсутніми на цій події були лідери Ірану та Сирії. Тим самим фактично було підтверджено, що під «омофором» Саудівської Аравії створюється могутня коаліція, яка має не стільки антитерористичну, скільки антиіранську спрямованість.
Після цього, я думаю, саудити вирішили, що, маючи таку могутню підтримку США, вони не будуть більше терпіти жодних кроків, які не співпадають з «генеральною» лінією їхнього курсу. Відтак Саудівська Аравія вирішила провчити Катар, який має свої амбіції. На мою думку, це публічне побиття керівництва Катару, щоб загнати його в один стрій з країнами РСАДПЗ.
Все це має закінчитися компромісом, який полягає в наступному. Катар має відмовитися від своїх політичних амбіцій, що він може змагатися з впливом Саудівської Аравії в арабському світі.
Нещодавно до Москви приїжджав заступник наслідного принца короля Саудівської Аравії і міністр оборони Мухаммед ібн Салман. Це син короля Салмана, і його розглядають як нову зірку на саудівському небосхилі і навіть як майбутнього короля. Він фактично приїхав до Москва, аби прозондувати, наскільки може Росія відгукнутися на те, щоб Саудівська Аравія допомогла росіянам вийти з політичного глухого кута, у який себе загнала Росія у Сирії.
Загалом треба відзначити, що головна мета саудитів — ізолювати Іран і не допустити зростання ролі Тегерана на Близькому Сході та в ісламському світі. Тому щодо Катару вони діють жорстко фактично відкритим силовим примусом, а стосовно Росії вони, мабуть, намагатимуться під час запланованого візиту короля Салмана до Москви укласти оборудку.
Щодо заборони в ОАЕ громадянам висловлювати симпатії до Катару, то це комплекс заходів, мета якого — створити своєрідну платформу у громадській думці, що влада не буде дозволяти подальшого фліртування Катару з Іраном.
— Як ви прокоментуєте заяву міністра закордонних справ Німеччини Зіґмара Ґабріеля, який зазначив, що в конфлікті з Катаром Саудівській Аравії загрожує «трампізація»?
— Німецькі політичні кола бачать, що Трамп доволі безцеремонно і відкрито знову повертає роль США на Близькому Сході, яка була там за часів Джорджа Буша-молодшого. Тому вони побоюються, що арабський світ буде, передусім, прислухатися і слухняно виконувати те, що говорить Трамп. А новий глава Білого дому продемонстрував арабському світу, що він є сильним союзником і не буде вагатись у тому, щоб підривати амбіції Ірану і не дати цій ісламській республіці реалізовувати свої плани створення шиїтського трикутника чи дуги та використовувати шиїтське населення, щоб посилити свій вплив на арабський світ.
«НАШЕ ЗАВДАННЯ — ВСЕБІЧНО РОЗВИВАТИ ВІДНОСИНИ З КРАЇНАМИ ПЕРСЬКОЇ ЗАТОКИ»
— Які висновки потрібно робити Україні з цієї кризи?
— На жаль чи на щастя, у це питання нам не потрібно втручатися. Це фактично сімейна сварка у лавах РСАДПЗ. Наша позиція має бути наступною: вони самі розберуться, у нас немає підстав втручатися у це «сімейне непорозуміння». Разом з тим для нас це дуже вигідний регіон, який серйозно розвивається. РСАДПЗ — найбільш успішний інтеграційний проект у просторі арабського світу. Ці країни досягли серйозного успіху в економічному розвитку. Відтак наше завдання — всебічно розвивати відносини з країнами, які у складі РСАДПЗ. Нам залишається сподіватися, що суперечки між цими країнами залишаться у минулому і ми зможемо використати вплив цього об’єднання (і передусім Саудівської Аравії) для вирішення тих стратегічних завдань, що стоять перед Україною. А це — збереження територіальної цілісності, повернення Криму, всебічна модернізація нашої економіки, загалом нашої країни. Дуже погано, що ми ніяк не відреагували, наприклад, на те, щоб долучитися до реалізації саудівського плану «Vision-2030», який передбачає реорганізацію економіки країни до 2030 р. без опори на нафтовидобувну промисловість.
