Протягом останнього року у Швеції дедалі активніше обговорюється тема вступу до НАТО. Причиною цьому є загроза, яку шведи вбачають у агресивній політиці Росії щодо своїх сусідів.
Утім, російські військові літаки на початку липня цього року були помічені й поблизу шведських кордонів. Тут можна й пригадати інцидент з підводним човном у жовтні 2014 року, який шведи зафіксували поблизу Стокгольмського архіпелагу. Хоча його так і не знайшли, проте у шведських мас-медіа лунала думка, що човен належить російському флоту.
На відміну від країн Балтії, поблизу кордонів яких Росія влаштовує повітряні провокації, на Швецію не поширюється принцип колективної оборони НАТО.
Тому невипадково у шведському суспільстві зростає підтримка вступу до Альянсу. Підтвердженням цьому є результати дослідження Шведського агентства із надзвичайних ситуацій. Згідно з ним, 48% шведів підтримують вступ країни до НАТО. «Це — вперше, коли кількість прихильників вступу до НАТО перевищила кількість противників», — зазначає газета Expressen.
«День» звернувся до старшого викладача (професора-асистента у США) Державного оборонного коледжу (Стокгольм) Томаса РІСА з проханням прокоментувати налаштованість Швеції вступити до НАТО:
— Російська поведінка як у політичній, так і у військовій площині щодо скандинавських країн та, звісно ж, вторгнення Росії до України роблять питання членства в НАТО дуже терміновим для Швеції.
По-перше, шведська громадська думка дуже змінилася за останні два роки. Раніше обговорення російської загрози чи потреби в безпеці видавалося чимось неможливим. Зараз усе кардинально змінилося. На всіх рівнях суспільства — від політиків до звичайних людей — обговорюється багато питань щодо занепокоєння діями Росії.
По-друге, нарешті з’явилося розуміння, що у Швеції немає достатніх спроможностей, щоб забезпечити власну оборону. Тому якщо у країни недостатньо грошей, їй потрібно подумати про НАТО.
Нині шведи почали усвідомлювати, що вони не зможуть забезпечити оборону власними силами. Хоча з політичних заяв це виглядає просто, однак економічно це зробити неможливо.
Ще однією альтернативою є розвиток оборонної співпраці з Фінляндією, що Швеція намагається робити в рамках Північноєвропейського оборонного співробітництва (Nordic Defence Cooperation). Але політики усвідомили, що ця модель не ефективна. Співпраця в цій структурі — занадто слабка, невелика та роздроблена.
Третій варіант — НАТО. Це питання дуже бентежить шведських політиків, однак зараз вони принаймні почали більше задумуватися про це. Варіант з НАТО стане реальним, коли провідні політики з головних партій зберуться разом і вирішать, що це — єдине рішення для Швеції.
Ідея вступу до НАТО здобуває все більшу підтримку серед шведського суспільства. У мас-медіа з’являється дедалі більше статей на користь Альянсу.
Існує й четверта опція, але вона найгірша за попередні — нічого не робити. Однак я гадаю, що політики в Швеції почали усвідомлювати, що так не може тривати далі.
Народна партія — ліберали — завжди виступала на користь НАТО. Принаймні в останні десять років вони чітко заявляли, що Швеція має стати його членом.
До вступу Швеції в НАТО дедалі більше схиляється й Помірна коаліційна партія. Поки що це питання не є її офіційною політикою. Утім, багато провідних політиків з ПКП надсилають чіткі сигнали: вони зацікавлені у вступі Швеції до Альянсу.
Навіть попри велику розрізненість. у Соціал-демократичної партії також більшість починає віддавати перевагу членству країни в НАТО.
