Минулими вихідними Росія прийняла нову редакцію морської доктрини. Згідно зі змінами, які підписав президент РФ Володимир Путін, росіяни планують забезпечити «достатню» свою військово-морську присутність в Атлантичному океані.
За словами віце-прем’єра Росії Дмитра Рогозіна, причиною цього стала «зміна міжнародної політичної ситуації», а також необхідність «швидкої інтеграції» Криму й Севастополя з РФ. Він також додав, що окрім «атлантичного напрямку» основний акцент зроблено й на Арктиці.
«Атлантика зумовлена нашою увагою до розширення НАТО на схід і створення інфраструктури Північноатлантичного альянсу поряд з нашими кордонами», — цитує Рогозіна Інтерфакс.
«День» звернувся до директора військових програм Центру Разумкова Миколи СУНГУРОВСЬКОГО з проханням прокоментувати зміни в морській доктрині РФ:
— У цих змінах не зрозуміло, про яку інфраструктуру йдеться: якщо про систему ПРО, то це все вирішується на рівні міжнародних переговорів, а не в однобічному порядку. Якщо ж йдеться про появу поблизу кордонів Росії військ швидкого реагування НАТО, то це — не першопричина. Оскільки це -реакція у відповідь на дії самої Москви. Усе це схоже на те, що Росія сама себе провокує й відповідає на ці провокації.
НАТО представляється як противник для того, щоб росіяни могли розвивати свій воєнно-промисловий комплекс.
За словами Путіна, вперше розглянуті соціальні питання, зокрема питання військової медицини. Але, окрім декларації, особливо нічого й немає.
Що стосується заяв Рогозіна щодо суднобудування, то це — грандіозні плани, які навряд чи будуть виконані. Якщо розглянути держзамовлення на військово-морську техніку, то за підсумками двох кварталів 2014 року воно виконане на 23%. До кінця року воно навряд чи буде реалізоване в повному обсязі. Це стосується й оборонного замовлення на наступний рік.
Щодо того, як слід Україні відповісти на зміни в морській доктрині РФ. Реакція на дії Москви має знайти віддзеркалення й у воєнній, й у морській доктринах України, й у Стратегії національної безпеки. На жаль, у тих проектах, які я читав, — такого немає. Якщо і є, то це — декларації, що містять констатацію, але не конкретну відповідь, як цьому протидіяти.
Проте я б реагував на внутрішні запити: на розвиток своїх військово-морських сил, яких фактично немає, але які потрібні. В Україні треба провести оборонний огляд, який має дати комплексну й системну відповідь на питання: який сектор оборони нам потрібен? Яка структура нам потрібна? Як це оформити у вигляді правової бази? Досі на ці питання у нас немає відповідей.
Утім, системної відповіді на це ми не отримаємо, а отже, усі спроби реформувати окремі силові структури порізно ні до чого хорошого не призведуть. Це відновлення колишньої політики, яку ми проводили 24 роки і яка зведеться до ручного управління.
