Новим президентом ФРН у неділю було обрано 61-річного екс-міністра закордонних справ країни Франк-Вальтера Штайнмаєра. За його кандидатуру в першому турі голосування віддали свої голоси 931 делегат Федеральних зборів. Штайнмаєр замінить на президентській посаді 77-річного Йоахіма Ґаука, термін повноважень якого офіційно завершується 18 березня. Соціал-демократ Штайнмаєр був кандидатом у президенти від партій, які входять до правлячої коаліції: Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН), Християнсько-демократичного союзу (ХДС) і Християнсько-соціального союзу (ХСС).
ШТАЙНМАЄР ЗАКЛИКАВ ДО МУЖНОСТІ
Звертаючись до делегатів Федеральних зборів, Штайнмаєр зазначив, що ми живемо «в бурхливий час», коли особливо гостро відчувається необхідність усвідомлювати відмінності між «фактами» і «міфами». Говорячи про сьогоднішню ситуацію у світі, політик навіть звернувся до класики. «Розпався зв’язок часів», — процитував він фрагмент із шекспірівського «Гамлета». «Нам потрібна мужність, щоб сказати, що насправді має бути, а що — ні», — підкреслив Штайнмаєр.
Канцлер Німеччини Анґела Меркель висловила переконання, що Штайнмаєр буде «чудовим федеральним президентом», передає dpa. Це «хороший день» для Німеччини, додала вона. За її словами, Штайнмаєр показав, що може знаходити компроміси, незважаючи на партійну приналежність, зауважила очільниця німецького уряду.
Президент України Петро Порошенко привітав Штайнмаєра — «великого друга України» — з обранням федеральним президентом ФРН!» І зазначив у своєму «Твітті»: «Розраховую на продовження дружньої та плідної співпраці задля процвітання об’єднаної Європи — демократичної та вільної».
ШЛЯХ ДО ПРЕЗИДЕНТСЬКОЇ ПОСАДИ
Політична кар’єра Штайнмаєра почалася в команді Ґергарда Шредера. Штайнмаєр очолював бюро Шредера, коли той ще обіймав посаду прем’єр-міністра федеральної землі Нижня Саксонія. Після того, як СДПН 1998 року отримала можливість сформувати федеральний уряд, Шредер став канцлером, а Штайнмаєр переїхав з ним до Берліна, де був призначений статс-секретарем уряду, а потім керував відомством федерального канцлера.
2005 року Штайнмаєр став міністром закордонних справ ФРН у коаліційному уряді ХДС/ХСС і СДПН, який вперше очолила Анґела Меркель. 2007 року він також обійняв посаду віце-канцлера. А 2009-го Штайнмаєра висунули кандидатом від СДПН на посаду федерального канцлера, однак на тих виборах до бундестагу соціал-демократи зазнали нищівної поразки. 2013 року після чергових виборів до бундестагу і повторного формування «широкої коаліції» — альянсу консервативного блоку ХДС/ХСС із СДПН — Штайнмаєр знову очолив міністерство закордонних справ.
«ОБЛИЧЧЯ ТА ГОЛОС НІМЕЧЧИНИ»
Федеральний президент не стоїть на чолі уряду, а представляє країну. Під час закордонних візитів він — «обличчя та голос Німеччини». Всередині країни, як ідеться у рішенні Федерального конституційного суду Німеччини від 2014 року, президент символізує «єдність держави». Для гарантування цієї єдності президент — позапартійний і завжди тримається осторонь політичних чвар. У своїх виступах він завжди звертається до цінностей, закладених в Основному законі ФРН. Зазвичай федеральний президент припиняє членство в політичній партії, якщо мав таке до початку каденції.
У державному апараті відомство президента відокремлено від трьох інших владних гілок: виконавчої, законодавчої та судової. Таким чином, президент може сприяти подальшому розвиткові демократії та правової держави.
Від промов президента очікують імпульсів для вирішення тих чи інших національних та міжнародних проблем. Хоча зовнішня політика та її практична реалізація — прерогатива федерального уряду та його міністрів. Часто федеральний президент Німеччини порушує теми захисту прав людини, верховенства права та виступає за демократичний діалог, а також не забуває й про питання війни та миру, боротьби з тероризмом, про європейську єдність, захист клімату та довкілля. Так чи інакше, але це завжди теми національного значення.
ВИЗНАЧАЛЬНИЙ ПІДПИС
Посада президента ФРН передбачає ще одну важливу функцію — підписання угод від імені держави. Це ж стосується й ухвалених обома палатами парламенту (бундестаг та бундесрат) законів, які набувають чинності з моменту підписання президентом. Візування документа главою держави означає й те, що такі закони було ухвалено з дотриманням усіх необхідних формальностей. Крім того, президент виступає й як «адвокат демократії», перевіряючи всі законодавчі акти на їхню відповідність духу Основного закону. В історії ФРН досі було вісім випадків, коли федеральний президент не став підписувати закон. Одним із таких був закон про нові правила з управління повітряним рухом, підписувати який 2006-го відмовився тодішній президент Горст Келер. Згодом закон відкликали.
ВІТАЛЬНІ ЛИСТИ ВІД ПРЕЗИДЕНТА
Президент наділений важливими повноваженнями у разі кризових ситуацій. Наприклад, він може оголошувати проведення парламентських виборів, якщо канцлер втрачає більшість у бундестазі. Президент вносить і кандидатуру канцлера, призначає та звільняє з посад міністрів, федеральних суддів, чільних військових і посадовців. Під його патронатом відбуваються важливі заходи. За традицією саме президент приймає вірчі грамоти від послів іноземних держав.
Прості громадяни можуть зустрітися з президентом під час його частих поїздок країною. Багато хто отримує відзнаки з його рук, як-то «Орден за заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина», «Срібний лавровий лист» тощо. Деяким громадянам президент надсилає листа із вітаннями до дня народження. Торік, приміром, 4000 німецьких громадян, що досягли сторічного віку, отримали такі письмові поздоровлення від президента. Глава держави бере почесне шефство над багатодітними сім’ями, що мають семеро й більше дітей.
«ШТАЙНМАЄР ДУЖЕ ДОБРЕ ОРІЄНТУЄТЬСЯ В РОСІЙСЬКІЙ ПРОБЛЕМАТИЦІ»
Володимир ОГРИЗКО, екс-міністр закордонних справ України:
— По-перше, Штайнмаєр дуже добре орієнтується в російській проблематиці й у тому, що Росія вчинила на сході України й у Криму. Він є добре поінформованою людиною. Тому не думаю, що в цьому плані в його позиції щось зміниться. Особливо після того, як він побував на сході України і побачив багато чого на власні очі. І в нього тоді відразу зменшилося бажання нав’язувати Україні вибори за будь-яких обставин. Отже, на мою думку, тут навряд чи щось серйозно поміняється в позиції Німеччини.
По-друге, федеральний президент у Німеччині не є тією політичною фігурою, яка дуже активно впливає на зовнішньополітичний курс. До речі, Штайнмаєр заявив, що не збирається щось змінювати в цьому напрямі, інакше кажучи, впливати на зовнішню політику. Це прерогатива уряду. А Штайнмаєр неодноразово був членом кабінету, тому чудово розуміє межі впливу федерального президента. А оскільки політична культура в Німеччині — на належному рівні, то не доводиться думати, що він раптом почне поправляти уряд у питаннях зовнішньої політики.
Підтримуючи з ним нормальний діалог і продовжуючи надавати йому правдиву інформацію про ситуацію на сході України, ми матимемо непогану можливість опосередковано формувати у політичного істеблішменту Німеччини правильні підходи до того, що відбувається на сході України та в Криму.
Треба зазначити, що посада президента в Німеччині є почесною місією, і Штайнмаєр й надалі працюватиме у високій політичній сфері. Більше того, у певних західних країнах є така традиція, коли дипломати ставали президентами. Згадаємо уже покійного, на жаль, президента Австрії Томаса Клестеля, якого двічі обирали на посаду глави держави. Дипломат на посаді глави держави, в даному випадку — ФРН, лише додасть реноме Німеччині як демократичній країні.
«МОЖЛИВИЙ ПОСЕРЕДНИК МІЖ НІМЕЧЧИНОЮ І РОСІЄЮ ЩОДО УКРАЇНИ»
Альона ГЕТЬМАНЧУК, директор Інституту світової політики:
- Штайнмаєр, незважаючи на загальний скепсис до ролі і повноважень президента Німеччини, буде нетиповим президентом ФРН. На відміну від усіх попередніх президентів Німеччини Штайнмаєр, є підстави вважати, буде надалі активним у зовнішній політиці і може виконувати певні, скажімо, дипломатичні місії, зокрема і на російському напрямку. На мою думку, канцлер Меркель може надати йому певний карт-бланш на деяких напрямках. І одним з таких напрямків може бути російський, де Штайнмаєр, наскільки мені відомо, вважав врегулювання конфлікту між Росією та Україною своєю місією, а не зобов’язанням як міністра закордонних справ. На мою думку, він може стати своєрідним посередником (необов'язково публічним) між Німеччиною і Росією щодо України загалом та врегулювання конфлікту на Донбасі зокрема. Важливо, що з українського боку щодо Штайнмаєра були зроблені заяви в дружній тональності. Добре, що українська дипломатія враховує ті помилки, які робились на інших напрямках, коли офіційний Київ скептично ставився до певних міжнародних політичних фігур і це потім грало проти України.
