Минулими вихідними в Мюнхені відбулася вже 54-та безпекова конференція, в якій взяли участь сотні політиків і експертів зі всього світу, в тому числі й з України.
«МИ ПЕРЕВЕРШИМО РОСІЮ»
На найбільшому безпековому форумі із 20-хвилинною промовою виступив зокрема Президент України Петро Порошенко, який заявив, що зло, яке стоїть за війною на Донбасі «є єдиним і перебуває в Кремлі». «Якщо перефразувати відомого британського державного діяча Бенджаміна Дізраелі: «ми не будемо перемагати Росію, ми перевершимо її». Що це означає? Найперше, будьмо непоступливими щодо своїх цінностей. Сьогодні сигнал для Москви — ціна буде постійно зростати, доки російські війська не покинуть Донбас і Крим», — заявив глава держави.
ПОЗИЦІЯ ЩОДО МИРОТВОРЦІВ
Для України на цій безпековій конференції прозвучала низка позитивних заяв від політиків щодо підтримки в плані впровадження миротворчої місії на Донбасі. Зокрема під час свого виступу, Петро Порошенко нагадав, що ще в 2015 році він запропонував розгорнути миротворчу місію ООН на Донбасі, і тепер цю ініціативу підтримує весь світ. Підтвердженням його словам стали заяви з боку Швеції, Фінляндії та Білорусі.
Зокрема, президент Фінляндії Саулі Нііністе запевнив, що його країна долучиться до миротворчої місії на Донбасі, передає DW. За його словами конфлікт на Донбасі — найбільша проблема Європи. «Якщо є можливість її вирішити, то Фінляндія повинна брати в цьому участь».
«Якщо ми побачимо правильні умови і що місія може допомогти... ми будемо відкриті для цього», — цитує Reuters міністра оборони Швеції Петера Хульквіста.
Прозвучала відповідна заява і з боку сусідньої Білорусії. Щоправда, експерти поки що не впевнені в тому, наскільки прийнятна участь цієї країни у миротворчій операції в зоні конфлікту на сході України. «Можна лише підтвердити готовність Білорусі брати участь у будь-якому вигляді, можливому направленні контингенту в цей регіон, якщо це буде прийнятним для всіх залучених до цього конфлікту сторін», — заявив міністр закордонних справ Білорусі Володимир Макей.
ПЛАН РАСМУССЕНА
Як і очікувалося, в Мюнхені представили також план щодо миротворців, який підготував експерт ООН при Колумбійському університеті в Нью-Йорку Річард Гоуан під егідою фонду колишнього генсека НАТО Андерса Фог Расмуссена, про що «День» писав у матеріалі «Чи бути блакитним шоломам на Донбасі?» від 13 лютого 2018 року. Нагадаємо, що ця ідея передбачає розміщення на Донбасі до 20 тис. миротворців, які мають походити з нейтральних країн, яким довіряють і Україна, і Росія, і Захід, наприклад, Швеції, Фінляндії, Австрії, Латинської Америки та Білорусі, як дружньої для Росії країни.
ЗУСТРІЧ КЛІМКІНА І ЛАВРОВА
Доки експерти обговорювали ідеї щодо провадження миротворчої місії на Донбасі, міністр закордонних справ України Павло Клімкін провів зустріч з російським колегою Сергієм Лавровим, під час якої було порушено й питання миротворців. Проте, за словами шефа української дипломатії, «поки що не домовилися ні про що». А вже наступного дня, 17 лютого, заплановані на полях конференції переговори в Нормандському форматі так і не відбулися.
«День» звернувся до експертів прокоментували заяви від представників Швеції, Фінляндії та Білорусі щодо можливої їхньої участі в миротворчій операції ООН на Донбасі, а також розповісти, що має статися, щоб це питання зрушилося з місця.
«ТРЕБА ЗРОБИТИ ВСЕ ДЛЯ ТОГО, ЩОБ ЗМІНИТИ ПОЗИЦІЮ РОСІЇ»
Володимир ОГРИЗКО, екс-міністр закордонних справ України:
— Думаю, це, як кажуть у народі, «поперед батька в пекло».
Насправді я не вірю в те, що така місія реально може бути розміщена на Донбасі, хіба що ми поступимося своїми принциповими позиціями. А вони полягають у тому, що ця місія повинна контролювати всю окуповану територію, включаючи українсько-російський кордон. Якщо ми підемо на поступки і, як вимагають росіяни, дозволимо, щоб миротворці охороняли місію ОБСЄ, тоді ми розпишемося у власній безпорадності та покажемо, що не можемо відстоювати своїх національних інтересів. Якщо ми будемо наполягати на своєму, то Росія, за теперішніх обставин, на кардинальні для неї поступки не піде, тому що для Росії закриття кордону означає, що через кілька місяців від «ЛНР» і «ДНР» нічого не залишиться.
Що стосується вибору країн, то ніяких союзників, типу Білорусі, там в принципі бути не може, адже вони повністю залежні від Росії і є загроза того, що під виглядом білоруських миротворців там стоятимуть російські ГРУ чи спецназ.
Тому питання не в тому, скільки країн і які саме братимуть участь у місії, а в позиції, яку сьогодні займає Росія і яку спільними зусиллями і тиском треба змінити. Саме в цьому ключове питання. Проблема в тому, що за теперішньої позиції Росії та її незгоди робити адекватні речі, ми далі не рухаємося.
Ми та наші західні партнери повинні зробити все для того, щоб змінити позицію Росії. Це єдина передумова, щоб почало рухатися не лише питання місії, а й вирішення самого конфлікту. Якщо позиція Росії залишатиметься такою ж, а Захід апелюватиме до неї та в черговий раз закликатиме до зміни позиції, нічого не вийде. Росію можна тільки примушувати, це єдиний спосіб показати, хто в хаті господар.
«У НАЦІОНАЛЬНИХ ІНТЕРЕСАХ РОСІЇ — ПІТИ З ДОНБАСУ»
Андреас УМЛАНД, старший науковий співробітник в Інституті євроатлантичної співпраці в Києві, головний редактор книжкової серії «Радянська і пострадянська політика та суспільство» (SPPS):
— Ці заяви стосуються питання практичної імплементації миротворчої місії на Донбасі.
Звичайно, головне питання буде в тому, чи дасть Росія в Раді безпеки ООН свою згоду на таку місію, яким буде її мандат, як вона буде сформована, скільки буде в ній солдат. Принаймні, ці практичні питання обговорюються, і якщо певні країни вже зараз оголошують про свою готовність брати участь у цій ініціативі, то це можна лише вітати.
Проблема з Білоруссю в тому, що вона є членом організації Угоди про колективну безпеку, Євразійського економічного союзу. Ця країна — офіційний союзник Росії, і оскільки РФ — учасник цього конфлікту, потрібно буде обговорювати, наскільки бажана участь Білорусі в такій місії, якщо вона колись відбудеться.
Що стосується умов, за яких миротворча операція взагалі буде можлива, то тут головне — позиція Заходу та продовження режиму санкцій до втілення цієї ідеї. Важливо також, наскільки ЄС буде єдиним у продовженні режиму санкцій і наскільки функціонуватиме координація між США та ЄС. Думаю, це головний чинник. Потрібно переконати Кремль у тому, що єдиний вихід із цієї ситуації з санкціями — те, що Росія піде. Тоді миротворча сила могла б бути інструментом для Путіна, щоб зберегти обличчя при всьому цьому процесі. Але, в принципі, це рішення Кремля, і важливо, щоб Захід зберігав тиск на Кремль, аби таке рішення було прийнято.
Загалом, це в національних інтересах Росії — піти з Донбасу та внаслідок цього понизити рівень конфронтації із Заходом, щоб мати сильнішу позицію в своїх відносинах з Китаєм. Є ще дуже багато різних чинників, які повинні працювати на користь того, що Росія піде на це рішення з миротворчою місією. Але в Кремлі можуть бути й інші калькуляції, тому мені поки важко сказати, яка вірогідність того, що місія буде введена. Думаю, зрештою, ми прийдемо до цього рішення, але питання в тому, коли буде така місія і чи буде це через рік, п’ять чи десять років.
