Розслідувачам із The Insider і Bellingcat удалося ідентифікувати одного з найбільш високопоставлених російських фігурантів справи про загибель «Боїнга» MH17 над Донбасом. У листопаді 2019 року Об’єднана слідча група (JIT), що розслідує цю справу, опублікувала 23 телефонних розмови, перехоплених напередодні трагедії і незабаром після неї Службою безпеки України. Безпосередньо перед днем катастрофи контакти між «ДНР» і кремлівськими кураторами стали інтенсивнішими. Перемови відбувалися в основному через спеціальні телефони, надані ФСБ і шифрованим зв’язком, що забезпечують опцію, але бойовики цією опцією користувалися не завжди. У перемовах згадуються голова ФСБ Олександр Бортников і міністр оборони Росії Сергій Шойгу, у низці записів ідентифікується голос тодішнього помічника Путіна Владислава Суркова. Але декілька високопоставлених чинів ФСБ і Міноборони, що керували і безпосередньою координацією бойових дій незаконних збройних формувань і російських військ, і постачанням бойовиків озброєнням і бойовою технікою, до цього часу залишаються непізнаними. Серед них давно привертав увагу невідомий, якого співрозмовники називали «Володимиром Івановичем». Поміж іншого, він керував переміщенням через кордон важких озброєнь, у тому числі і ЗРК «Бук», з якого був збитий «Боїнг».
The Insider і Bellingcat з’ясували, що «Володимир Іванович» — це генерал-полковник Андрій Іванович Бурлака, перший заступник керівника прикордонної служби ФСБ Росії. 2015 року його підвищили до генерал-полковника і, за даними джерела, що проводило власне розслідування Бі-Бі-Сі, закритим указом йому за його роль у війні на Донбасі було присвоєно звання Героя Росії.
1 липня 2014 року тодішній «прем’єр-міністр» «ДНР» Олександр Бородай розповідав своєму колишньому працедавцеві, бізнесменові Костянтину Малафєєву, що фінансує сепаратистів (за дивним збігом, відразу після публікації розслідування The Insider і Bellingcat Малофєєв заявив, що хворий на коронавирус, правда, з нехарактерною симптоматикою), що «командувач операцією», «Володимир Іванович», наказав знищити Ігоря Безлера («Біса»). Трохи пізніше Малафєєв у тій же розмові уточнив — «я повідомив в контору (в ФСБ — Б. С.), контора віддала наказ». «Володимир Іванович» вочевидь керував бойовиками до кінця липня 2014 року, але цілком можливо, що і пізніше. 31 липня Гіркін (Стрєльцов) у розмові, обговорюючи постачання нових озброєнь, частину з яких «Володимир Іванович наказав віддати Козіцину», щиро обурюється: «Мені Володимир Іванович повинен наказувати сам!» А 16 липня 2014 року Бородай запитав «Володимира Івановича», чи «можуть наші вертольоти працювати в районі Маринівки», але великодосвідчений чекіст, перш ніж відповісти, попросив «включити ключик» (тобто шифрування зв’язку), після чого в записі чуються сторонні звуки, і розібрати продовження розмови неможливо. Вранці того ж дня Гіркін і Бородай були збережені в сюжеті російського Lifenews за 6 км від прикордонної Маринівки. А це — лише за 3 км від місця, де ракета «Бук» уразила «Боїнг». А 17 липня, в день загибелі «Боїнгу», відбувалася колоритна розмова «Володимира Івановича» з Ростова з деяким Сергієм із Криму (не виняток, що це — російський офіцер, командир екіпажа «Бук»):
С.: (.) Володимир Іванович, так?
B.І.: Так-так, слухаю Вас. Це Володимир Іванович.
С.: Е... Мені дав телефон Аксьонов (губернатор Криму — Б. С.). Сказав, що, ось, з Бортниковим погоджено.
B.І.: Я слухаю Вас, так-так. Як Вас звуть?
С.: Мене звуть Сергій, я з Криму. Прізвище б не хотів називати (...) Як мені Вам передати список бажаного? Ми завтра вилітаємо до Ростова. У мене люди є... Я сам з Сімферополя, а люди в Москві. Є список необхідного, а є список дуже необхідного. (...) Так, ми в Ростові будемо завтра, але просто річ у тому, що в суботу ми маємо вже бути... там. Е... Знайти, будь ласка, якось... можна з вами електронкою... (...) Нас сім осіб. Сім осіб. Основних — сім.
В.І.: А неосновних?
С.: Скільки дадуть (.) Нам, головне, семеро зайти з тим, що треба.
B.І.: (.) Добре... Ну, мені власне сказали, що Вам необхідне. ... (...) Списку в мене немає. Добре, давайте я Вам перетелефоную. Розберуся тут.
С.: Так. Ви який-небудь телефон мені скиньте тут у Вайбер. Поки вони його там розшифрують, ми вже давно його отримаємо і завдання виконаємо.
B.І.: Добре, так. Добре. (...)
Пізніше того ж дня Сергій зателефонував Володимиру Івановичу з офісу «одного генерала, який із Москви у нас», у Криму, і повідомив, що обговорив зі своїм старшим свій список побажань для завдання. Старший наказав Сергію звернутися, якщо потрібно, до Суркова особисто, оскільки саме він ставить завдання. Далі розмова відбувалася таким чином:
С.: Я зараз зайшов в кабінет до одного генерала, який із Москви у нас. Він перебуває в Москві. Я зателефонував своєму старшому і сказав, що Ви мені таке запитання ставите. І що мені відповідати.
B.І.: (убік): Зараз продовжимо, Сашо. Зараз продовжимо! (у телефон): Так-Так, що?
С.: Я кажу, я повідомив своєму старшому, який у Москві зараз, що Ви мені запитання таке поставили. Ви ж як би така остання інстанція, яка повинна нам допомогти. А він мені сказав: «Ну, телефоном це не можна повідомляти», він каже: «Якщо що, нехай він звертається особисто до Суркова. Це він ставить нам завдання».
B.І.: Авжеж. (.) Ну, зрозуміло. Добре. Я Вам теж нічого не можу сказати щодо списку. Ось, тому що у мене є установки, що Вам необхідно видати. Ось так.
С.: Установки від кого, пробачте?
B.І.: Від мого керівника (ймовірно, мається на увазі перший заступник директора Федеральної служби безпеки Російської Федерації — керівник Прикордонної служби ФСБ Росії, генерал армії Володимир Кулешов. — Б. С.)
В іншій розмові «Володимир Іванович» згадується як «великий начальник», що «прилетів із Москви». З контексту розмови зрозуміло, що він є самим високопоставленим російським командиром на Донбасі та що саме з ним доводиться погоджувати всі постачання важких озброєнь на Донбас.
Яким же чином The Insider і Bellingcat дослідили, що таємничий «Володимир Іванович» — це генерал-полковник Андрій Бурлака? Авіаційні перельоти Андрія Івановича, дані яких є у розпорядженні Bellingcat, свідчать про те, що в 2014 і 2015 роках він постійно літав до Ростова, Криму та Краснодара. А саме з цих трьох центрів здійснювалося керівництво російськими військами та сепаратистами на Донбасі. Так, 15 липня 2014 року Бурлака прилетів із Москви до Ростова, а 18 липня, наступного дня після загибелі «Боїнга», повернувся до Москви. А 16 липня в опублікованій «прослушці» СБУ про нього кажуть, як про того, що «щойно прилетів із Москви». Серед попутників Бурлаки часто фігурує начальник 5-го управління ФСБ Росії (Служба оперативної інформації та міжнародних зв’язків) генерал-полковник Сергій Бесєда, який під санкції США та Євросоюзу потрапив якраз за свою роль у війні на Донбасі. А ще в жовтні 2015 року в мережі були опубліковані чернетки деяких внутрішніх документів ФСБ. У файл від липня 2014 року, помічений як «цілком таємно», написаний на ім’я Бортникова та підписаний «Бурлака А.І.».
У листі повідомляється, що «Департаментом ПО ПС ФСБ Росії в обсягові справи «.....» здійснюється комплекс агентурно-оперативних і оперативно-бойових заходів щодо розробки лідерів українських націоналістичних організацій (УНО), членів очолюваних ними збройних формувань і нейтралізації загроз зовнішньої безпеки Росії від вказаних осіб. У цих заходах активно використовується агент «Чапаєв», що постійно проживає на території України, є командиром одного з підрозділів Народного ополчення «ДНР». Автор листа просить «з метою забезпечення особистої безпеки агента «Чапаєва» через можливості ЦСТ ФСБ Росії виготовити вказаній особі комплект документів (всегромадянський і закордонний паспорти) громадянина Росії на вигадані дані». Правда, відповідний файл, зроблений у Word, ні підписів, ні друку, ні інших ознак достовірності не містить і сповна може виявитися фейком.
Але деякі інші файли, за твердженням розслідувачів The Insider і Bellingcat, їм удалося перевірити, довівши достовірність інформації, що міститься в них. Крім того, на думку розслідувачів, «якби хтось хотів сфабрикувати документ про спецоперації ФСБ в Україні, було б дивно, аби автор підробки обрав ім’я Андрія Бурлаки — що формально відповідає за зовсім інший напрямок роботи у ФСБ — абсолютно випадково». Зауважу, що те, що саме Бурлаці доручили займатися переправлянням через кордон бойової техніки для сепаратистів, виглядає по-своєму логічно. Андрій Іванович протягом усього часу своєї служби був прикордонником і закінчив Московське вище прикордонне училище КДБ СРСР, тоді як його безпосередній начальник Кулешов до приходу на свою посаду 2013 року на прикордонних справах не знався, а був головою деяких регіональних управлінь ФСБ, у тому числі в Чечні, і керівником апарату Національного антитерористичного комітету. Та й закінчив Володимир Григорович Вищу школу КДБ ім. Дзержинського, а до цього — Київський інститут інженерів цивільної авіації.
Головним же доказом, як стверджують розслідувачі, було наступне: «JIT опублікував декілька телефонних номерів, якими користувався «Володимир Іванович». Один із них виявився в додатку GetContact як «Володимир Іванович», причому разом із контактом збережений його другий номер. Пошук за цим другим номером уже видає контакт під ім’ям «Володимир Іванович Бурлака»». Проте така людина у всіх відомих базах даних відсутня. Але він знайшовся в листуванні 2014 року в месенджері Viber, яку злили в інтернет 2015 року. Там Олександр Сєров, помічник Дениса Пушиліна (тодішнього «голови» «ДНР»), спілкується з «помічницею» Пушиліна Алісою Натальченко. У розмові з’ясовується, що рішення про відпустку прийматиме деякий Володимир Іванович, він же Андрій Іванович, він же замдиректора ФСБ. Тут уже зовсім нескладно було вийти на Андрія Івановича Бурлаку, який, щоправда, суворо кажучи, не замдиректора ФСБ, а перший заступник першого заступника директора ФСБ Володимира Кулешова. Порівняння ж голосу «Володимира Івановича» з «прослушок» із записом інтерв’ю, яке Бурлака 2013 року дав оренбурзькому телеканалу, довело, що він і «Володимир Іванович» — одна й та ж людина. Проте для проведення судової фоноскопічної експертизи голосу фрагмент інтерв’ю був дуже малий, але розслідувачам удалося знайти голос Бурлаки в 4-й серії документального фільму «Кордон. Особливі умови служби», який демонструвався по телеканалу «Зірка». Національний центр медіа-криміналістики Університету Колорадо в Денвері (National Center for Media Forensics at the University of Colorado at Denver) провів експертизу аудіозаписів. Професор, що проводив експертизу, директор Центру експертизи медіаматеріалів Каталін Грігорас зробив висновок про те, що коефіцієнт відповідності (likelihood ratio LR) аудіозаписів складає 94, що підтверджує припущення про те, що записи голосу належать одній людині.
Що ж, Андрій Іванович Бурлака — чоловік ще порівняно молодий, 1965 року, і якщо омине його коронавірусна зараза, яку так необачно підхопив Костянтин Малафєєв, то у нього є непогані шанси дожити до того часу, коли його все ж посадять на лаву підсудних Міжнародного трибуналу. Та й не виявлений доки Сергій, судячи по голосу — людина зовсім не стара і сповна зможе скласти Андрію Івановичу компанію.
