22 вересня ввечері міністри внутрішніх справ країн-членів ЄС схвалили угоду про розподіл 120 тис. мігрантів за системою квот. Проти цієї угоди проголосували Словаччина, Румунія, Чехія та Угорщина. Фінляндія утрималася. В останню хвилину Польща, яка виступала проти цієї угоди, вирішила підтримати її. Тут потрібно звернути увагу, що проти цієї угоди проголосували країни Центрально-Східної Європи. І вражає те, що прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо заявив, що швидше ризикне порушити правила Євросоюзу, ніж прийме обов’язкові квоти щодо розподілу мігрантів.
У відповідь на такий демарш чотирьох центральноєвропейських країн президент Франції Франсуа Олланд пригрозив країнам Східної Європи санкціями. «У ЄС існують правила. Коли не дотримуються правила конкуренції або пакт про стабільність, накладаються санкції. Таким чином, ці країни ставлять себе в положення, коли те, що вони отримують від Євросоюзу, перестане надходити», — сказав він. «День» звернувся до експертів з проханням прокоментувати таке протистояння між названою вище четвіркою та євроспільнотою і розповісти про можливі наслідки цього демаршу для ЄС.
«САМ ФАКТ ВІДМОВИ ПРИЙНЯТИ КВОТУ БІЖЕНЦІВ ДЕМОНСТРУЄ ОБМЕЖЕНІСТЬ НАШИХ ПОЛІТИКІВ»
Григорій МЕСЄЖНIКОВ, президент Iнституту суспільних проблем, Братислава:
— Словаки дуже скептично відноситься до можливості прийняти велику кількість мігрантів. За всіма опитуваннями, майже 70% виступають проти прийняття біженців. А якщо говорити про риторику Фіцо, то, думаю, він також заручився би такою підтримкою. Але з іншого боку, словацький прем’єр зазнає критики з боку публіцистів, представників неурядових організацій. Люди вважають, що його різкі висловлювання на адрес Євросоюзу несправедливі, бо реально проблема існує. А Словаччина, відмовляючись прийняти біженців, нічого не пропонує. Особисто я та багато представників громадянського суспільства вважаю, що Фіцо веде себе не належним чином. З іншого боку, в Словаччині дуже мало біженців і вони не збираються залишатися. Тому, вважаю, що Словаччині ніякої «небезпеки» це не становило, якби Братислава, навіть відмовившись прийняти квоту, взяла добровільно на себе зобов’язання прийняти дві-п’ять тисяч біженців.
У Словаччині відносини до політичних біженців і до цього було неправильним. Дуже малій кількості людей було надано політичний притулок. А з іншого боку членство в ЄС передбачає солідарність з іншими країнами. І тут в основному велике упущення уряду, який недооцінює саме цю сторону. Будучи членом Євросоюзу, ми повинні, звісно, брати участь у формування спільно європейських підходів і проявляти солідарність з нашими партнерами. І в цьому відношенні Фіцо веде себе безвідповідально.
А сам факт відмови прийняти квоту біженців демонструє обмеженість наших політиків. А Фіцо вважає себе лівим політиком, а тепер він почав говорити про різницю між християнами, мусульманами, біженцями. А тут в принципі питання моралі. Це дуже сумно і викликає конфлікт між Словаччиною і ЄС.
«НАЦІОНАЛЬНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ НЕ ПОВИНЕН ВИКОРИСТОВУВАТИСЯ ДЛЯ ТОГО, ЩОБ ВІДІЙТИ ВІД СОЛІДАРНОСТІ»
Доктор Ульріке ГЕРО, директор Європейської демократичної лабораторії, Берлін:
— Європейський Союз тривалий час займається вирішенням проблеми біженців. І рішення щодо розподілу квот було ухвалено більшістю. І певним чином це було досить еволюційно. Як ми бачимо, ситуація з біженцями була дуже неочікуваною. Думаю, це дуже добре що Європейська Рада вирішила вдатися до інституційних структур, щоб вирішити цю проблему. ЄС головним чином ухвалював подібні рішення одностайно, але настав час перейти до того, щоб рішення ухвалювались більшістю голосів. І всі розмови про політизацію Євросоюзу і те, що Німеччина лідирує у питанні вирішення проблеми біженців залишити осторонь. І ми очікували, що Європейська Рада візьме на себе лідерство з цього питання. Міністри внутрішніх справ ЄС зустрічалися в понеділок і не ухвалювали рішення більшістю голосів. І в процесі вироблення рішення зрештою ЄС повинен був продемонструвати єдність і ухвалювати рішення, спираючись на свою законодавчу базу. На мою думку, це дуже добре, бо це справжній крок уперед. І разом з тим треба наголосити, що ми не можемо вирішувати такі проблеми, базуючись на національних інтересах.
Національний суверенітет не повинен використовуватися для того, щоб відійти від вирішення спільної проблеми і солідарності. Ми побачимо, що політична культура в Євросоюзі базувалась на консенсусному голосуванні, однак у нас уже є легальні рамки, щоб приймати рішення більшістю голосів. Тому це важливо зрозуміти. Якщо говорити про національний суверенітет і принципи, які мають захистити державу по багатьох основних питаннях, то питання біженців це не захист. Словаччині чи Чеській Республіці не загрожуватиме небезпека, якщо вони приймуть біженців. Ми говоримо про відхід від солідарності. І якщо ці країни багато чого отримали від ЄС завдяки солідарності, то вони мають дотримуватися головних цінностей Євросоюзу.
Я за обговорення цих проблем у майбутньому на існуючій юридичній базі ЄС, коли рішення ухвалюються більшістю голосів. Якщо ми говоримо про суспільні преференції в ЄС, який базується на цінностях, то неправильно тільки користуватися своїми національними бажаннями при ухваленні спільних рішень.
«У КОНФРОНТАЦІЇ МІЖ БІЛЬШІСТЮ І «V-3 + 1», ПОТРІБНЕ СВОЕРІДНЕ СЛОВЕСНЕ РОЗЗБРОЄННЯ»
Ролан ФРОЙДЕНШТАЙН, заступник директора Центру Мартенса, Брюссель:
— Це не перша справжня криза, яку ЄС переживає в цьому році. І, звичайно, ми сперечаємося про те, як правильно боротися з нею. І зараз в конфронтації між більшістю і «V-3 + 1», потрібно свого роду словесне роззброєння. Гра у звинуваченнях між Сходом і Заходом (але також серед північних балканських країн) повинна поступитися дебатам, які більш орієнтовані на рішення. Я б сказав так: зберігайте спокій і думайте конструктивно. Квоти — не вирішення всієї кризи, але вони допоможуть німцям (які в даний час несуть основне навантаження) відчувати деяку солідарність з іншими європейцями. Але німці (французи та італійці, які в даний час стали головними прихильниками Німеччини) повинні пояснити, як вони хочуть утримувати біженців у таборах Центральної Європи, якщо ті хочуть виїхати до Німеччини. Це законні питання центральноєвропейців. Крім того, ми всі повинні працювати над вирішенням проблеми ближче до її витоків: у сусідніх до Сирії країнах, таких як Туреччина, Ліван, Йорданія (надаючи допомогу в поліпшенні умов у таборах), а в самій Сирії, де ми повинні почати обговорювати питання створення безпечних притулків, які будуть захищені зонами, забороненими для польотів. Це включає відправку європейських військ у цю країну. Задля цього ми повинні відмовитися від менталітету в Західній Європі, згідно з яким центральноєвропейці це купка расистських ксенофобів, які стверджують, що європейцем може тільки бути білошкіра людина та християнин. Обидва ці поняття є неправильними. Замість цього, ми повинні спільно створювати засоби для притулку і перевіряти дуже велику кількість осіб, які шукають притулку, поки ми відновлюємо контроль над нашими кордонами, а також наближаємось до створення спільної європейської політики в галузі надання притулку та імміграції.
«ПОЛЬСЬКИЙ УРЯД ЗДИВУВАВ БАГАТЬОХ, ЗОКРЕМА Й ІНШИХ ЧЛЕНІВ ВИШЕГРАДСЬКОЇ ГРУПИ»
Міхаль КОБОСКО, директор вроцлавського глобального форуму, Варшава:
— Так, польський уряд здивував багатьох, у тому числі інших членів Вишеградської групи, а також польської опозиції рішенням у останню хвилину перейти з табору анти-біженців в табір тих, хто підтримує розподіл квот біженців. Нам не зовсім зрозумілі причини. Польські чиновники заявляють, що вони отримали те, що хотіли, тобто план зміцнення зовнішніх кордонів ЄС, а також невстановлення точних обов’язкових квот прийняття біженців. Згідно з останніми, хоча це не зовсім точними даними, Польща прийме 7100 біженців. Цей факт буде мати серйозні наслідки. Ми спостерігатимемо сьогоднішній саміт ЄС і подальші дискусії щодо європейської солідарності і стійкості блоку ЄС.
По-друге, V4 група буде додатково розділена і залишаться тільки на папері. Група вже мала різне бачення вирішення української кризи та відносин з Росією. Тепер Польща відокремлюється від чеських, словацьких та угорських друзів.
По-третє, більшість польського населення має серйозні сумніви щодо можливості прийняття більш великих груп біженців-мусульман — у моноетнічні та монорелігійні країни. Після Другої світової війни поляки немали досвіду співжиття зі значними меншинами.
Насамкінець, 25 жовтня відбудуться парламентські вибори і правляча коаліція, швидше за все, зазнає поразки і буде замінена правою партією «Право і справедливість» на чолі з Ярославом Качинським. Виступаючи минулого тижня у Сеймі, Качинський висловив критику щодо прийняття будь-яких біженців у Польщі.
«УСІ МАЮТЬ ДОТРИМУВАТИСЯ ПРАВИЛА»
Метью ТАРДI, старший науковий співробітник Центру дослідження міграції та громадянства у ІФРІ (Французький інститут міжнародних відносин), Париж:
— Це не стільки криза біженців, а криза Європи. Кількість біженців стрімко збільшується і навряд чи це може сильно вплинути на спільноту чисельністю 500 млн. осіб. Питання в іншому чи хочемо ми мати спільну політику ЄС щодо біженців. Ця проблема не була на порядку денному 15 років. У нас з одного боку є країни, які мають традиції прийняття біженців: Франція, Німеччина, Нідерланди, Бельгія. А з іншого боку в деяких країнах, зокрема у Центральній та Східній Європі не було такої традиції. І саме чому зараз з’явились відмінності між двома сторонами.
Також треба сказати, що у західних країнах — сильне громадянське суспільство, яке має вплив на політику на національному рівні, з іншого є на сході ЄС громадянське суспільство слабше з багатьох причин, яке менш впливає на національний уряд.
Що ж до заяви Фіцо, що він радше буде судитися ж ЄС, ніж виконувати рішення ЄС по квотам біженців. У Євросоюзі є договір і тому країна-член євроспільности має слідувати його правилам. Він може піти в суд, але програє там позов. І тут питання, чи хоче Словаччина бути частиною гри. І тут справді є питання і до ЄС, адже Великій Британії вдалося вибирати правила ЄС на свій вибір і тому британці можуть вибирати, які договори вони виконують, які — ні.
І в даному разі ЄС має заявити, що всі мають виконувати правила, або треба новий договір. Але ми знаємо, що навряд чи ЄС вдасться прийняти новий договір. Усі суперечності в європейській конструкції полягають у наступному, або ми всі разом слідуємо правилам, щодо яких ми дійшли згоди, або якщо хтось не хоче, ми маємо йому рекомендувати дотримуватись правил. Інакше ми залишаємося на національному рівні, то як тоді можна говорити про Європейський союз як спільноту.
