Китай та Україну розділяють тисячі кілометрів, але незабаром у цих країн може з’явитися багато спільних проектів. Майже вся імпортована кукурудза і соняшникова олія в Китайській Народній Республіці є українськими. А у майбутньому Китай, держава з другою за потужністю економікою світу, може інвестувати в українські енергетику, інфраструктуру і будівництво.
Днями українські журналісти поспілкувалися з Надзвичайним і Повноважним Послом України в КНР Олегом Дьоміним. Він розповів про амбітні китайсько-українські проекти, роботу в китайських соцмережах і про кволість українських урядовців.
ЕНЕРГЕТИЧНА СПІВПРАЦЯ: ЗАСКОЧИТИ В ОСТАННІЙ ВАГОН
— Багато важливих проектів було заплановано ще кілька років тому. Наприкінці 2012 року КНР і Україна підписали угоду про кредитну лінію з організації постачання зернових до Китаю і визначили умови виділення понад 3,5 млрд доларів на модернізацію енергетичної галузі України. Перша кредитна лінія працює наполовину — Україні вже виділили 1,5 млрд доларів. Ця зернова кампанія набирає обертів, хоча багато питань досі не розв’язано. Але на сьогодні 90% усієї імпортованої Китаєм кукурудзи — з України. І 95% соняшникової олії, яку привозять до Китаю, також українські.
Енергетичний проект не змогли розпочати вчасно через корупційні проблеми, які існували в Україні у минулому. Напрям включав проекти, які на сьогодні знаходяться на території проведення АТО. Йдеться про отримання синтез-газу з вугілля і вироблення вугільного палива для теплоелектростанцій. Тепер ці проекти не можна втілювати через нові обставини — події на сході України.
Разом з тим протягом останнього року Міністерство енергетики та вугільної промисловості України і компанія «Нафтогаз України», які задіяні в «енергетичній» кредитній лінії, разом із китайською стороною інтенсивно шукають інші напрями співпраці. Це може бути і модернізація українських ТЕС, і вироблення синтез-газу на іншій території, і переробка бурого вугілля на синтез-газ за допомогою китайських технологій. Цю роботу розпочато трохи запізно: Україна втратила півтора-два роки. А щоб затвердити техніко-економічні обґрунтування проекту потрібен час. Багато залежить від роботи українських урядовців і структур, які здійснюватимуть цей проект.
«ГЛИБОКОВОДНИЙ ПОРТ В УКРАЇНІ БУДЕ»
Щодо нових проектів співпраці. Є непогана перспектива укладання угод із будівництва житла. Деякі меморандуми вже підписані. Це може бути будівництво з використанням китайських технологій і фінансуванням китайськими банками. Для цього, можливо, треба створювати філії китайських банків в Україні, які могли б і фінансувати будівництво житла, і надавати іпотечні кредити. Тут напрацьовують декілька варіантів, які зараз розглядають із китайською стороною.
Треба надолужувати втрачений час, працювати вдень і вночі. Перспективи досить непогані, бо є зацікавленість китайської сторони в українських технологіях, зокрема у машинобудуванні. Китай згоден навіть на спільне виробництво.
У китайської сторони є інтерес до української інфраструктури. Планували будівництво глибоководного порту в Криму. Коли розпочалися відомі події на півострові, китайська компанія, яка вже мала розробки проекту порту, заявила на весь світ, що вона порт у Криму не будуватиме. Китайські представники вважають, що сьогодні півострів — окупована територія. Тому зараз бригада фахівців серйозно працює з визначенням місця для порту на материковій частині України. Скоріше за все, це буде Одеська або Миколаївська область. Але глибоководний порт в Україні буде. Крім цього, є пропозиція від китайської сторони щодо модернізації української залізниці.
І є такий глобальний проект як «Економічний пояс Шовкового шляху» (створення економічного коридору вздовж стародавнього Шовкового шляху. — Авт.). Україна першою з європейських країн офіційно визнала його доцільність і приєдналася у політичному плані до його реалізації. Міністерство економічного розвитку і торгівлі України і Міністерство комерції Китаю вже підписали протокол щодо включення України у цей проект. Питання в тому, щоб насичувати цю взаємодію конкретними справами. Знову ж таки, Україні треба додати інтенсивності у співпраці з Китаєм. Грузія у цьому плані нас обійшла — у хорошому сенсі. Грузини провели в себе величезний симпозіум щодо проекту «Економічний пояс Шовкового шляху», співпрацюють із фондом цього проекту.
«КИТАЙЦІ БАГАТО ЗНАЮТЬ ПРО УКРАЇНУ»
— У Китаї є українська громада: українські студенти і бізнесмени. Щороку кількість українських студентів у КНР збільшується на третину, вони вчаться на різних спеціальностях. Я щойно приїхав із міста Даляня. У місцевому університеті іноземних мов проходила міжнародна конференція щодо місії молоді в розвитку проекту «Економічного поясу Шовкового шляху», і активну участь у події взяла українська молодь — це показово і приємно. До речі, у Далянському університеті іноземних мов торік наше посольство відкрило Центр вивчення України. Аналогічні центри минулого року ми створили у Тяньзціні й Шанхаї. На базі таких структур можна доносити інформацію про Україну.
Але головне — робота із засобами масової інформації. У Китаї «голод» на українських журналістів. Ми у посольстві намагаємося хоча б раз на два тижні збирати прес-конференції й доносити інформацію про події в Україні, як ми це бачимо. Китайські ЗМІ трошки фільтрують інформацію, хоча часто називають речі своїми іменами — це стосується сепаратизму, Криму тощо.
Вже другий рік, як Посольство України в КНР вийшло у китайські соцмережі. Facebook і Twitter у Китаї не працюють, і місцеві соціальні мережі — це найкращий шлях достукатися до людей. Працюємо щодня, по двох напрямах: політична інформація про поточні події в Україні й розповіді про українські традиції та історію. Китайці багато знають про Україну, а ми допомагаємо їм розширити ці знання.
