Минулої неділі в Туреччині досить спокійно відбулась очікувана зміна глави уряду. Президент країни Реджеп Таїп Ердоган прийняв відставку прем’єр-міністра Туреччини Ахмета Давутоглу і подякував йому за роботу. Нагадаємо, Давутоглу ще на початку травня оголосив, що складе з себе повноваження лідера партії та глави уряду.
Одразу після цього Ердоган доручив сформувати новий уряд міністрові транспорту, судноплавства і зв’язку Біналі Їлдириму. Кількома годинами раніше Їлдирим на з’їзді правлячої Партії справедливості і розвитку (ПСР) був обраний новим головою політичної сили, що відкрило йому шлях до прем’єрського крісла. Рішення було ухвалено на позачерговому з’їзді політичного об’єднання. Їлдирима вважають ставлеником Ердогана, у виступі на з’їзді партії він підтримав зміну конституції та посилення повноважень президента. У виступі на з’їзді перед голосуванням Біналі Їлдирим заявив, що Європейський Союз має покласти край «плутанині» щодо заявки Анкари на членство в ЄС та проблеми мігрантів.
Давутоглу відмовився виставляти свою кандидатуру на пост голови партії. Між ним та президентом країни Реджепом Таїпом Ердоганом останнім часом виникли розбіжності з питань урегулювання курдської проблеми і затримання журналістів, які критикують владу. Крім того, він висловлював незгоду з планами голови держави перетворити Туреччину з парламентської республіки на президентську. Між тим сам Давутоглу стверджував, що у нього з Ердоганом зберігаються братерські відносини.
Ігор СЕМИВОЛОС, виконавчий директор Центру Близькосхідних досліджень:
— Біналі Їлдирим був одним із фаворитів, кого вважали однією з імовірних кандидатур на прем’єрську посаду, — абсолютна лояльна людина до Ердогана. Їлдирим став політиком саме завдяки Ердогану, і в нього немає заперечень щодо реформи, яка передбачає збільшення повноважень президента.
Зі свого боку, Ердоган залишався ключовою фігурою, незважаючи не те, що посада президента має меншу вагу, бо згідно з конституцією більше повноважень має прем’єр-міністр. Але ми знаємо, що Ердоган відігравав ключову роль, будучи президентом. Давутоглу був другим, був відомим. І тоді виникла колізія між главою держави та уряду, а тепер її не буде, як і внутрішнього конфлікту, який міг призвести до розколу партії чи послаблення позиції Партії прогресу та розвитку (АКР). А це також важливий чинник, який вплинув на рішення Ердогана.
Навряд чи ми побачимо щось нове в політиці Анкари щодо ЄС та питання біженців. Як раніше все було зумовлено політикою Ердогана, так і тепер все визначатиме політика президента. Просто зникнуть нюанси, які вносили дисонанс у партійну структуру партії.
Звісно, що останні кроки в Туреччині можна характеризувати як тенденції до авторитаризму. Очевидно, що Ердоган продовжує свої кроки в напрямку концентрації влади.
— Які висновки треба робити Україні з такого перебігу подій у Туреччині?
— Для нас Туреччина є зараз важливими союзником проти Росії. Нам треба робити все, щоб наші відносини що далі, то більше були інституціоналізованими. Вони й так рухаються в цей бік. Погані особисті відносини Путіна та Ердогана якраз дають нам шанс співпрацювати з Ердоганом. Нам би хотілось мати інших партнерів, але їх немає. Тому будемо працювати з тим партнером, якого нам дав Бог.
Коли ж вести мову про реалізацію конкретних проектів, домовленостей, досягнутих останнім часом між Києвом та Анкарою у сфері військово-технічної співпраці, то, напевно, українсько-турецький альянс — це краще, що можна собі уявити в теперішній час. І з Ердоганом простіше мати справу, бо з ним від слів до справ минає небагато часу.
