Довге, надзвичайно творчо насичене життя цього видатного дослідника радянського тоталітаризму (сам він завжди визначав свій науковий фах як «радянська історія») є переконливим прикладом людської та професійної порядності, вірності першому обов’язку вченого — шукати істину, хай би якою суворою вона була.
Роберт Конквест народився 15 липня 1917 року у Молверні (графство Вустершир, Британія) в родині американського бізнесмена та норвежки. Освіту здобув у Оксфорді, де отримав ступінь бакалавра та магістра з філософії, а згодом — докторський ступінь з радянської історії. У 1937 році вступив у Компартію Великобританії, але невдовзі, зрозумівши, що собою являє ця політична сила, покинув її. Учасник Другої світової війни. У 1944—1948 роках працював прес-аташе британського посольства у Софії, що дало йому змогу бути свідком жорстокої комунізації Болгарії. До 1956 року — співробітник МЗС Великої Британії.
Найбільш відома праця історика — «Великий терор. Сталінські чистки 30-х» (1968). Це перше настільки повне дослідження Великого терору в СРСР, опубліковане на Заході на той час. Ґрунтувалося здебільшого на офіційній інформації, оприлюдненій в СРСР в добу «відлиги» (хоч і не тільки). Вважав, що сталінські чистки, репресії і голод погубили життя 20 мільйонів людей. Тоді, наприкінці 60-х, це твердження викликало жорсткі нападки лівих інтелектуалів. Конквест, в свою чергу, критикував їх за сліпоту й доводив, що сталінізм був логічним наслідком ленінізму.
У відомій українцям книзі «Жнива скорботи: радянська колективізація і терор голодом» теж дуже гостро полемізував із «лівими» на Заході, розцінюючи заперечення ними масштабів Великого Голоду в СРСР як «інтелектуальну та моральну ганьбу». Член Британської академії. Брав участь у підготовці матеріалів до виборчих компаній Рональда Рейгана. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка за книгу «Жнива скорботи» (1994). Нагороджений орденом Ярослава Мудрого (2006 р.) за заслуги у вивченні Голодомору.
Помер у Поло-Альто (Каліфорнія, США) від запалення легенів 3 серпня 2015 р. Символічно, що майже одночасно у центрі Вашингтону, напроти Капітолія, відбулось відкриття великого пам’ятника жертвам Голодомору в Україні.
Ігор СЮНДЮКОВ, «День»
«Велика людина у житті та смерті. Я пишаюся, що був знайомий із ним». Так старший віце-президент Центру аналізу європейської політики Едвард ЛУКАС прокоментував «Дню» смерть Роберта Конквеста.
«КОНКВЕСТ ЗМІНИВ УЯВЛЕННЯ ЗАХОДУ ПРО ГОЛОДОМОР»
Олександр МОТИЛЬ, професор політології Університету Рутгарс, директор програми вивчення Східної та Центральної Європи, Нью-Джерсі, США:
— Роберт Конквест більше, ніж будь-хто, змінив уявлення Заходу про Голодомор. До появи його книжки переважна більшість фахівців з СРСР не мала жодного знання про голод в Україні. Оскільки книга, яка являла собою серйозну науково-дослідницьку працю, була написана людиною не українського походження, то стало неможливо стверджувати, що Голодомор був незначним або що погляди автора були «упередженими».
Після Конквеста Голодомор став питанням, яке не міг ігнорувати жоден серйозний науковець в СРСР. Більше того, оскільки книжка була написана типовим літературним стилем Конквеста, це сприяло її поширенню серед читачів за межами університетів і мало важливий вплив на погляди журналістів, аналітиків та інших професіоналів.
«ЙОГО ПРАЦІ ЩЕ ДОВГО НЕ ВТРАЧАТИМУТЬ СВОЄЇ АКТУАЛЬНОСТІ»
Альгідрас КУМЖА, екс-посол Литви в Україні, Вільнюс:
— Я дуже часто гортав праці Конквеста. Пам’ятаю, як мене попросили на річницю Голодомору в Оперному театрі виступити, тоді я ще раз погортав книжки на цю тему, і серед них — Роберта Конквеста «Жнива скорботи: радянська колективізація і терор голодом». Вона завжди була моїм гарним джерелом і помічником.
Литовський парламент одним із перших визнав, що Голодомор був геноцидом, і наша політика з цього питання, безумовно, ґрунтувалася на його книжках. Це великий, чесний трудівник і дослідник історії.
На жаль, його праці не отримали такої відомості, на яку вони заслуговують. І, на жаль, ця дуже болюча і скорботна тема у нас в Європі ще не досить відома. Багато що замовчується. Я думаю, що його книжки, або я можу сказати, його чесні поступки будуть довго жити. І ця тема з такою біллю буде залишатися в нашій пам’яті.
І з іншого боку, треба відзначити, що Конквест відкрив для Заходу справжнє обличчя сталінського комуністичного режиму. І тому його роботи були важливі не тільки для України, а й для Литви та інших балтійських країн.
Адже ця інформація про злочини сталінізму була дуже важливою тоді, коли наші країни прагнули звільнення від радянського ярма. На жаль, ця тема залишається злободенною і сьогодні. Не можна сказати, що західний світ повністю усвідомив тяжкість цих злочинів, тому праці Конквеста ще довго не втрачатимуть своєї актуальності.
«ПО СУТІ, ДЖЕЙМС МЕЙС СТАВ СПІВАВТОРОМ, НЕ ПІДКРЕСЛЮЮЧИ СВОЄЇ РОЛІ»
Станіслав КУЛЬЧИЦЬКИЙ, доктор історичних наук, професор, завідувач відділу історії України 20 — 30-х рр. ХХ ст. Інституту історії України Національної академії наук України:
— За останні 15 років Роберт Конквест майже не виходив зі стін свого університету в Стенфорді через поганий стан здоров’я.
Після його книжки «Жнива скорботи», яка у нас витримала кілька видань і була перекладена на всі основні мови світу, картина українського Голодомору вперше стала зрозумілою для широкого загалу. Навіть у нашій країні, коли ми входили до СРСР, про голод не можна було говорити взагалі: ніби його й не існувало.
Після того, як Конквест написав «Великий терор» про 1937 рік у Радянському Союзі, він став всесвітньо відомим. Українська діаспора в США та Канаді попросила його про те, щоб він написав книжку про 1933 рік в Україні. Конквест на це погодився.
У діаспорі також дізналися і про молодого американського дослідника Голодомору Джеймса Мейса. Він був глибоким фахівцем з історії України. Мейс чудово знав українську мову, володів матеріалом. Він зробив Конквесту фактично основу того, що увійшло до книжки «Жнива скорботи». По суті, Джеймс Мейс став скромним співавтором, не підкреслюючи своєї ролі.
Роберт Конквест був не тільки талановитим вченим та істориком. Він був і високого рівня літератором — поетом та письменником. Ця «співдружність» перетворила «Жнива скорботи» на бестселер — книжку, яку, незважаючи на її страшний зміст, можна було читати і сприймати.
Книжки Конквеста зробили величезний внесок у ті теми, які були білими плямами. Звичайно, зараз у нас зовсім інший рівень знань, ми вже далеко перевищили за ним у цій темі Конквеста: і щодо 1933 року, і 1937-го. Але він був першим у цій царині, й цим усе сказано.
Чи достатньо в Україні вивчено спадщину Конквеста? Хоч як це смішно звучить, у нас в Інституті історії України є відділ історіографії та джерелознавства. Він займається українською історіографією ХІХ ст., Грушевським і ким завгодно. Це, звичайно, добре і потрібно, і корисно для науки. Однак цей відділ не вивчає нас самих.
За останні 25 років Інститут історії напрацював колосальну кількість матеріалів, зробив величезний внесок у світову історіографію. Ці праці відомі, але невідомі їхні автори. Так само можна сказати і про Конквеста. Про Мейса трохи більше знають тільки через те, що він кілька років працював у газеті «День» редактором англомовного дайджесту. І газета, і головний редактор Лариса Івшина відчувають себе зобов’язаними перед пам’яттю Мейса, видають його книжки в Бібліотеці газети «День».
У Києво-Могилянській академії я читаю спецкурс з теми Голодомору. Магістри знають доволі добре Мейса, а Конквеста — практично ні.
«БЕЗ ЗНАННЯ ІСТОРІЇ ДУЖЕ СКЛАДНО БУТИ ГРОМАДЯНИНОМ»
Енн ЕППЛБАУМ, американська журналістка, автор книжки «ГУЛАГ: павутина великого терору», Вашингтон:
— Книгу «Жнива скорботи» Роберт Конквест написав разом з Джеймсом Мейсом, який дуже добре розбирався в історії. У той час, коли Роберт писав цю книгу, він був дуже добре відомим як автор популярної історії Радянського Союзу. Він був поетом та істориком володів дуже чудовим літературним стилем та способом передачі історії, який подобався людям.
Згадайте, якими були історичні документи до того, як відкрилися архіви СРСР. А Конквест зміг використати інтерв’ю, мемуари, існуючі документи і зібрати їх в одну книгу і зробити її доступною. У той час, як вийшла книга, багато людей сумнівались, чи це правда, зважаючи на відсутність доступу до архівів.
На мою думку, ця книжка змінила сприйняття, принаймні її читачів про Голодомор. Бо до цього ніхто не писав про це. І він зміг зробити тему Голодомору частиною історії Радянського Союзу. І це було надзвичайно важливо для української громадськості в усьому світі. Його талант як чудового письменника, синтезатора полягав у тому, щоб скористатися роботою інших істориків, зокрема Джеймса Мейса та інших українців, які працювали в Гарвардському інституті, який розпочав проект з вивчення Голодомору, і пролити світло на цю подію. І він був чудовим у цьому, а також у тому, щоб поширювати потім правду про Голодомор серед наукової спільноти.
Що стосується важливості робіт Конквеста для сучасного світу. Дуже важливо, щоб ми розуміли історію Радянського Союзу та історію України всередині СРСР. Бо це є тлом деяких конфліктів і певної політики, які ми бачимо сьогодні. Люди, які воюють зараз на сході України, є внуками тих, хто здійснював Голодомор і тими, хто страждав від цього лиха. І їхній досвід продовжує формувати їхню ментальність.
Дуже важливо зрозуміти, що сталось тоді, бо Голодомор став можливим через тоталітарний спосіб мислення і спосіб організації суспільства. Тому дуже важливо пам’ятати, як це було зроблено. Якщо ми хочемо уникнути його повторення, то нам треба уникнути відтворення політичних та ідеологічних умов, які привели до цього.
Щодо важливості вивчення історії власної країни чи власного народу. Не може бути такого, щоб ви жили в країні і не розуміли, чому речі відбуваються саме таким, а не іншим чином. Вам треба знати, як вони формуються і чому реалізуються в певний спосіб. Якщо ви хочете пояснення цього чи чому українці розмовляють не українською, а російською, або чому ваша країна виглядає саме такою, якою вона зараз є, вам треба знати основи її історії. Тому вам дуже важливо знати історію України.
Оскільки я історик, то вважаю, що історія — найважливіший предмет для викладання в школі. Але вам також треба добре знати і математику. Але без знання історії дуже складно бути громадянином, виборцем чи брати участь у політичному житті країни. Без знання історії, важко зрозуміти, чому відбувається саме такий розвиток подій у країні, і яких помилок потрібно уникати, щоб вони не повторилися.
І зараз важливо, щоб нинішнє молоде покоління подивилось на новий контекст минулого, зокрема на Голодомор, щоб краще розуміти хід історії.
Я теж пишу книгу про Голодомор, хоча війна в Україні відволікає від цього. І зараз перебуваючи у Вашингтоні, я майже щодня продовжую її писати. Справді книгу, яку написав Конквест, була найкращою книгою на той час. Він використав всі можливі на той час документи у цій книзі. А за останні десятиліття появилось надзвичайно багато нових документів, зокрема завдяки зусиллям науковців в Україні, Канаді, США і Великобританії. І я працюю з цими матеріалами, щоб написати зовсім нову книгу про Голодомор, яка не змінить головну суть, але в ній більш детальніше описуються механізми злочину сталінського режиму. В цій книзі будуть використані праці українських науковців і вона буде доступна для широкого загалу.
Микола СІРУК, Ігор САМОКИШ, «День»
Продовження теми в матеріалі «Він зробив усе, що міг».
