Як повідомляє сайт Михайла Ходорковського, в Лондоні починає роботу The Open Russia Club (Клуб «Відкрита Росія»). У день відкриття 10 листопада відбудеться дискусія політологів Гліба Павловського і Станіслава Бєлковського на тему: «Філософія російського майбутнього: чи виникне там, у нас, інша країна?».
Лондон — улюблене місто російської опозиції. У ньому Олександр Герцен видавав свій «Колокол», де друкував Чернишевського, який кликав Русь до сокири. Володимир Ленін на лондонському з’їзді розколов російських соціал-демократів і заклав основи сталінського тоталітаризму. Отже починати в британській столиці будь-які дії з перетворення Росії слід з певною обережністю з врахуванням вельми неоднозначного минулого.
Проте, Михайло Ходорковський відкриває в Лондоні черговий дискусійний майданчик, оскільки «За умов, коли в Росії будь-які творчі ініціативи — в культурі або громадському житті — не можуть бути реалізовані або натрапляють на протидію, якщо вони не узгоджуються з провладною ідеологією, місцем здійснення подібних проектів стає Лондон — місто, в якому живуть, вчаться чи працюють близько 300 000 осіб, для яких російська мова, — рідна».
Вже перша заявлена дискусія наводить на невеселі роздуми. Якщо уважно придивитися до нинішніх російських лібералів, то, як кажуть, нема на кому погляд зупинити. За вельми незначним винятком, всі вони в минулому були або при владі, або дуже близькі до неї. Схоже, що їхній лібералізм викликано тим, що в даний момент їм не знайшлося місця під путінським сонцем.
Анексія Криму та агресія на Донбасі в черговий раз показала дійсне обличчя так званих лібералів. У XIX сторіччі російський лібералізм закінчувався на Польщі, у наш час багато його представників впали в кримнашизм. Дмитро Шушарін у газеті «Дні» нагадував, що «Спочатку кумир демократичної інтелігенції, гроза мігрантів і соціальний вуаєрист Олексій Навальний сказав, що, якщо він прийде до влади, то Крим Україні не поверне. Потім його підтримав Михайло Ходорковський, якого приймали в Києві як батька російської демократії. Прогресивна громадськість кинулася не просто захищати двох світочів свободи, але й вихваляти їхню мудрість і реалізм».
Багато хто в Росії дивується зі складу промовців у цьому клубі. Відома вельми сумнівна репутація як Павловського, так і Бєлковського. Причому вони зуміли в негативному сенсі прославитися і в Росії, і в Україні. Ось що написав у своєму блозі колишній керівник Спілки російських журналістів Ігор Яковенко. «...політтехнолог № 1 в Росії — Гліб Павловський. Був головним ідеологом у Януковича, на виборах 2004 року, коли Янукович ці вибори програв. От як, наприклад, характеризує того ж Гліба Павловського Олена Боннер: «Я оцінила Павловського за повною його вартістю 1980-го чи 1981 року, коли він давав свідчення щодо Івана Ковальова, сина Сергія Ковальова, і щодо дружини Івана Ковальова, Тетяни Осипової. Вище я його оцінювати не хочу, для мене він оцінений з того часу.
Політтехнолог № 2, Станіслав Бєлковський... 2003 року публікує доповідь «Держава і олігархія», в якій заявляє про те, що в Росії готується олігархічний переворот, і закликає до розправи зі змовниками, і, перш за все, з Михайлом Ходорковським. ...Після чого Бєлковський раптом виявляється одним із ідеологів опозиційної «Другой Росії», а після виходу Михайла Ходорковського з в’язниці стає помітним членом найближчого кола Михайла Борисовича, одним із тих, хто дає йому політичні консультації... Той же Бєлковський досить довгий час писав одночасно і до цілого ряду ліберальних ЗМІ, таких, як, наприклад, мій улюблений «ЕЖ» (Інтернет-видання «Ежедневный журнал» — Авт.) і до чорносотенної прохановської газети «Завтра». А зараз Станіслав Олександрович працює головним фахівцем на телеканалі «Дождь».
І останнє. Відповідаючи на запитання газети «День», директор департаменту з питань зовнішньої політики Лондонського центру європейських реформ Ян Бонд зазначив, що «Я думаю, що це цікава ініціатива, і я бажаю успіху організаторам. Ключове питання, чи зможуть вони зв’язатися з політичною опозицією всередині Росії, щоб це не був простий клуб на благо емігрантів, які мешкають у Лондоні, а ресурс для тих, хто намагається здійснити зміни в Росії».
Російські ліберали в своїй більшості «ламалися» на Україні взагалі, і остаточно «доламалися» на Криму. Як у самого Михайла Ходорковського, так і в його близькому оточенні відчуваються і все більше посилюються неоімперські настрої.
