Днями міністр закордонних справ Угорщини Петер Сіярто знову зробив резонансну заяву щодо нашої держави, поскаржившись на те, що Київ досі не вніс зміни до Закону «Про освіту».
«Ми маємо щодо цього серйозний конфлікт, бо Україна абсолютно нічого не зробила у сенсі очікувань і Венеційської комісії, і Європейського Союзу. Ми продовжуємо з ними переговори, однак нічого не було зроблено, маючи майже вісім місяців для того, щоб привести (закон про освіту. — Ред.) у відповідність до міжнародних очікувань», — сказав він у інтерв’ю «Радіо Свобода». При цьому міністр пригрозив, що Будапешт не підтримає просування України в Євросоюз та євроатлантичну спільноту, якщо Київ не внесе зміни до «мовного пункту». При цьому Сіярто нагадав, що саме через блокування Угорщини минулого тижня не відбулося засідання Комісії Україна — НАТО під час саміту в Брюсселі.
Нагадаємо, що суперечка з Угорщиною щодо «мовного пункту» Закону «Про освіту» розпочалася одразу після його ухвалення у вересні 2017 року. Будапешт вважає, що «мовний пункт» документа, а саме сьома стаття, в якій йдеться про те, що «мовою освітнього процесу в закладах освіти є державна мова», грубо порушує права угорської меншини. Відтоді Будапешт постійно блокує роботу комісії Україна — НАТО». І хоча наприкінці червня на Закарпатті відбулися українсько-угорські консультації щодо закону, Будапешт усе-таки заблокував проведення засідання Комісії Україна — НАТО минулого тижня під час саміту НАТО в Брюсселі, і Україна тільки взяла участь у спільному з Грузією засіданні. Також не було ухвалено фінальної декларації засідання щодо України, замість неї була тільки зроблена заява головуючого.
«День» звернувся до експертів з проханням прокоментувати останню заяву угорського міністра і пояснити, чому Будапешт продовжує грати на руку Москві та блокувати наше зближення з Альянсом:
«ЗУПИНИТИ ЦЮ СУПЕРЕЧКУ ЗДАТНА СИЛЬНА УКРАЇНСЬКА ВЛАДА»
Богдан ЯРЕМЕНКО, голова правління фонду «Майдан закордонних справ»:
— Як і будь-яка пропаганда, це є напівправдою. Правда полягає в тім, що зміни в Закон «Про освіту» не вносились і, зокрема, в ту частину, що дуже непокоїть Угорщину — що стосується мов викладання для нацменшин. Але з іншого боку, ніщо й не зобов’язувало Україну вносити зміни в цей закон. Є висновки Венеційської комісії, які радше стосуються практики застосування цього закону, а не необхідності внесення якихось конкретних змін. Це одностороння вимога Будапешта, на яку Україна абсолютно не зобов’язана приставати, тим паче що будь-яка інша країна світу, крім Угорщини, не наполягає на цьому.
Те, що Угорщина грає на руку Москві — це теж українське пропагандистське кліше і, можливо, не найкраще. Угорщина керується своїми вузьконаціональними інтересами, і питання становища закордонних угорців, традиційно, є дуже важливим. В Угорщини періодично виникають аналогічні скандали з іншими сусідніми країнами, де є угорська нацменшина. Це питання важливе з точки зору мобілізації електорату, оскільки воно так чи інакше стосується єдності нації, опосередковано пов’язано з проблемою міграції. Всі ці проблеми зараз важливі в ЄС. Угорський уряд, розуміючи свою силу та бачачи нездатність Української держави ні протистояти, ні вирішити питання, набирає бали у внутрішньополітичній боротьбі. Для нього ні Україна, ні Росія не є метою цієї кампанії. Це лише засоби, за допомогою яких угорські політики при владі, досягають своєї цілі.
Зупинити цю суперечку між Києвом та Будапештом здатна сильна українська влада, яка, з одного боку, може зупинити незаконні втручання Угорщини на українській землі, а з іншого — готова до відкритого діалогу зі своїми громадянами, в тому числі угорської національності, може вирішувати питання в загальних українських інтересах і в інтересах кожного окремого українця, в тому числі угорського походження. Бездіяльність, інституційна слабкість української влади не дає можливість вирішити це питання або повернути в іншу площину. Угорщина відверто, цинічно користується слабкістю України.
Річ у тім, що ці правки до закону, яких вимагає Угорщина, очевидно, не будуть внесені. Ми не можемо створити окремий режим для однієї національної меншини. Повинні бути застосовані загальні підходи. А загальний підхід України щодо поширення вивчення української мови, обов’язковості її вивчення, був схвалений Венеційською комісією. Але саме це не подобається Угорщині. Вона наполягає на тому, що ніхто не повинен примушувати угорців вчити українську мову. Тому на сьогодні не факт, що взагалі можливо домовитися з Угорщиною з цих питань. Мені здається, що можна створити іншу ситуацію, за якої Угорщина зрозуміє, що вона не може нічого досягти і що в її інтересах (можливо, треба створити ці інтереси) припинити дискусії з цих питань або знизити градус напруги. Втім, у тій термінології, якою користуються угорські політики, вирішити питання буде неможливо.
«ДЕРЖАВА ВИЗНАЧАЄ ПРАВИЛА ГРИ ДЛЯ НАЦМЕНШИН, А НЕ НАЦМЕНШИНИ ДЛЯ ДЕРЖАВИ»
Володимир ОГРИЗКО, міністр закордонних справ України (2007 — 2009 рр.):
— Уже настав час, коли нам не треба на це реагувати та відповідати, а варто спокійно продовжувати ту лінію, яку ми обрали. А вона має полягати в тому, що держава визначає правила гри для нацменшин, а не нацменшини для держави. І захист української мови має бути одним із найголовніших пріоритетів Української держави.
Пан Сіярто, який щось обіцяє, а потім від своїх же власних слів відмовляється чи його дезавуюють, у даному випадку, мабуть, не є серйозним співрозмовником, щоб із ним обговорювати серйозні речі. Якщо все вирішує прем’єр-міністр Орбан, значить треба переводити рівень дискусії на вищий щабель.
Москві вдалося створити мережу п’ятих колон у країнах ЄС і НАТО, і вони нею активно та успішно користуються. На превеликий жаль, радше за все, і Угорщина потрапила в перелік тих країн, деякі лідери яких залежні від Москви. Це банальна істина, що заважає нам сьогодні. Але оскільки на порядку денному не стоїть питання про вступ України до НАТО завтра, ми мусимо на всі ці речі дивитися з філософським підтекстом, але головне — робити наше домашнє завдання, якого ми ще не виконали.
Дехто каже, що Греція з Македонією кілька десятиліть не могли знайти спільної мови щодо назви, тому Греція блокувала її вступ в Альянс. Але якщо говорити про вагу України на східному фланзі НАТО, її мало з ким можна порівняти, хіба що з Польщею. Але коли ми будемо справді відповідати критеріям НАТО, повірте, безпекове значення України переважатиме над будь-якими питаннями, на кшталт таких, що сьогодні активно педалює Угорщина.
