Події останнього часу змушують і експертів, і звичайних спостерігачів за міжнародними новинами, постійно згадувати Косово. Немає в Європі більш яскравого прикладу створення нової країни. При чому процес все ще триває, продовжуючи викликати суперечки між прихильниками єдиної Сербії та правом косоварів на свою державу. І хоча Республіку Косово визнали вже 111 країн світу та ЄС як організація, 5 членів Євросоюзу все ще вважають, що «Косово є Сербія» (включаючи дві держави, що самі мають власні проблеми із намаганням частини країни відділитися — це Кіпр та Іспанія). Окрім того, не визнають незалежність Косова два члена Ради Безпеки ООН — Росія та Китай. Тому, хоча Косово просунулося в часті свого визнання значно далі, ніж, наприклад, та ж Абхазія, воно все ще не є повноцінною державою.
Що зараз відбувається з цією частково визнаною Балканською країною сьогодні? Чи є перспективи її подальшого визнання, або, навпаки, чи може статися повернення до складу Сербії?
КОСОВО Є... (ВСТАВТЕ СВОЄ СЛОВО)
В цьому році, Сербія, яка продовжує вважати Косово і Метохією своєю провінцією, вперше з дня проголошення незалежності Косова в 2008 році почала замислюватися, як впорядкувати відносини із бунтівним краєм. Сербський президент Александар Вучич влітку започаткував національну дискусію на тему статусу Косова.
Сам факт обговорення цього питання вже є проривом. Це просто революційна зміна підходу у порівняні із такими демонстративними акціями нещодавнього минулого, як провокаційний запуск потяга «Косово є Сербія» з Белграда до Приштини, про що «День» писав на початку цього року. Але провідні сербські політики пішли далі, і почали навіть ставити під сумнів доцільність зберігання принципу, який до того вважався непорушним, фундаментальним. Мова все про той самий тезис «Косово є Сербія». Ні, це не означає, що сербська влада воліє визнати незалежність держави косоварів. Це лише намагання усвідомити той факт, що Косово не зовсім є Сербією. Але що саме є Косово, Сербія ще має вирішити.
Зміна сербської риторики відбулася після виборів — обрання навесні цього року президентом відносно поміркованого і проєвропейського Александара Вучича зробило позицію Сербії менш радикальної на всіх напрямках, в тому числі і на косовському.
Європейські аналітики припускають, що Белград готовий до визнання самостійності Косово і Метохії, але в такий спосіб, щоб не допустити визнання повноцінної державної незалежності Республіки Косово. «Визнати реальність існування державно подібного утворення, не визнаючи державу», якось так. Поки що ніхто до кінця не розуміє, що це може бути за формат. Теоретично, відповідь має знайтися після загальнонаціональної дискусії з цього приводу.
Пом’якшення сербської позиції по відношенню до Косова пояснюється наміром Сербії досягти відчутного просування на шляху європейської інтеграції. Головною умовою приєднання Сербії до Євросоюзу є повне та всеохоплююче врегулювання косовського питання. Тому проєвропейська сербська влада і намагається продемонструвати Брюсселю свою добру волю щодо вирішення проблеми Косова і Метохії.
КОСОВО БАЖАЄ ПОДРУЖИТИСЯ
Косово, в свою чергу, теж опинилося під тиском Євросоюзу. Республіка (на відміну від України) вже має статус потенційного кандидата в члени ЄС. Але практична реалізація цієї «потенції» розпочнеться тільки після того, як Косово виконає всі вимоги Європейського Союзу, що в першу чергу стосуються врегулювання відносин із Сербією та створення умов для безпечного та повноправного життя місцевих сербів в Косово.
Сьогоднішня косовська влада активно працює в цьому напрямку.
На початку вересня новим прем’єр-міністром республіки став Рамуш Харадінай, який, незважаючи на те, що є колишнім командиром Армії звільнення Косова, проголосив курс на розвиток співробітництва із Сербією та сербами. У своїй доповіді перед призначенням на посаду прем’єра Харадінай зробив декілька символічних жестів: частину промови проголосив сербською мовою та особливо підкреслив необхідність налагодження відносин із Сербією, яка «була і буде сусідом Косова». Але головне те, що до складу нового косовського уряду увійшли представники сербської партії, яка, відповідно, тепер і є частиною владної коаліції. Симптоматично, що косовські серби пішли до уряду Харадіная після консультацій в Белграді, де, очевидно, цей план схвалили.
Звичайно, до дружби народів дуже і дуже далеко, але у Приштини та Белграда і ціль інша — вони хочуть переконати Брюссель в тому, що «процес йде», щоб у ЄС не було приводу встромляти «палиці в колеса» євроінтеграції як Сербії, так і Косову.
БІЛЬШІ СЕРБИ НІЖ САМІ СЕРБИ
Можливості налагодження відносин між Белградом та Приштиною зраділи в Вашингтоні і Брюсселі, але не на жарт перелякалися у Москві. Розвиток прагматичної сербсько-косовської взаємодії не вигідний Кремлю ні з якого боку. По-перше, на Західних Балканах може зникнути джерело постійної нестабільності, і тоді росіянам більше не вдасться грати роль «старшого брата — помічника в важку годину» для «братського сербського народу», що була звичною для росіян протягом багатьох століть. По-друге — зняття гостроти з косовської проблематики дозволить Сербії отримати реальний шанс на інтеграцію до ЄС, і, відповідно, можна буде забути про подальше зближення країни з РФ.
Відповідь Росії на новий виклик є гібридним (що не є несподіванкою).
От тільки декілька прикладів активності росіян з цього приводу.
Наприкінці вересня громадська організація «Російська гуманітарна місія» підписала с Управлінням у справах Косово і Методії уряду Сербії меморандум про допомогу в реалізації гуманітарних та благодійних програм в Косово. Сферами співпраці визначено галузі освіти, охорони здоров’я та системи соціальної допомоги. Таким чином, метою проекту є забезпечення гуманітарного розвитку сербських районів незалежно від косовської центральної влади, в просербському контексті, та забезпечення інвестиції в соціальний розвиток регіону, з джерел, альтернативних до євросоюзівських. Реалізація цієї програми посилитьпозиції сербської громади в Косово, збільшить вплив на ситуацію Белграда та вперше з часів військових дій в Косово знов зробить Росію діючою особою в процесах, що відбуваються всередині Косова.
Ще один напрямок участі Росії в справах Сербії — правова допомога сербським активістам, що готують позови до 19-ти країн НАТО через наслідки бомбардувань Югославії під час війни в Косово. Планується, що адвокати з РФ будуть залучені до складання позову до міжнародного суду, а потім і до участі в судовому процесі (якщо він, звісно, буде).19 жовтня сербська делегація візьме участь в з’їзді Міжнародної асоціації адвокатів Росії для того, щоб обговорити співпрацю.
І, нарешті, найбільш «цікавий» аспект російської активності: нещодавне створення «Балканського козачого війська» — організації із парамілітарними ознаками — що має представництва в Сербії, інших країнах регіону, а також в Косово. Очолює «балканських козаків» колишній командир одного з російських добровольчих підрозділів, що в 1990-х воювали в Боснії. Куратором новоствореного «Балканського козачого війська», що збирається проявляти активність і в Косово, є... Олександр Бородай, колишній «прем’єр-міністр ДНР», а зараз — голова «Союзу добровольців Донбасу».
Цих прикладів досить для того, щоб зрозуміти — Росія не збирається сидіти, склавши руки, і спостерігати, як Сербія та Косово шукають можливості для співіснування. Росіяни знаходять і будуть знаходити різні формати та форми участі в процесах, що відбуваються в Косово та навколо нього. Це означає, що втілення в життя планів по остаточному та повному та остаточному вирішенню «питання Косова» і в часті його міжнародного статусу, і в часті примирення косоварів та сербів, буде наштовхуватися на протидію, що підтримується з Москви.
Періодично в російському політикумі спалахує дискусія про неможливості для росіян бути «більшими сербами, ніж самі серби», але, як бачимо, тема залишається актуальною. Можливо, Белград і зміг би відмовитися від тези, що «Косово є Сербія», але на сьогодні немає жодної ознаки того, що це зробить Москва.
