Минулого тижня «День» розпочав на своїх сторінках дискусію щодо дієздатності та демократичності інституту монархії з прикладу Великобританії. У статті під назвою «Монархічна ідея у ХХI столітті» зазначається, що «для великої частини британців корона — це не просто історичний сувенір, а й цілком працездатний і потрібний у сучасному світі інститут». З другого боку, автор «Дня» філософ Андрій Баумейстер навів аргументи на користь того, що монархія є сучасною («День» № 78-79). Пропонуємо читачам погляд на те, як забезпечується зв’язок минулого із сучасним у Данії — найдавнішому королівстві у світі.
Для України особливість цієї країни полягає в давніх династичних зв’язках з Данією, які мали київські князі. Донька Мстислава Інгеборд назвала на честь свого діда Володимира Мономаха сина, який став майбутнім королем Вальдемаром Великим.
Данія — одна з найстаріших країн Європи та найдавніше королівство у світі. Чинний монарх, королева Маргрет II, яка була коронована в квітні 1972 року, представляє найстарішу монархію в Європі, що сягає початку 900 року н.е., та короля вікінгів Горма. Королева дуже популярна серед данців та гостей країни, і на головних королівських святах тисячі людей збираються на майдані навпроти палацу Амаліенборг, щоб привітати королеву та її родину національними прапорцями.
НА ФОТО (ЗЛІВА НАПРАВО): ПРИНЦЕСА МЕРІ, КРОН-ПРИНЦ ФРЕДЕРІК, КОРОЛЕВА МАРГРЕТЕ, ПРИНЦ ГЕНРІК, ПРИНЦ ЙОАХІМ І ПРИНЦЕСА МАРІ ВІТАЮТЬ ЛЮДЕЙ З БАЛКОНА ПІД ЧАС ВІДЗНАЧЕННЯ 76-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ КОРОЛЕВИ 16 КВІТНЯ 2016 РОКУ / ФОТО РЕЙТЕР
У цій країні, подібно до Великобританії, королева виконує роль глави держави, а уряд формується з парламенту, «фолкетингу». Парламент у Данії однопалатний; депутати обираються шляхом пропорційного представництва, хоча кожен член парламенту також представляє виборчий округ. Чотири із 179 членів парламенту обираються від Гренландії та Фарерських островів. Загалом уряд Данії є урядом меншості (що не містить парламентської більшості), це означає, що політика Данії заснована на компромісах різноманітних політичних партій. У разі, якщо фолкетинг висловлює недовіру уряду, той повинен піти у відставку чи провести вибори.
Данці, як і більшість скандинавів, люди ліберально налаштовані, й такий світогляд відбивається на політичному та соціальному устрої країни. Післявоєнний розвиток Данії був заснований на угоді, що дозволяла країні зберегти кращі досягнення і при цьому відповідати вимогам сучасної демократичної держави. Результатом такого розвитку стало злиття монархії, демократії та ринкової економіки, підкріплене однією з найрозвинутіших систем соціального забезпечення у світі.
«День» звернувся до екс-посла України в Данії Михайла СКУРАТОВСЬКОГО з проханням розповісти, як у цьому королівстві поєднується монархія з демократією та забезпечується зв’язок минулого із сьогоденням.
«У ДАНІЇ МОНАРХІЯ МОЖЕ СПОКІЙНО УЖИВАТИСЯ З БУДЬ-ЯКОЮ ДЕМОКРАТИЧНОЮ СИСТЕМОЮ»
— Для данців монархія — це традиція, якою вони дуже пишаються і яку вони дуже оберігають. Я був упродовж чотирьох років послом у Данії, й у мене неодноразово були можливості зустрітися з самою королевою і практично з усіма членами королівської сім’ї та принцом-консортом і з кронпринцом, їхніми дружинами. Єдина вимога до всіх, хто з ними зустрічається, намагатися уникати політичних розмов, якихось побажань. Оскільки всі ці питання залишаються за урядом та парламентом. Єдине, що всі рішення, які ухвалюються виконавчою і законодавчою владою, візуються королевою. Вона може висловлювати свої побажання, але це робиться таким чином, щоб не виносити на публіку, щоб зберегти враження, що це робиться згідно з єдиною політичною волею.
Королівська родина дуже активна в гуманітарних питаннях. Я організовував візит кронпринца Фредеріка сюди, в Київ, 2011 року. Він відкрив офіційно українсько-данський бізнес-форум, потім їздив у Мелітополь до авіаційної частини, яка перевозить у Гренландії великі вантажі. Данці дуже нам вдячні за це, і його візит якраз був жестом доброї волі. Оскільки дуже багато данських компаній працює у Львові, то кронпринц відвідав це місто, щоби поспілкуватися з бізнесменами із своєї країни. А політичних перемовин він не проводив.
Після вручення вірчих грамот королеві Маргрет II я мав світську розмову з нею та її чоловіком. Данців влаштовує діяльність королеви, і вони ніколи її не критикують. Та й сама королівська сім’я намагається поводити себе таким чином, щоб до них не було жодних претензій. Вони дуже демократичні.
Обидві дружини обох принців Йоахима та Фредеріка — не данського походження. Одна з них — із Австралії, а друга — із Франції, і вони не з королівських родин. Це дуже демократично: напевно, це допомагає членам королівської родини плекати і зміцнювати почуття любові до них., Справді, завдяки цьому данці можуть пишатися тим, що у них така старовинна традиція.
Я не думаю, що данці потребували б більше грошей на підтримання цього інституту, якби не було монархії. Там свої віками напрацьовані схеми, яким чином вони все це роблять. Крім того, у них немає жодних питань з приводу фінансування королівської родини.
Як і у Великобританії, в Данії за плату можна відвідати кілька королівських палаців. І в такий спосіб громадяни країни також заробляють на цьому. Виходячи на якісь протокольні заходи, королева, дружини принців надягають коштовності, які належать державі. До речі, в одному постійно діючому музеї в королівському палаці Розенберг можна ознайомитися з особливостями королівського побуту, скажімо, ХVІІ — ХVІІІ століття, і водночас одна з частин — це музей королівських коштовностей. І коли королеві потрібні якісь коштовності, вона бере їх із цього сховища й надягає.
Коли ж вести мову про застарілість чи сучасність монархій, то кожна нація має сама вирішувати, що їй потрібно. Якщо якийсь народ вважає, що такий інститут є традицією, яка зберігає їхню самобутність, то, звісно, він має право на існування такої системи. Безумовно, лише громадяни мають вирішувати, що їм потрібно і як діяти, в якому напрямку рухатись.
Оскільки данці налаштовані дуже позитивно до цього інституту, то я вважаю, що Данія та інші країни, які зберігають монархічний устрій, мають повне право на подальше його існування. Це індивідуально. А будь-які спроби сказати, що це архаїзм, що це не потрібно, — це суб’єктивний погляд. Бо завжди народ вирішує свою долю. І в цьому разі данці міркують саме так.
Що ж до України і можливого повернення, скажімо, гетьманату, то над цим треба добре подумати, все зважити. Хоч наш народ більше налаштований на демократичні норми, однак, відверто кажучи, більше демократії, ніж у Данії, насправді складно знайти в якій-небудь іншій країні. У цій країні навіть такий інститут, як монархія, може спокійно уживатися з будь-якою демократичною системою й очолювати одне з найдемократичніших суспільств на нашій планеті.
